§ 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм

Для того, щоб норми адміністративного права були втілені в жит­тя, необхідна їх реалізація.

Із теорії права відомо, що реалізація права — це втілення у діяль­ності суб'єктів права приписів правових норм, встановлених або санкціонованих державою. Інакше кажучи, це перетворення правових норм у правомірну поведінку суб'єктів права в результаті дотримання заборон, виконання (чи дотримання) обов'язків, здобуття чи викори­стання прав.

Проблема реалізації правових норм ще недостатньо досліджена в юридичній науці насамперед тому, що, як слушно відзначив російський дослідник Д. А. Керімов, не можна обмежувати рамки цієї проблеми лише вивченням практики застосування права у випадках правопорушень та злочинності. Не менш важливо узагальнювати і позитивний вплив права, законодавства. Для розв'язання цього за­вдання необхідно у процесі досліджень виявляти ті ланки, через які здійснюється правовий вплив на регульовані відносини та дося­гається запланований результат1.

1 Керимов Д. А. Методология права.  Предмет,  функции,  проблеми философии права. — М., 2001. — С. 491-492.

167

РОЗДІЛ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ..

Виходячи з теоретичних засад сучасної правової науки, можна виділити такі ознаки реалізації правових норм: О    завжди правомірна поведінка;

О    діяльність, пов'язана з досягненням певного результату, перед­баченого нормою права;

О    вольова поведінка, коли суб'єкт права узгоджує свою пове­дінку з вимогами норм права.

До того ж особливості реалізації норм права зумовлюються належ­ністю норми до тієї чи іншої галузі права.

Реалізація адміністративно-правових норм означає практичне втілення правил поведінки (приписів), які вони містять, у діяльність суб'єктів суспільних відносин, що перебувають у сфері регулювання адміністративного права. У процесі реалізації норм адміністратив­ного права правові приписи втілюються в життя всіма суб'єктами (сторонами) регульованих суспільних відносин, але роль кожного суб'єкта у цьому процесі визначається відповідно до їх адміністра­тивно-правового статусу.

В юридичній літературі існує кілька підходів до визначення форм реалізації адміністративно-правових норм (іноді їх називають способа­ми реалізації).

Деякі вчені-адміністративісти виділяють чотири способи реалізації норм: 1) виконання; 2) використання; 3) дотримання; 4) застосуван­ня1. Інші фахівці визнають тільки два способи: 1) виконання та 2) за­стосування, розглядаючи їх як основні варіанти реалізації, до яких іноді додаються дотримання та використання як форми виконання2.

На нашу думку, переконливішим є виділення трьох самостійних форм реалізації адміністративно-правових норм:

виконання норм;

використання норм;

застосування норм.

Виконання адміністративно-правових норм полягає у тому, що учас­ники регульованих відносин точно слідують приписам, які містяться в нормах щодо їх обов'язків (щодо обов'язкових дій або обов'язків угри-

1          Колпаков В. К. Адміністративне право України. — Київ, 1999. — С. 76; БахрахД. Н.

Административное право России.  — М.,  2000.  — С. 33-34; Россинский Б. В.

Административное право. ВопросьІ й ответьі. — М., 2000. — С. 25-26.

2          Алехин А. П , Кармолицкий А А., Козлов Ю. М. Административное право Российской

Федерации.   —   М.,   1997.   —  С.   62-63;   Административное  право  /   Под  ред.

Л. Л. Попова. — М., 2002. - С. 73-74.

168

Глава 9. Реалізація адміністративно-правових норм

муватися від певних дій). У виконанні приписів адміністративно-пра­вових норм беруть участь всі можливі учасники відносин, тобто всі, кому адресовані конкретні норми. І виконання цими суб'єктами при­писів, які містяться в нормах, може здійснюватися незалежно (а інко­ли навіть всупереч) від їхнього бажання1.

Щодо дотримання приписів норм слід зазначити, що це також точ­не слідування цим приписам щодо обов'язків утримуватися від здійснення заборонених нормами дій. Як і виконання, дотримання здійснюється незалежно від бажання суб'єктів регульованих відно­син. Отже, дотримання не слід розглядати як самостійну форму ре­алізації адміністративно-правових норм, оскільки воно пов'язане з реакцією учасників управлінських відносин на заборони і, по суті, є конкретним проявом такої форми реалізації норм, як їх виконання2.

Більше того, дотримання можна вважати основою реалізації адмі­ністративно-правових норм у будь-якому з й способів (форм).

Використання адміністративно-правових норм полягає в активній поведінці суб'єктів правовідносин щодо добровільного, тобто за їх власним бажанням, здійснення наданих їм прав у сфері державного управління.

Як зазначалося, використання іноді не розглядають як самостійну форму реалізації адміністративно-правових норм. Прихильники та­кого підходу розглядають використання лише як елемент додаткової характеристики виконання дозвільних норм3.

Навряд чи можна погодитися з такою позицією. Адже на відміну від виконання, де, повторимо, слідування приписам правової норми здійснюється незалежно від бажання суб'єктів, яким ця норма адре­сована, при використанні норми суб'єкт правовідносин здійснює правомірні дії для реалізації своїх суб'єктивних прав за власним ба­жанням. Він сам вирішує, скористатися наданим адміністративно-правовою нормою правом чи утриматися від його використання.

Нарешті, застосування найчастіше розглядається як специфічна, суттєво відмінна від інших форма реалізації адміністративне-правових норм. Враховуючи це, доцільно окремо зупинитися на характеристиці цієї особливої форми реалізації адміністративно-правових норм.

1 Державне управління: теорія І практика. — С. 261.

'АлехинА. П., КармолицкийА.А., Козлов Ю. М. Административное право Российской

Федерации. — С. 62-63.

3 Там само. — С. 62.

169

РОЗДІЛ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА _.