§ 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб

Людину в системі суспільних зв'язків прийнято називати фізичною особою. Термін «фізична особа» зустрічається не лише в цивільному, а й адміністративному законодавстві. Наприклад, правила реєстрації, затверджені Кабінетом Міністрів України 16.01.2003 р., навіть у своїй назві передбачили цей термін: «Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання».

Термін «фізична особа» має узагальнююче значення. Під фізичною особою в Україні розуміють громадян України, іноземців та осіб без гро­мадянства.

Зміст адміністративно-правового статусу фізичної особи, в тому числі громадянина України, становить комплекс її прав і обов'язків, закріплених нормами адміністративного права, реалізація яких забезпе­чуються певними гарантіями.

Громадяни України

Адміністративно-правовий статус грома­дян є частиною їх загального правового ста­тусу, визначеного Конституцією і законами України, зокрема Законом України «Про

громадянство», міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України.

Основою адміністративно-правового статусу громадян України є їхня адміністративна правоздатність. Це здатність мати права і викону­вати обов'язки адміністративно-правового характеру. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю.

Адміністративна правоздатність не може бути відчужена. Громадя­нин не може навіть добровільно відмовитися від своєї правоздатності, така відмова не має законної сили. І лише на основі вироку або поста­нови суду адміністративна правоздатність може бути обмежена при вчиненні злочину або адміністративного проступку.

Наприклад, в особливій частині другого розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) встановлені норми, що 198

Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус

передбачають відповідальність за окремі проступки у вигляді позбав­лення прав на управління транспортним засобом або права полюван­ня (ст. 130, 85).

Сукупність конкретних прав, які особа може мати відповідно до закону, слід класифікувати на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні.

Особисті права і свободи громадянина — це можливості задоволення їх особистих потреб. До особистих прав належать: право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пере­сування, право вільного вибору місця проживання, право вільно за­лишати територію України; право на таємницю листування, телефон­них розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спросту­вання недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї тощо.

Політичні права і свободи громадян виражаються в їх можливостях реалізувати свої волевиявлення щодо об'єднання в політичні партії, проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, про що завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самовря­дування, та інші права і свободи.

Соціально-економічні права громадян також стають можливими у зв'язку з використанням норм адміністративного права. Це забезпе­чення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту і здоров'я (ст. 42-49, 53 Конституції України).

До змісту адміністративно-правового статусу входять також обов'язки. Це обов'язки захисту незалежності й територіальної ці­лісності України, несення військової служби, шанування державних символів України, не шкодити природі, культурній спадщині, від­шкодовувати завдані збитки, подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, та сплачувати податки і збори. Кожен зобов'язаний неухильно додержу­вати Конституції та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей (ст. 64-68 Конституції України).

Конституційне визначені права, свободи й обов'язки громадян роз­виваються і доповнюються в інших правових актах, зокрема законах України «Про громадянство», «Про правовий статус іноземців» тощо.

Реалізація суб'єктивних прав і обов'язків громадян здійснюється в межах їх адміністративної дієздатності. Зокрема, своїми непра­вомірними діями громадяни створюють для себе відповідні, часто не-

199

РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

бажані обов'язки, наприклад, обов'язки нести адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення. Так, відповідно до ви­мог частини першої ст. 8 КпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавст­ва, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Нині адміністративно-правовий статус громадян поступово онов­люється у зв'язку з реформуванням даної галузі права та проведенням адміністративної реформи в цілому. Зокрема, доцільні наступні захо­ди щодо вдосконалення адміністративного законодавства:

О приведення у відповідність з вимогами Конституції України правоохоронного законодавства (КпАП, Закону України «Про міліцію» в частині, що визначає права міліції на застосування примусу щодо громадян тощо);

О деталізація законодавчого врегулювання процедур надання громадянам адміністративних (управлінських) послуг з боку виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; О уточнення законодавчого визначення порядку реалізації пра­ва громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демон­страцій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масо­вих заходів;

О якісне поліпшення законодавства, що регулює права грома­дян під час звернень до органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та розгляд скарг посадовими осо­бами цих органів;

<> ретельніше визначення особливостей адміністративно-право­вого статусу окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросили притулку в Україні; осіб, які займаються бродяжництвом, та інших) шляхом прийняття спеціальних за­конів.

Іноземці та особи без громадянства

Згідно із Законом України «Про правовий статус іноземців» іноземцями визнаються іно­земні громадяни, тобто особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є гро­мадянами України. Особами без громадянства є особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без гро­мадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користу­ються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі

200

Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус

обов'язки, як і громадяни України. Передбачається також, що винят­ки з цього правила для іноземців можуть бути встановлені Консти­туцією, законами чи міжнародними договорами України.

Основою адміністративно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні є: Конституція України, Закони України «Про правовий статус іноземців» від 04.02.1994 р., «Про імміграцію» від 07.06.2001 р., «Про біженців» від 21.06.2001 р., Правила в'їзду іно­земців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її те­риторію (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р.), Положення про прийом іноземців та осіб без грома­дянства на навчання до вищих навчальних закладів (затверджене По­становою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 р.) тощо.

Іноземці є рівними перед законами України незалежно від поход­ження, соціального і майнового стану, расової та національної належ­ності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянина України, Кабінет Міністрів Ук­раїни може прийняти рішення про встановлення відповідного поряд­ку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території Ук­раїни. Це рішення може бути скасовано, якщо зникнуть підстави, за яких воно було прийнято.

Іноземці можуть перебувати в Україні постійно або тимчасово. Для постійного проживання іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну. Вони можуть прибути в Україну для працевла­штування на певний термін. У визначеному законом порядку іно­земці можуть тимчасово перебувати на території України і з іншою метою.

Іноземець має право на постійне місце проживання в Україні, як­що він має в Україні законне джерело існування або перебуває в близьких родинних відносинах з громадянами України, перебуває на утриманні громадянина України, має на своєму утриманні громадя­нина України та в інших встановлених законом випадках.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зо­бов'язані в порядку, визначеному Правилами в'їзду іноземців в Ук­раїну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, в термін не більше трьох робочих днів зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

201

РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІШСТРАТИВНОГО ПРАВА

Іноземці та особи без громадянства, які постійно перебувають в Україні, проживають на її території на підставі виданих їм посвідчень на постійне проживання. Якщо вони приїхали з метою працевлашту­вання на визначений термін, то отримують посвідчення на тимчасове проживання, а у випадках тимчасового прибуття в Україну чи з інших підстав — проживають за відповідним чином зареєстрованими своїми національними паспортами.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, відповідно до положень Закону України «Про правовий ста­тус іноземців» мають право користуватися медичною допомогою нарівні з громадянами України і мають рівні з ними права на освіту.

Однак решті іноземців медична допомога надається в особливо­му порядку. Так, для надання екстренної медичної допомоги іно­земці, що прибули в Україну тимчасово, повинні мати відповідний страховий поліс. Якщо не укладено відповідного міжнародного до­говору з країною, громадянином якої є іноземець, що тимчасового перебуває в Україні, медична допомога йому надається на платній основі.

Відповідно до Положення про прийом іноземців та осіб без гро­мадянства на навчання до вищих навчальних закладів прийом іно­земців на навчання здійснюється вищими навчальними закладами, які мають дозвіл (ліцензію) на проведення відповідної освітньої діяльності. Прийом іноземців на навчання здійснюється на підставі міжнародних договорів України, загальнодержавних програм, дого­ворів, укладених вищими навчальними закладами з юридичними та фізичними особами.

Крім документів, необхідних для зарахування до вузу на навчан­ня, громадяни України, іноземці, що прибули в Україну на навчання, подають також до вищих навчальних закладів документ про відсутність ВІЛ-інфекції (якщо інше не передбачено міжнародними договорами України), страховий поліс з надання екстреної медичної допомоги (крім іноземців, що прибули з країн, з якими укладено уго­ди про безоплатне надання екстреної медичної допомоги), зворот­ний квиток з відкритою датою повернення на батьківщину терміном до одного року.

202

Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус