§ 4. Види адміністративно-правових відносин

Класифікація адміністративних правовідносин передбачає виділення їх певних видів залежно від різних критеріїв.

1. За виконуваними функціями — регулятивні та правоохоронні.

До регулятивних правовідносин належать ті, що пов'язані з ре­алізацією, умовно кажучи, «позитивної» функції адміністративного права. Це організація роботи апарату управління, керівництво ниж­чими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

До правоохоронних правовідносин належать ті, що пов'язані з ре­алізацією правоохоронної функції адміністративного права. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин — відносини адміністра­тивно-деліктні (юрисдикційні). До них належать відносини, що скла-

182

Глава 10. Адміністративно-правові відносини

даються з приводу притягнення до відповідальності за адміністративні провини (проступки). Вони виникають між правопорушником і пра-возастосовчим органом (його посадовою особою), їх певне, умовно кажучи, організуюче значення полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, держава в особі правомочного органу прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.

2.         За складом учасників — двосторонні або багатосторонні. Крім то­

го, за цим критерієм можна виділити:

О відносини між главою держави — Президентом України і: всією системою органів виконавчої влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

О відносини між вищим органом у системі органів виконавчої вла­ди, яким за Конституцією України (ст. 113) є Кабінет Міністрів України, і: рештою органів виконавчої гілки влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формуван­нями; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

О такі ж відносини, де обов'язковою стороною є центральні ор­гани виконавчої влади;

<> такі ж відносини, де обов'язковою стороною є місцеві органи виконавчої влади;

О такі ж відносини, де обов'язковою стороною є органи місцево­го самоврядування;

<> такі ж відносини, але між посадовими особами усіх зазначених вище органів.

3.         За сферою виникнення: а) відносини у сфері виконавчої влади; б) відно­

сини у сфері функціонування державних утворень, що знаходяться за ме­

жами виконавчої влади; в) відносини у сфері недержавного управління (у

місцевому самоврядуванні, у діяльності громадських організацій).

Серед відносин, що виникають у сфері здійснення виконавчої вла­ди, прийнято виділяти:

О відносини у сфері загального управління (сфера відання Кабі­нету Міністрів, обласних і районних державних адміністрацій);

О відносини у сфері галузевого управління (сфера відання галу­зевих органів виконавчої влади);

О відносини у сфері міжгалузевого управління (сфера відання міжгалузевих органів виконавчої влади);

О відносини у сфері функціонального управління (сфера відан­ня функціональних органів виконавчої влади).

183

РОЗДІЛ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА...

4.         За станом взаємної підпорядкованості суб'єктів, що беруть участь

у правовідносинах, — адміністративні правовідносини:

О між підпорядкованими суб'єктами, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади;

<С> між непідпорядкованими суб'єктами одного ієрархічного рівня: між власне міністерствами, державними адмініст­раціями районів або областей тощо;

О між непідпорядкованими суб'єктами різного ієрархічного рівня, наприклад, між державною адміністрацією однієї об­ласті та районною держадміністрацією іншої області;

О між органами виконавчої влади й організаціями, які їм ор­ганізаційно не підпорядковані (тобто організаційно від них незалежні): приміром, відносини між податковою інспекцією і підприємствами;

О між адміністрацією (органом управління) підприємства, кор­порації, концерну тощо і безпосередньо керованим персона­лом даного підприємства та ін.

5.         Тісно пов'язаною з попереднім поділом є класифікація адмі­

ністративних правовідносин на так звані вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні правовідносини найбільшою мірою виражають сут­ність адміністративно-правового регулювання і характер зв'язків у сфері управління. Ці відносини часто називають владовідносинами. Ви­никають вони між співпідпорядкованими у правовому розумінні сто­ронами і виражають юридичну залежність однієї сторони від другої.

Горизонтальними правовідносинами визнаються ті, в яких сторони юридична рівноправні. У них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'язкові для другої сторони. Зрозуміло, сам факт визнан­ня рівності сторін у адміністративно-правових відносинах, здавалося б, прямо суперечить сутності адміністративно-правового методу регу­лювання. Водночас багаторічна дослідницька робота вчених (Ю. М. Козлов, А. П. Альохін, Г. І. Петров, Б. М. Лазарєв, В. А. Юсу-пов та ін.) підтвердила можливість виникнення та існування таких відносин у сфері державного управління.

Адміністративно-правовими такі відносини робить державна во­ля, що вимагає від суб'єктів вступити у правові зв'язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністратив­но-правового акту. Відтак підставою для виникнення даних відносин є відповідна адміністративно-правова норма. Тому суб'єкти (адресати норми) не можуть відмовитися вступати у правовідносини, а також не можуть вийти за рамки державних приписів, якими регламентовано їхні взаємні права та обов'язки.

184

Глава 10. Адміністративно-правові відносини

Горизонтальні адміністративно-правові відносини досить складно розрізнити у загальній масі управлінських зв'язків, адже вони вира­жені не так чітко, як вертикальні. Проте управлінська практика дає підстави віднести до них такі відносини:

О відносини, що передують прийняттю нормативного акту. Вони є передумовою виникнення вертикальних відносин і призна­чені створити умови, необхідні для прийняття односторон­нього юридично-владного рішення. Це зв'язки між суб'єкта­ми, що перебувають на однаковому організаційно-правовому рівні, в які вони вступають з приводу підготовки та прийняття спільних нормативних актів, узгодження спільних уп­равлінських дій; відносини між органами виконавчої влади і профспілковими органами з приводу задоволення вимог ос­танніх (укладення або зміна тарифних угод); О відносини, у межах яких виробляються спільні заходи щодо виконання нормативних актів (проведення спільних ревізій, формування міжвідомчих комісій);

О відносини договірного характеру, які виникають на підставі різних договорів (угод), котрі отримали назву адміністративних. Вони є однією з нетрадиційних форм управлінської діяль­ності, що відповідає відзначеним раніше тенденціям транс­формації методу адміністративного права.

Підсумовуючи аналіз горизонтальних адміністративних відносин, треба зауважити, що значна кількість управлінських зв'язків не врегу­льована юридичне. Через це далеко не всі вони мають адміністратив­но-правовий характер, хоча і не втрачають управлінських якостей.

Адміністративно-правові відносини можна поділити також на внутрішні та зовнішні; майнові і немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому поряд­ку; субординації і координації тощо.