§ 3. Порядок утворення та припинення діяльності підприємств і установ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 

Підприємства й установи створюють згідно з рішенням власника (власників) або уповноважених ним органів. У випад­ках, передбачених законодавством, їх можуть створювати за рішенням трудового колективу, наприклад, про виділення зі складу підприємства одного чи кількох структурних під­розділів для утворення нового підприємства, про вступ до об­'єднання, про оренду. Згідно з антимонопольним законодав­ством підприємство може бути утворено в результаті приму­сового розділу підприємства-монополіста.

Засновницькі документи (статут, рішення про утворення або договір засновників) повинні містити відомості про вид, предмет та мету діяльності підприємства, склад засновників і учасників, назву й місце знаходження, розмір і порядок утворення статут­ного фонду, органи управління, умови реорганізації та припи­нення діяльності підприємства. Подається також реєстраційна картка, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію.

Чинним законодавством можуть бути передбачені й інші вимоги щодо відомостей, які подають у засновницьких доку­ментах (наприклад, статути акціонерних товариств мають

 

 


118

ГЛАВА 9

містити відомості про види акцій, які вони випускають; за­сновницькі документи товариств з обмеженою відповідальні­стю — відомості про розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними внесків). Якщо засновником чи одним із засновників суб'єкта підприємницької діяльності є юридична особа, її державну реєстрацію має бути підтвер­джено свідоцтвом про державну реєстрацію. Якщо це інозем­на юридична особа, реєстрацію в країні місцезнаходження за­свідчують відповідним документом (витягом із торговельно­го, банківського або судового реєстру тощо). Коли власником є фізична особа, її підпис на документах засвідчує нотаріус.

Статут підприємства затверджує засновник (засновники), а державного комунального підприємства, заснованого на влас­ності адміністративно-територіальних одиниць, або підприєм­ства, в майні якого частка держави чи місцевого органу складає більше ніж 50%, — засновник разом із трудовим колективом.

Підприємства й установи підлягають державній реєстрації. З моменту реєстрації вони набувають права юридичної особи. Діяльність незареєстрованого підприємства чи установи заборо­нено. Відмова в державній реєстрації підприємства може виник­нути через порушення порядку створення підприємства, а також у разі невідповідності установчих документів вимогам законодав­ства. Не допускається відмова в державній реєстрації підприєм­ства з мотивів недоцільності його створення. Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено засновниками в суді.

При зміні основних положень статуту чи виду підприємства або установи здійснюють їх перереєстрацію в порядку, вста­новленому для реєстрації.

Діяльність підприємства, установи зупиняється в зв'язку з ліквідацією або реорганізацією (злиттям, приєднанням, по­ділом, виділенням, перетворенням) за рішенням власника чи органу, вповноваженого його створювати. У випадках, перед­бачених законодавством, таке рішення приймає власник за уча­стю трудового колективу. В окремих випадках припинення діяльності підприємства, установи підлягає погодженню з місцевими чи антимонопольними органами.

Підприємства й установи ліквідують у разі визнання їх банк­рутами на підставах, передбачених законодавством.

Підприємство, установу вважають реорганізованими або лік­відованими з моменту виключення їх з державного реєстру.