§ 2. Джерела адміністративного права

Джерелами адміністративного права є прийняті уповнова­женими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм чи містять хоча бодну з та­ких норм.

Особливістю адміністративного права є різноманітність і значна кількість його джерел. Це обумовлено тим, що нормами зазначеної галузі регламентується широке коло суспільних відносин. Разом з тим, джерела адміністративного права скла­дають систему логічно й послідовно розміщених актів, оскільки всі вони співпорядковані. Співпорядкування джерел виражаєть­ся в наступному: 1) всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають вищу юридичну силу; 2) джерела — нормативні акти органів виконавчої влади усіх ланок слугують юридичною базою для джерел — нормативних актів, які прий­мають нижчі органи виконавчої влади; 3) джерела — нормативні акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти нижчих органів; 4) джерела — нормативні акти галузевого (відомчого) характе­ру ґрунтуються на джерелах загального характеру.

Система джерел адміністративного права складається з та­ких актів правотворчості.

Конституція України.

Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких нада­но Верховною Радою України (наприклад, Угода між Урядом

46

ГЛАВА 3

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ НОРМИ

47

України та Урядом Російської Федерації про уникнення по­двійного оподаткування доходів і майна та попередження ухи­лень від сплати податків, підписана 8 лютого 1995 р. і ратифі­кована Законом України від 6 жовтня 1995 p.).

Акти України, що мають силу закону. Це: а) закони Ук­раїни (наприклад, Закон «Про державну службу» від 16 груд­ня 1993 р.1); б) кодекси, а також інші кодифіковані акти (на­приклад, Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня); в) Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Закону «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері за­конодавчого регулювання» від 18 листопада 1992 р.2 (наприк­лад, Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.3).

Постанови Верховної Ради України (наприклад, Поста­нова Верховної Ради «Про затвердження положень про пас­порт громадянина України та свідоцтво про народження» від 26 червня 1992 р.4).

Укази та розпорядження Президента України (наприк­лад, Указ Президента «Про систему центральних органів ви­конавчої влади» від 15 грудня 1999 р.5).

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Украї­ни (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів «Про затвер­дження Порядку організації та проведення гастрольних за­ходів» від 15 січня 2004 р.6).

Нормативні накази керівників центральних органів ви­конавчої влади (наприклад, Наказ Міністра внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок продов­ження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без гро­мадянства» від 1 грудня 2003 р.7).

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.

Рішення органів місцевого самоврядування, що містять адміністративно-правові норми (наприклад, такі, що прийня-

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.

2              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 2. — Ст. 6.

3              Див. Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 17. — Ст. 184.

4              Див. Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 37. — Ст. 545.

5              Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — Ст. 2434.

6              Див.: Офіційний вісник України. — 2004. — № 22. — Ст. 55.

7              Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — № 52. — Ст. 2884.

то на підставі ч. 1 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

До джерел адміністративного права можуть бути віднесені рішення Конституційного Суду України, оскільки в результаті діяльності цього органу можуть тлумачитися або визнаватися такими, що не відповідають Конституції України (фактично скасовуватися), окремі адміністративно-правові норми (на­приклад, питання щодо тлумачення й конституційності норм Кодексу України про адміністративні правопорушення роз­глядаються в Рішенні Конституційного Суду України по справі за зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції Ук­раїни, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні право­порушення від 16 листопада 2000 р.1).

Конституція України як джерело адміністративного права забезпечує діяльність органів виконавчої влади, місцевого са­моврядування й, разом з тим, визначає способи захисту прав громадян від зловживань з боку владних структур. Так, у Ос­новному Законі окреслено систему органів виконавчої влади, їх найважливіші повноваження, організацію діяльності, зовнішні форми правових актів тощо. Поряд з цими положен­нями в Конституції містяться норми, що встановлюють адмі­ністративно-правовий статус громадян, обов'язки й відпові­дальність представників влади, а також фіксують форми конт­ролю за діяльністю органів і посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Щодо законів України як джерел адміністративного права, виходячи зі змісту ст. 92 Конституції, виключно такими акта­ми можуть визначатися права й обов'язки громадян, гарантії зазначених прав, засади утворення об'єднань громадян, орга­нізація та діяльність органів виконавчої влади, основи держав­ної служби, засади місцевого самоврядування тощо.

Таким чином, у системі джерел адміністративного права Конституція та закони України відіграють провідну роль, оскільки, маючи вищу юридичну силу, вони є базою для появи нових джерел зазначеної галузі права.

1 Див.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

48

ГЛАВА 3

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ НОРМИ

49