§ 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини

При характеристиці адміністративно-правового статусу фізичних осіб слід врахувати, що його зміст формується також під впливом ви­мог Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яку скорочено прийнято називати Європейською конвенцією з прав людини.

Нагадаємо, що з метою поліпшення соціально-культурного та політичного життя Європи, створення єдиної європейської спільно­ти, що базується на демократії, свободі, визнанні прав людини та вер­ховенства закону, в 1949 р. була створена міжнародна організація — Рада Європи, яка в своїй діяльності спирається, крім іншого, на такий міжнародно-правовий документ, як Конвенція про захист прав і ос­новних свобод людини (далі — Європейська конвенція). Ця Кон­венція була прийнята в 1950 р. (а набула чинності в 1953 р.), і їй пере­дувала Загальна декларація прав людини, якій відведено чільне місце в преамбулі Європейської конвенції.

Як юридичне обов'язковий договір для сторін, Європейська кон­венція стала першим міжнародним правозахисним документом, який спрямований на захист широкого спектра громадянських та політич­них прав фізичних осіб, і запровадила систему контролю за імплемен­тацією прав на внутрішньодержавному рівні. Держави, що ратифіку­вали Конвенцію, погодилися на контроль з боку Європейського суду з прав людини у випадках, коли ініціатором процесу виступає окрема осо­ба, а не держава, і фізична особа має право на індивідуальну заяву до Європейського суду з прав людини1.

Верховна Рада України 17.07.1997 р. ратифікувала Європейську ко­нвенцію (яка була підписана 09.11.1995 р.), створивши нову правову ситуацію в системі захисту прав людини в Україні та відкривши новий етап у розвитку вітчизняної юриспруденції у питаннях правового захи­сту фізичних осіб. З метою розширення прав, які не були включені до Конвенції, додатково прийняті Протоколи 1, 4, 6, 7, 11, які доповню­ють Європейську конвенцію. Ці Протоколи визначають: № 1 — право на освіту, право на вільні вибори, право на вільне володіння своїм май­ном тощо; № 4 — свободу і особисту недоторканність та ін.; № 6 —

1 Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. — К., 1999. — № 2. — С. 15-32.

203

РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

право на життя та інше; № 7 — право на справедливий судовий роз­гляд, на повагу до приватного і сімейного життя, житла і таємниці ко­респонденції тощо.

Згідно з положеннями частини першої ст. 9 Конституції України Європейська конвенція має такий самий статус, як і інші законодавчі акти, тобто є частиною національного законодавства України, її поло­ження є нормами прямої дії, і вони мають пріоритет щодо тих норм на­ціонального законодавства, котрі суперечать положенням Європейської конвенції. Слід також зазначити, що значна частина положень Кон­венції дістала відображення в другому розділі Конституції України, який присвячений правам, свободам та обов'язкам людини і громадя­нина.

Необхідною умовою дійової реалізації вимог Європейської кон­венції є адаптація нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування до вимог за­конодавства Європейського Союзу (ЄС), перегляд навчальних програм правової освіти з метою адаптації їх до стандартів ЄС, вивчення та дослідження правових процесів у державах-учасницях та кандидатах у члени ЄС, вивчення правових засад функціонування установ та структур ЄС.

Законом України від 21.11.2002 р. схвалено Концепцію загальнодер­жавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Особливим пріоритетом загальнодержавної програми, як зазначе­но в розділі IV Концепції, е всебічний захист прав і свобод людини1. Права і свободи, які гарантуються Європейською конвенцією, забез­печуються насамперед органами влади держав-учасників Конвенції, а діяльність Європейського суду (як контрольного механізму) має ви­нятково субсидіарний характер.

З огляду на це головним завданням вітчизняного адміністративно­го судочинства має бути захист прав і свобод громадян України від по­рушень з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які здійснюють владні функції відповідно до чинного законодавства.

1 Закон України «Про Концепцію загальнодержавної програми адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 21.11.2002 р. // Урядовий кур'єр. — 2002. — 18 грудня.

204

Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус

З метою забезпечення застосування Конвенції, врахування її ви­мог — чи то шляхом її інкорпорування до законодавства України, чи то шляхом запровадження окремих правових актів — необхідно послідовно і всебічно аналізувати практику Європейського суду. Вона має досліджуватися не лише законодавцями, суддями і науковцями, а й службовцями органів виконавчої влади і органів місцевого самовря­дування, студентами юридичних закладів освіти.

205