§ 1. Поняття, види та принципи державної служби

Державна служба органічно пов'язана з державою, її роллю та місцем у житті суспільства. В діяльності державних служ­бовців реалізуються завдання та функції держави, оскільки кожна посада — це коло службових повноважень, які склада­ють частину компетенції відповідного органу, вона невідрив­но пов'язана з його структурою і в той же час має на меті орга­нізацію особового складу державного органу чи його апарату — державних службовців. Таким чином, якщо державну службу розглядати з огляду на місце, яке вона посідає в державній організації, то вона починається там, де встановлюється поса­да. Встановлення посад завершує організацію державних органів та їх апарату.

Слід зазначити, що державну службу, в свою чергу, залежно від форми діяльності, поділяють на види: державна служба в апа­раті законодавчих органів, державна служба в органах виконав­чої влади (органах державного управління та їх апараті), дер­жавна служба в судових органах і органах прокуратури. Цим підкреслюється, що державна служба, будучи завжди органічно пов'язаною з державою, в реальній дійсності втілюється у вико­нання певних завдань і функцій держави — законодавчих, ви­конавчих, судових, прокурорсько-наглядових; її напрями фак­тично відповідають основним формам державної діяльності. Державна служба певною мірою відбиває факт суспільного поді­лу праці, відзначає різноманітність її видів.

Державний апарат організовує виконання державних функцій у політичній, господарській, соціально-культурній та інших сферах. Без нього неможливі цілеспрямований вплив на всі сторони життя суспільства, розв'язання найважливіших справ державного й громадського життя.

Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті зме-

ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ                99

тою практичного виконання завдань і функцій держави й одер­жують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Поняття державної служби поєднує найголовніші елемен­ти змісту службової діяльності: а) державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, що займають посади в держав­них органах та їх апараті; б) вона є частиною або однією зі сторін організаційної діяльності держави; в) цю організаційну діяльність спрямовано на комплектування особового складу державних органів та інших організацій і правове регулюван­ня роботи державних службовців; г) зміст діяльності держав­них службовців полягає в практичному виконанні завдань і функцій держави; ґ) особливість державної служби пов'язано з оплатою праці осіб, що на ній перебувають, з державних коштів.

Важливо відзначити, що названі елементи вказують також на значну організаторську роль держави в розв'язанні проблем управління різними галузями, оскільки від професійних знань кадрів управління залежить виконання її завдань і функцій.

Закон України «Про державну службу», прийнятий у грудні 1993 р.\ встановлює основні принципи державної служби, роз­виває конституційне положення про рівне право громадян на доступ до державної служби (ч. 2 ст. 38). У ст. 4 цього Закону зазначено, що право на державну службу мають громадяни Ук­раїни незалежно від походження, соціального й майнового ста­ну, расової і національної приналежності, статі, політичних по­глядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту й професійну підготовку та пройшли в уста­новленому порядку конкурсний відбір або за іншою процеду­рою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. В Законі нічо­го не говориться про можливість і порядок перебування на дер­жавній службі в Україні іноземних громадян, досвід яких широко використовують у різних галузях управління.

Основними принципами державної служби є: служіння на­роду України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини й громадянина; про­фесіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, від­даність справі; персональна відповідальність за виконання

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

7*

100

ГЛАВА 8

ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ

101

службових обов'язків, дисциплінованість; дотримання прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування, прав підприємств, установ.

У законі України про державну службу сформульовано ети­ку поведінки державного службовця, відповідно до якої дер­жавний службовець повинен сумлінно виконувати свої служ­бові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкуван­ня, не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтере­сам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Це має велике як теоретичне, так і прак­тичне значення.