§ 4. Система та види адміністративних стягнень

Органи (посадові особи), які згідно з КпАП уповноважено розглядати справи про адміністративні правопорушення в разі встановлення складу правопорушення в діянні особи та відсут­ності обставин, що виключають притягнення до адміністратив­ної відповідальності, застосовують до правопорушників у ме­жах вимог законності заходи адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення — це форма реагування держа­ви (її органів) на порушення тієї чи іншої адміністративно-пра­вової норми, захід адміністративної відповідальності у вигляді застосування до правопорушника адміністративного примусу. Його використовують з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне порушення, в дусі додержання законів, пова­ги до правил громадського співжиття, а також запобігання вчи­ненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ст. 24 Кодексу України про адміністративні право­порушення встановлено види адміністративних стягнень: попе­редження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став зна­ряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністратив­ного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям правопорушення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; поз­бавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); вип­равні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством України передбачено адміністративне вид­ворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушу­ють правопорядок.

У ч. З ст. 24 КпАП України зазначено, що законодавчими актами України може бути встановлено і інші, крім указаних у цій статті, види адміністративних стягнень.

Оплатне вилучення предметів, конфіскацію предметів і гро­шей можуть застосовувати як основні та як додаткові адміні­стративні стягнення; інші види адміністративних стягнень, за­значені в ст. 24 КпАП України, можуть використовувати тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне й додаткове стягнення.

Попередження насамперед є заходом виховного характеру, що застосовують до порушників адміністративно-правових норм. Попередження виносять у письмовій формі. Проте в пе­редбачених законодавством випадках його фіксують і іншим установленим способом (ст. 26 КпАП).

Попередження, як і інші заходи адміністративних стягнень, має бажаний вплив на порушника тільки в тому випадку, коли настає безпосередньо за здійсненням адміністративного про­ступку.

Цей вид стягнення відрізняється від усного зауваження тим, що останнє застосовують за незначного правопорушення; має, як правило, виховно-попереджувальний характер і не тягне за собою негативних юридичних наслідків, які є при попередженні (зокрема, повторності під час скоєння адміністративного пра­вопорушення).

Штраф — це адміністративне стягнення грошового харак­теру, що накладають на громадян за адміністративні порушен­ня (ст. 27 КпАП). Законодавством не встановлено граничного розміру штрафу. За необхідності посилення відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень законодавчи­ми актами України може бути встановлено значні розміри штрафу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Ко­дексу України про адміністративні правопорушення щодо по­силення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу» від 7 лютого 1997 р. штрафи встановлюють у неоподаткованих мінімумах доходів громадян. КпАП України передбачає накла­дення штрафів лише на фізичних осіб.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного порушен­ня, полягає в примусовому вилученні та наступній реалізації цього предмета з передачею вирученої суми колишньому влас­никові з відрахуванням витрат по реалізації (ст. 28 КпАП).

184

ГЛАВА 14

АДМШІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

185

Порядок застосування оплатного вилучення й види пред­метів, які підлягають вилученню, встановлено КпАП України та іншими актами законодавства України. Кодексом, зокрема, передбачено, крім накладання штрафу, оплатне вилучення: за порушення правил перевезення небезпечних речовин або пред­метів на повітряному транспорті (ч. З ст. 133); за порушення правил зберігання або перевезення вогнепальної гладкостволь-ної мисливської та нарізної зброї і бойових припасів громадяна­ми, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на їх зберігання (ч. 1 ст. 191); за ухилення від реалізації вогнепальної гладко-ствольної мисливської зброї і бойових припасів громадянами, в яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх збері­гання у зв'язку з вибуттям з мисливських товариств (ст. 193), та в інших випадках. Оплатне вилучення поширено на конкретні предмети, що стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку.

Конфіскація предметів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета або грошей у власність держави. Конфіскують лише той предмет чи ті гроші, що є в особистій власності по­рушника, якщо інше не передбачено законом. За порушення митних правил конфіскацію здійснюють незалежно від того, чи встановлено особу, якій належать предмети, в разі закінчен­ня строку оскарження постанови митного органу.

Випадки конфіскації предметів чи грошей різноманітні. Так, підлягають конфіскації: виявлені предмети (будівельний ма­теріал, транспортні засоби, плоди, ягоди та інші продукти хар­чування), вивезені із зони радіаційного забруднення (ст. 46і КпАП); продукція незаконного полювання, мисливська зброя, мисливське приладдя, знаряддя лову в осіб, які порушують правила полювання, лову риби (ст. 85 КпАП); небезпечні ре­човини й предмети в осіб, які порушують правила перевезення на повітряному транспорті (ст. 133 КпАП); радіоапаратура, яка виготовлена й використовувалася без належного дозволу (ст. 145 КпАП) тощо.

Конфіскацію предмета, що є знаряддям скоєння або безпо­середнім об'єктом адміністративного правопорушення, чи гро-

шей, одержаних у результаті адміністративного правопорушен­ня, можуть застосовувати до правопорушника лише в судово­му порядку.

Відповідно до п. З ст. 322 Митного кодексу України конфі­скації підлягають не лише товари — предмети порушення мит­них правил, а й товари зі спеціально виготовленими тайника­ми, що використовували для приховування безпосередніх пред­метів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, які використовували для переміщення без­посередніх предметів порушення митних правил.

Позбавлення спеціальних прав застосовують до громадян, які мають суворо додержуватися правил і норм, що охоплюються сферою дії наданих їм спеціальних прав (право на управління транспортними засобами та право полювання). Такі права на­дають відповідні державні органи. їх підтверджують докумен­том, який і є юридичною підставою для їх здійснення. Суть цьо­го стягнення полягає в тому, що правопорушник за постановою уповноваженого на те органу може бути позбавлений такого права на строк до трьох років у разі грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом (ст. ЗО КпАП).

Позбавлення спеціальних прав можуть застосовувати лише в судовому порядку.

Позбавлення права управління транспортними засобами не може бути застосовано до осіб, які користуються цими засоба­ми у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків управління транспортними засобами інвалідами в стані сп'яніння. Цей захід адміністративного стягнення також не можуть застосо­вувати до осіб, для яких полювання є основним джерелом існу­вання, тобто таких осіб не позбавляють права полювання, до них застосовують інші види стягнення, наприклад штраф.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відрахуванням до 20% заробітку в дохід держави й відбувають­ся за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністра­тивне правопорушення (ст. 31 КпАП). Це менш поширений вид адміністративного стягнення, його призначає районний (місь­кий) суд (суддя). На відміну від адміністративного штрафу, відрахування з заробітної плати осіб, до яких застосовано вип­равні роботи, виконують не одноразово, а періодично протя­гом строку, що встановлюється постановою судді.

186

ГЛАВА 14

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

187

Виправні роботи призначають за незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин у невеликій кількості (ч. 1 ст. 44 КпАП України), дрібне розкрадання державного або громадсь­кого майна (ст. 51 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП) тощо.

Окрім відрахувань у дохід держави зазначеної суми грошей із заробітку, виправні роботи тягнуть за собою й інші майнові та трудові обмеження, зокрема: заборонено надавати чергову відпустку під час відбування виправних робіт; час відбування робіт не зараховують до загального трудового стажу й до ста­жу, що надає право на одержання щорічних пільг; заборонено звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що призначили виправні роботи.

Виправні роботи не тягнуть за собою судимість і не є підста­вою для звільнення з роботи. Цей вид адміністративного стяг­нення не застосовують до інвалідів І та II груп, вагітних жінок.

Законом передбачено, що в разі ухилення особи від від­бування виправних робіт, призначених за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий їх строк може бути замінено штрафом або адміністративним арештом із розрахун­ку один день арешту — за три дні виправних робіт, але не біль­ше як на п'ятнадцять діб (ст. 325 КпАП).

Адміністративний арешт (ст. 32 КпАП) установлюють і за­стосовують у виключних випадках і за окремі види адмініст­ративних правопорушень строком до п'ятнадцяти діб. Призна­чають лише постановою районного (міського) суду (судді) в тому разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, суддя прийде до висновку, що інших видів стяг­нення буде недостатньо.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено застосування адміністративного арешту за не­законне придбання або зберігання наркотичних речовин у неве­ликій кількості (ч. 1 ст. 44 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП), злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбов­ця чи за їх образу (ст. 185 КпАП) тощо.

Суть цього виду адміністративного стягнення полягає в тому, що осіб, які підлягають адміністративному арешту, поз­бавляють волі на строк до 15-ти діб. Під час відбування адміні-

стративного арешту їх можуть залучати до виконання фізич­них робіт, при цьому заробітну плату їм не виплачують.

Адміністративний арешт не тягне за собою звільнення з ро­боти, не розриває трудовий стаж. Цей вид стягнення не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів І та II груп.

Видворення за межі України використовують тільки сто­совно іноземців у зв'язку з їх діями, що суперечать інтересам державної безпеки або забезпеченню громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров'я й моралі населення, захисту прав і законних інтересів громадян України, в разі гру­бого порушення законодавства про правовий стан іноземців в Україні, митного, валютного та іншого чинного законодавства.

У випадку ухилення від виконання рішення про видворення таку особу затримують і видворяють у примусовому порядку.

За вчинення адміністративних правопорушень до непов­нолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосо­вують відповідно до ст. 24 і КпАП такі заходи впливу: 1) зобов'я­зання публічно або в іншій формі попросити вибачення в по­терпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітніх під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх зго­дою, а також окремим громадянам за їх проханням.

Справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх розглядають лише в судовому порядку.