§ 4. Види адміністративно-правових норм

Значна увага у теорії адміністративного права приділяється кла­сифікації норм адміністративного права. Класифікація норм — це роз­поділ їх на види (групи) залежно від обраного критерію (ознаки).

Правильне розмежування адміністративно-правових норм має важ­ливе теоретичне та практичне значення. Воно дає змогу чіткіше відобра­зити характер адміністративно-правового регулювання та обрати найбільш доцільні для конкретних об'єктів регулювання правові засоби.

Найбільш практично значущою є класифікація видів норм адмі­ністративного права за наступними ознаками.

1. За способом правового регулювання поведінки суб'єктів необхідно розрізняти: норми-завдання, норми-принципи, норми-дефініції, норми установчі, норми загальнокомпетенційні (статусні), норми-доручення, норми-стимули, норми-рекомендації, норми договірні, норми-заборони, норми-санкщ'ї, норми-стандарти та нормативи. Ці норми дають можливість створювати різноманітні комбінації для роз­порядчого, дозвільного, регламентаційного та інших способів право­вого регулювання.

О Норми-завдання містять нормативну орієнтацію розвитку галу­зей, сфер управління та регулювання, інших об'єктів, а також виступають орієнтиром діяльності суб'єктів адміністративного

119

 

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

права. До норм-завдань можна віднести програми, плани, які є нормами тривалої дії. О    Норми-принципи виражають стійкі сутнісні характеристики як

суб'єктів, так і об'єктів управління. О    Норми-дефініції дають нормативні визначення, обов'язкові для

застосування в тексті закону або іншого правового акту. О    Норми  установчі  характеризуються   перетворюючим   по­тенціалом та виражаються у формуванні управлінських струк­тур, фінансово-господарських комплексів.

О    Норми компетенційні окреслюють статус, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів адміністративного права. Найчастіше вони містяться в положеннях про органи, посадових осіб. О    Норми-доручення означають вказівки щодо рішень або дій,

вибір яких може бути більш вільним.

<> Норми-стимули заохочують розвиток та діяльність права у то­му напрямі, яке вважають важливим та корисним органи, що приймають адміністративно-правові акти.

О Близькими до них є норми-рекомендації (типу організаційно-методичних, науково-методичних та інших), які містять пора­ди щодо раціональних дій.

О Своєрідність договірних норм полягає в їх природі як узгодже­них норм рівних партнерів з добровільно прийнятими зо­бов'язаннями.

О Норми-заборони містять застереження щодо можливих непра­вомірних дій, норми-санкції — вказівки на заходи відповідаль­ності щодо винних осіб або органів.

О Норми-стандарти містять техніко-економічні, соціальні, еко­логічні, технологічні та інші нормативи техніко-юридичного характеру.

2. За регулятивною спрямованістю адміністративно-правові норми поділяються на матеріальні норми та процесуальні норми. Розмежу­вання матеріальних та процесуальних норм має надзвичайно важливе значення для адміністративного права.

Матеріальні норми адміністративного права встановлюють юри­дичні межі та обсяг правового регулювання, визначають права, обов'язки та відповідальність учасників регульованих суспільних відносин, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус. Пере­важна більшість процесуальних норм адміністративного права сприяє реалізації матеріальних норм, оскільки регламентує процедуру (про-

120

 

Глава 6. Норми адміністративного права

цес, порядок) реалізації прав та здійснення обов'язків, встановлених матеріальними нормами. Існують і процесуальні норми, котрі мають цілком «автономне» значення, тобто не зв'язані безпосередньо з по­требами реалізації матеріальних норм (наприклад, норми, що регу­люють процесуальні відносини в адміністративному судочинстві).

Залежно від того, які відносини регулюють процесуальні норми адміністративного права («позитивні» чи відносини, які виникають у зв'язку з правопорушеннями), можна виділити:

О адміністративно-процедурні норми (які забезпечують порядок реалізації норм у сфері публічного управління, внутрішньо-організаційної і контрольної діяльності);

О    адміністративно-юрисдикційні норми (які забезпечують поря­док реалізації норм щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення чи інше правопорушення, яке перебуває у сфері адміністративно-правового регулювання). Російський учений Ю. О. Тихомиров пропонує додатково виділя­ти серед адміністративно-процесуальних норм наступні:

О    адміністративно-ієрархічні норми, які сприяють розгляду

спорів у порядку підлеглості;

О адміністративно-юрисдикційні з використанням судових проце­дур (цю групу норм виділяють прихильники такої точки зору за аналогією з цивільним та кримінальним процесуальним правом); Ф функціонально-процесуальні, присвячені порядку діяльності у певній сфері (вони регламентують «позитивну» діяльність суб'єктів управління);

О регламентні, які вводять організаційні регламенти, розпоряд­ки, правила1.

3. За формою припису (деякі автори називають цей критерій інак­ше — за юридичним змістом, за формою вираження2), виділяють на­ступні види норм:

О    зобов'язуючі (приписні), що містять юридичну вказівку діяти

відповідним чином у передбачених нормою умовах; О    забороняючі (категоричні, імперативні), що містять заборону на вчинення тих чи інших дій в умовах, які визначаються даною нор­мою. Заборони можуть мати загальний або спеціальний характер;

1          Тихомиров Ю.А. Курс административного права й процесса. — М., 1998. — С. 127.

2          Адміністративне право України: Підручник / За ред. проф. Ю. П. Битяка. — X.,

2000. — С. 32; ОвсянкоД. М. Административное право. — М., 2000. — С. 19.

121

 

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

О уповноважуючі (дозволяючі, дозвільні, диспозитивні), що пе­редбачають можливість адресата діяти у рамках вимог даної норми на власний розсуд, але з дотриманням правового режи­му, нею встановленого. Такі дозволи дають можливість вибору того чи іншого варіанту дії у межах певного правового режиму, який створюється даною нормою;

О стимулюючі (заохочувальні), що забезпечують відповідну по­ведінку з допомогою певних засобів матеріального або мораль­ного заохочення учасників регульованих відносин;

<) рекомендаційні, що дають можливість обирати найбільш доцільні варіанти розв'язання певних завдань. Особливість правової природи цих норм у тому, що рекомендації, які містяться у цих нормах, не мають юридичне обов'язкового ха­рактеру. Такі норми не містять прямих приписів.

4.         За адресатом приписів (інколи цей критерій називають інакше —

з точки зору становища учасників правовідносин^) можна виділити нор­

ми, які регламентують:

О права й обов'язки громадян у сфері державного управління та в інших сферах, що регулюються адміністративним правом;

О окремі аспекти функціонування різних недержавних об'єд­нань, підприємств, закладів;

О    правове становище підприємств, установ, організацій;

О взаємні права і обов'язки суб'єктів, які не підпорядковані один одному;

О    адміністративно-правовий статус громадських об'єднань;

О питання організації та діяльності державних установ та підприємств;

О    адміністративно-правовий статус державних службовців;

О організацію та діяльність різних ланок апарату державного уп­равління (системи органів виконавчої влади);

О    порядок взаємодії державних і недержавних органів.

5.         За обсягом регулювання (деякі автори називають цей критерій

інакше — за ступенем загальності1) адміністративно-правові норми

поділяються на:

1          Адміністративне право України: Підручник / За ред. проф. Ю. П. Битяка. — С. 33;

ОвсянкоД. М. Административное право. — С. 20.

2          Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — С. 75.

122

 

Глава 6. Норми адміністративного права

О загальні, які поширюються на всі сфери та галузі державного управління, місцевого самоврядування і які регламентують найбільш важливі питання реалізації публічної влади;

О міжгалузеві, які регламентують ті або інші сфери управлінської діяльності, котрі є загальними або суміжними для всіх галузей державного управління та мають при цьому спеціальний ха­рактер;

О галузеві, які регламентують ті або інші сфери управлінських відносин, що виникають у межах галузей, закріплених за орга­нами виконавчої влади галузевої компетенції;

О місцеві, що містяться в актах місцевих органів виконавчої вла­ди, а також органів місцевого самоврядування.

За змістом адміністративно-правові норми можна об'єднати у

відносно самостійні правові інститути1. Правовий інститут означає

сукупність певних норм, об'єднаних однорідністю врегульованих ни­

ми суспільних відносин.

За порядком дії у часі, просторі та за колом осіб адміністративно-

правові норми поділяються:

<> за порядком дії у часі — на: тимчасові; постійні (безстрокові); надзвичайні;

О за порядком дії у просторі — на: норми, які діють на території України, норми місцевого характеру; норми загального і галузево­го характеру; норми локального характеру;

О за порядком дії за колом осіб — на: норми, що поширюються на усіх громадян; норми, що поширюються на окремі соціальні гру­пи (військовослужбовців і т. ін.).

8.         За повнотою викладених приписів розглядувані норми поділяють­

ся на:

О    визначені (мають повно викладене правило поведінки);

О відсилочні (викладають правило поведінки неповно, відсилаю­чи до інших норм або правових актів);

О бланкетні (передбачають, що відповідне правило поведінки встановлюється іншим уповноваженим суб'єктом).

Крім того, адміністративно-правові норми можна поділити:

О за юридичною силою — на: викладені в законах; указах; поста­новах; рішеннях; наказах тощо. Деякі автори пропонують за

1 Докладніше про підстави виокремлення інститутів адміністративного права див. наступну главу (§ 2) цього підручника.

123

 

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

вказаним критерієм більш вузьку класифікацію: законодавчі; підзаконні; галузеві (відомчі); локальні1.

О за характером юридичного захисту — на: норми, які захища­ються адміністративними санкціями; норми, що захищаються дисциплінарними санкціями.

Інколи пропонуються й інші класифікаційні групи адміністратив­но-правових норм. Наприклад, вони можуть мати або внутрішньоси-стемний (їх дія поширюється тільки на нижчі ланки системи вико­навчої влади), або загальнообов'язковий (їх дія поширюється на всіх учасників регульованих відносин) характер2 і т. ін.

1          Россинский Б. В. Административное право. Вопроси й ответи. — М., 2000. — С. 27.

2          Козлов Ю. М., Попов Л. Л. Административное право. — М., 2000. — С. 61.

124