§ 2. Метод адміністративного права

Метод адміністративного права, тобто спосіб впливу норм цієї галузі на суспільні відносини, можна охарактеризувати, з'ясувавши такі обставини: 1) яке правове положення займає кожен з учасників відносин, урегульованих адміністративно-правовими нормами; 2) на підставі яких юридичних фактів виникають, змінюються, припиняються адміністративно-пра­вові відносини; 3) як визначають і захищають права та обов'яз­ки суб'єктів зазначених відносин.

Учасниками суспільних відносин, що становлять предмет адміністративного права, здебільшого є суб'єкти, що перебу­вають у стані влади й підпорядкування. Адже у таких відноси­нах з одного боку наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, інший уповно­важений суб'єкт, а з іншого — громадянин або суб'єкт господа­рювання, які, безумовно, мають певні нормативно закріплені права, втім ці права не дозволяють їм ігнорувати законні ви­моги іншої сторони.

Роль юридичних фактів, на підставі яких виникають, зміню­ються, припиняються адміністративно-правові відносини, най­частіше відіграють правові акти управління, які приймають органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, інші упов­новажені суб'єкти в односторонньому порядку й містять при­писи, обов'язкові для виконання, а іноді й забезпечені приму­совою силою держави.

Права та обов'язки учасників суспільних відносин, що скла­дають предмет адміністративного права, визначаються норма­тивними актами і не можуть змінюватися на їх розсуд.

Норми адміністративного права фіксують різні способи за­хисту прав громадян — від оскарження незаконної діяльності в адміністративному порядку до звернення до суду. Це, безпе­речно, ознака нового адміністративного права, яке має за мету гарантування прав людини й встановлення цивілізованого па­ритету між інтересами особи та держави.

На основі наведеного можна зробити висновок, що метод ад­міністративного права базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин, а це є ознакою так званого імпе­ративного методу регулювання (або методу владних приписів).

28

ГЛАВА 2

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО...                29

Враховуючи різноманітність відносин, що складають пред­мет адміністративного права, в літературі звертається увага на наявність різних форм вияву імперативного методу зазначе­ної галузі права1. Так, перша форма вияву стосується регулю­вання управлінських відносин між прямо підпорядкованими органами й посадовими особами. У даному випадку нормами фіксується обов'язок підпорядкованого органу (особи) вико­нувати розпорядження вищого органу (особи).

Інша форма вияву імперативного методу переважно влас­тива відносинам, що виникають між органами виконавчої вла­ди, місцевого самоврядування, іншими уповноваженими суб'єктами та громадянами і юридичними особами. Такі відно­сини регламентовано нормами, що закріплюють гарантоване право фізичних і юридичних осіб вимагати від представників влади належного виконання управлінських функцій, оскільки діяльність останніх відіграє важливу роль у процесі реалізації цими особами своїх прав. Зазначеному праву кореспондує обо­в'язок суб'єктів управління неухильно виконувати законні ви­моги громадян та юридичних осіб.

Отже, остання форма вияву імперативного методу адмі­ністративного права свідчить про якісно новий зміст відносин між державою та особою, який характеризується, по-перше, на­явністю рівних прав щодо вимагання належної поведінки з обох сторін і, по-друге, реальних можливостей громадян щодо юри­дичного захисту своїх прав у разі їх порушення.

У більшості випадків відносини, що становлять предмет адміністративного права, вимагають регламентації за допомо­гою засобів імперативного методу, оскільки виникають такі відносини, як правило, у зв'язку зі здійсненням державного управління. Однак поряд із засобами імперативного методу в адміністративному праві можуть застосовувати й засоби дис­позитивного методу регулювання. Нагадаємо, що диспозитив­ний метод побудований на координації цілей та інтересів учас­ників суспільних відносин, їх рівності. Тому найчастіше засо­би останнього використовують під час регламентації так званих горизонтальних адміністративно-правових відносин, що ви-

-1 Див.: Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'я-нова. — К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. — С. 68—70.

никають між представниками влади й спрямовані на коорди­націю їх зусиль для досягнення спільних результатів управлін­ської діяльності. Так, ст. 35 Закону України «Про місцеві дер­жавні адміністрації» передбачено, що для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи й організації. Наведене законодавче положен­ня фіксує право органів, уповноважених на здійснення управ­лінських функцій і непідпорядкованих один одному, само­стійно й добровільно з метою досягнення взаємовигідних ре­зультатів укладати певні угоди, створювати спільні органи та організації.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що під ме­тодом адміністративного права слід розуміти сукупність за­фіксованих у нормах цієї галузі прийомів (засобів) впливу на суспільні відносини, що складають її предмет, застосування яких дозволяє створити належні умови для реалізації і захисту прав громадян, нормального функціонування громадянського суспільства й держави.