§ 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні конституційна визначено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого зна­чення, котре здійснюється нею як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ст. 140 Конституції України).

Право та здатність територіальної громади (далі громади) щодо вирішення цих питань, що вперше встановлено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. (далі Закон про місцеве самоврядування), означають:

О    по-перше, конституційне визнання та гарантування місцевого

самоврядування в країні;

О    по-друге, гарантовану державою здатність місцевого самовря­дування в результаті власних дій одержувати права та нести обов'язки; 242

Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого...

О по-третє, самостійно вирішувати, які права та обов'язки здійснювати громадою або її органами (тобто органами місце­вого самоврядування), а які — доручити або делегувати іншим органам, організаціям, установам.

Залежно від характеру, змісту, суб'єктного складу суспільних відносин, які виникають при реалізації право- та дієздатності грома­ди, вона або органи місцевого самоврядування одержують відповід­ний статус, закріплений нормами різних галузей права — консти­туційного, адміністративного, цивільного, земельного, екологічно­го, фінансового або окремої комплексної галузі права — муніци­пального.

Правове становище органів місцевого самоуправління як суб'єктів адміністративного права характеризується їх адміністративно-право­вим статусом. Це означає, що органи місцевого самоврядування мають визначену нормами адміністративного права компетенцію — предмети відання, права і обов'язки (повноваження), несуть відповідальність за дії або бездіяльність в межах власної чи делегованої компетенції, викону­ють публічні, виконавчо-розпорядчі, дозвільно-реєстраційні, контрольні функції, беруть участь в адміністративних правовідносинах регулятив­ного чи охоронного характеру.

Як відомо, предметами відання органів місцевого самоуправління є, за Законом про місцеве самоврядування, питання місцевого зна­чення.

Передусім адміністративна правосуб'єктність виявляється у ор­ганів місцевого самоврядування при здійсненні функцій, які викону­ються на підставі делегованих їм повноважень. Про це йдеться в п. 5 ст. З Всесвітньої декларації місцевого самоврядування, п. 5 ст. 4 Євро­пейської хартії про місцеве самоврядування та має відображення в Конституції України (частина 3 ст. 143), законах України про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації.

Конституція України передбачає можливість надання органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади (частина третя ст. 143) та делегування повноважень районних і облас­них рад місцевим державним адміністраціям (частина четверта ст. 118). Закон про місцеве самоврядування містить перелік вісімдеся­ти таких повноважень і близько сімдесяти — власних щодо органів місцевого самоврядування.

Отже, окремою групою повноважень органів місцевого самовря­дування як суб'єктів адміністративного права є їх власні повноважен-

243

РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

ня, завдяки яким ці органи виконують свої завдання і функції. Серед цих повноважень виокремлюються наступні.

Дозвільно-реєстраційні повноваження. Органи місцевого самовря­дування надають дозвіл (та скасовують його), зокрема, на спеціальне використання природних ресурсів районного або обласного значен­ня, на спорудження об'єктів містобудування, на розміщення рекла­ми, їм надано право, наприклад, реєстрації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних і гаражних коопе­ративів.

Важливі функції органи місцевого самоврядування виконують, коли здійснюють розпорядчі повноваження щодо будь-яких суб'єктів на відповідній території. Зокрема, адміністративна правосуб'єктність органів місцевого самоврядування зв'язана з підпорядкованістю, ко­ли складаються субординаційні відносини, наприклад, між органами місцевого самоврядування та підприємствами, організаціями та уста­новами комунальної власності або відносини з координації. Прикла­дом може бути координація органами місцевого самоврядування діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови на­селених пунктів, затвердження місцевих містобудівельних програм, генеральних планів населених пунктів (ст. 12 Закону України «Про основи містобудування»).

До змісту адміністративно-правового статусу органів місцевого са­моврядування слід віднести повноваження щодо: планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів, що мають екологічну, історич­ну, культурну або наукову цінність, визнані пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; підготовки пропо­зицій про передачу або продаж у комунальну власність підприємств, організацій, установ, що належать до інших форм власності; участі у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля.

Місцеве самоврядування передбачає здійснення контролю. Внутрішній контроль органів місцевого самоврядування повинен ре­гулюватися законодавством про місцеве самоврядування (муніци­пальним правом). Зовнішній контроль має адміністративно-правову природу незалежно від галузевого законодавства.

Так, органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за місцевими адміністраціями у частині повноважень, делегованих їм радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань щодо стану бла­гоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони на-244

Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого...

саджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, діяльності стоянок автомобільного транспорту і т. ін.

Поряд з конкретними правами адміністративно-правовий харак­тер мають і обов'язки органів місцевого самоврядування. Зокрема, за­гальним обов'язком органів місцевого самоврядування та їх посадо­вих осіб є обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24.3. Закону про місцеве самоврядуван­ня).

Певні обов'язки встановлюються поточним законодавством та статутами територіальних громад. Так, Закон про місцеве самовряду­вання передбачає обов'язок органів і посадових осіб діяти в інтересах територіальної громади, поєднуючи їх з інтересами держави, звітува­ти територіальній громаді про свою діяльність, управляти об'єктами комунальної власності так, щоб не «ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування», не «зменшувати обсяг та не погіршувати умови надання послуг населенню» та ін.

Адміністративно-правовий статус органів місцевого самовряду­вання гарантується державою, охороняється державними органами, які можуть вжити заходів щодо захисту прав органів місцевого само­врядування, наприклад, при зверненні цих органів до Кабінету Міністрів, Президента України.