§ 1. Поняття форм державного управління

Форма управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюють органи виконавчої влади для реалізації поставле­них перед ними завдань.

Термін «форма» означає вид, будь-який зовнішній вияв пев­ного змісту. Якщо функції управління розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на об'єкти управління, то форми управління — це шляхи здійснен­ня такого цілеспрямованого впливу, тобто форми управління показують, як практично здійснюється управлінська діяльність.

Процес реалізації завдань і функцій юридично виявляєть­ся у відповідних формах. Форми управлінської діяльності ви­значають характер відносин у сфері управління. Вони склада­ються в процесі здійснення виконавчої та розпорядчої діяль­ності. Управлінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії зумовлюють юридичні наслідки, інші — ні.

Форми управлінської діяльності прямо чи опосередковано обумовлено тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність виконавчої влади. Вони (форми) закріплюються в Конституції України (ст. 117), законах, по­ложеннях, стандартах, інших нормативно-правових актах. Органи виконавчої влади обирають ті форми, які за даних кон­кретних умов є найвиправданішими та найефективнішими. Це означає, що в процесі управлінської діяльності відповідні орга­ни виконавчої влади (посадові особи) на основі чинного зако­нодавства самостійно встановлюють обов'язкові правила по­ведінки (норми права) з питань, що віднесено до їх компетенції. Під час практичного виконання завдань, покладених на апа­рат управління, вони реалізують розпорядчі повноваження, змістом яких є виконання вимог закону й організація застосу-

133

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

вання правових норм, а в передбачених законом випадках здійснюють адміністративну юрисдикцію. Цю діяльність органів управління пов'язано з виданням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, тобто ведуть до ви­конання, зміни або припинення адміністративних правовідно­син між суб'єктом і об'єктом управління, і є правовими фор­мами.

Здійснення виконавчої влади у правовій формі є виражен­ням того, що повноваження, якими наділено управлінські орга­ни, носять державно-владний характер з точно визначеним способом їх втілення в життя шляхом видання юридичних актів.

Але значна частина діяльності виконавчої влади не вті­люється в правову форму, не пов'язана з виданням правових актів і здійсненням юридично значущих дій, тобто не пород­жує, не змінює та не припиняє адміністративних правовідно­син. Ця частина діяльності виконавчої влади є не правовою, а організаційною формою, яка безпосередньо не викликає юри­дичних наслідків (проведення нарад, інструктування, контроль, добір кадрів тощо). Неправові форми, як правило, є підставою для наступного здійснення виконавчою владою дій юридич­ного характеру.

Неправові форми здійснення виконавчої влади також мо­жуть виникати після правових форм. Неправові форми управ­лінської діяльності пов'язані з правом, але в загальному виг­ляді є опосередкованими. їх застосування базується на пра­вовій основі шляхом встановлення загальної процедури, в них також визначаються повноваження суб'єктів управління на їх здійснення. Неправові форми, як і правові, пов'язані з компе­тенцією органу виконавчої влади та його державно-владними повноваженнями. Відповідний орган виконавчої влади реалі­зує свою компетенцію шляхом не тільки видання юридичних актів, а й проведення різних організаційних заходів і здійснен­ня матеріально-технічних дій.

Дії органів виконавчої влади (їх посадових осіб) здійсню­ються в межах їх компетенції і є формами управління. Ці фор­ми управлінської діяльності також поділяють на правові й не­правові.

134

ГЛАВА 12

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

135