§ 3. Президент України і система органів виконавчої влади

При характеристиці системи органів виконавчої влади певні труд­нощі виникають у зв'язку з тим, що встановлена Конституцією Ук­раїни республіканська форма державного правління змішаного, прези­дентська-парламентського типу закономірно пов'язана з так званим дуалізмом виконавчої влади. Він означає, що повноваження вищого суб'єкта виконавчої влади певним чином поділені між Президентом України і Кабінетом Міністрів України. Це вимагає з'ясування пи­тання щодо співвідношення інституту президента із системою ор­ганів виконавчої влади. Специфіка зазначеного співвідношення по­лягає в тому, що Президент України, обіймаючи пост глави держави, Конституцією не наділений ознаками органу виконавчої влади і тим більше глави виконавчої влади (хоча, як відомо, до прийняття Кон­ституції України 1996 р. Президент України певний час поєднував повноваження глави держави і глави виконавчої влади).

Водночас Президент України виконує вагому роль у формуванні й функціонуванні системи органів виконавчої влади, оскільки Консти­туція надає йому значні установчі, кадрові (номінаційні) та деякі інші

216

Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністративно-правовий статус

важливі повноваження у сфері виконавчої влади. Зокрема, Президент України:

О утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи вико­навчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утри­мання органів виконавчої влади (п. 15 частини першої ст. 106 — тут і далі посилання на статті Конституції України);

О призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку (п. 9 частини першої ст. 106);

О призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Мі­ністрів України, керівників інших центральних органів вико­навчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні (в тому числі голів місцевих державних адміністрацій — за поданням Кабінету Міністрів) повнова­ження на цих посадах (п. 10 частини першої ст. 106; частина четверта ст. 118);

О видає акти — укази і розпорядження, якими має керуватися у своїй діяльності Кабінет Міністрів (частина третя ст. 113; п. 1 частини першої ст. 116) і які обов'якові для усіх органів вико­навчої влади (частина третя ст. 106);

О визначає функції Кабінету Міністрів України (п. 10 частини першої ст. 116);

О здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю дер­жави, а також у сферах національної безпеки і оборони держа­ви (п. З, 17 частини першої ст. 106);

О через очолювання Ради національної безпеки і оборони Ук­раїни (п. 18 частини першої ст. 106) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у зазначених сферах (час­тина друга ст. 107);

<> скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 частини першої ст. 106), а також рішення голів місцевих державних адмі­ністрацій (частина восьма ст. 118).

Наведений перелік повноважень Президента України дає підстави погодитися з пропонованим в юридичній літературі визначенням ролі Президента як носія виконавчої влади1 (щоправда, з єдиним уточ-

і

Шаповал В. М. Президент України і виконавча влада // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К., 2002. — С. 41.

217

РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

ненням: йдеться про носія не взагалі влади, а повноважень відповідної гілки влади) на противагу безпідставному визначенню його деякими фахівцями як власне органу виконавчої влади.

Важливо наголосити, що йшлося про повноваження саме Президен­та України як глави держави, а не про повноваження апарату, що забез­печує діяльність Президента, тобто його Адміністрації. Це потребує спеціального наголосу, оскільки деякі правознавці вважають, що Кабінет Міністрів нібито підпорядковується Президенту та його Адміністрації. Помилковість подібного погляду очевидна, адже жодних легальних підстав якогось керування з боку Адміністрації Президента власне уря­дом як вищим колегіальним органом виконавчої влади немає.

Отже, співвідношення інституту президента і системи органів ви­конавчої влади досить специфічне: Президент України має досить ве­ликий вплив на цю систему, однак, з наукової точки зору, немає жод­них легітимних підстав включати інститут президента до складу цієї системи.

Інакше кажучи, пост (посада) Президента України належить до си­стеми органів виконавчої влади суто функціонально, а точніше — компе-тенційно, тобто через певний обсяг своїх повноважень (компетенції). Але він не віднесений до неї структурно, тобто як самостійний складо­вий елемент системи органів виконавчої влади. Саме тому в Консти­туції України відсутнє визначення Президента як глави виконавчої влади. І це цілком зрозуміле і правильне рішення. Адже глава гілки влади — це такий суб'єкт влади, який е найвищою структурною лан­кою відповідної системи органів, що, як показано вище, не відповідає фактичному стану речей.