§ 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення

Оцінюючи сукупність суспільних відносин, що підлягають регу­люванню адміністративним правом, необхідно мати на увазі наступ­не. У сфері регулювання адміністративного права перебуває весь спектр відносин, що формуються в ході діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації покладених на них завдань і функцій держави. При цьому пріоритети у діяльності органів виконавчої влади в сучас­них умовах суттєво змінилися. Зокрема, перехід до ринкових засад в економіці України вплинув і на зміст державного управління у цій сфері. Якщо у справі охорони громадського порядку і безпеки та в ок­ремих напрямах адміністративно-політичної діяльності державно-владний вплив посилюється, то економіка потребує більшої незалеж­ності від держави і активнішого використання відповідних важелів ринкової саморегуляції.

Сама державно-управлінська діяльність має перетворюватися з пе­реважно владно-розпорядчої щодо людини на діяльність, що голо­вним чином забезпечує пріоритет прав особи у її відносинах з держа­вою і зорієнтована на надання громадянам адміністративних (уп­равлінських) послуг.

Водночас необхідно суттєво зміцнити адміністративно-правовий захист прав і свобод громадян, а також запровадити повноцінну адмі­ністративну юстицію в Україні. Суспільні відносини, що виникають у цій сфері, також є складовою предмета адміністративного права.

70

Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права

Певна річ, традиційною складовою цієї галузі права є інститут адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відпові­дальності — засобу державного примусу, який використовується для припинення і попередження неправомірних діянь фізичних і юри­дичних осіб.

Розглядаючи суспільні відносини, що є предметом адміністратив­но-правового регулювання, не можна обійти увагою коло можливих учасників цих відносин, щодо яких норми адміністративного права закріплюють певні права і обов'язки, а також встановлюють заходи юридичної відповідальності. Відтак ці учасники набувають статусу суб'єктів адміністративного права. Ними можуть бути громадяни Ук­раїни, іноземці та інші фізичні особи, а також органи виконавчої вла­ди, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, різні організації та інші юридичні особи (до­кладніше види суб'єктів адміністративного права висвітлюються у п'ятому розділі цього підручника).

Отже, до предмета адміністративного права входять групи однорідних суспільних відносин, що формуються:

а)         у ході державного управління економічною, соціально-культур­

ною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації

повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам

місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким

іншим недержавним інституціям;

б)         у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації

та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян,

надання їм, а також юридичним особам різноманітних адмі­

ністративних (управлінських) послуг;

в)         у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх дер­

жавних органів, адміністрацій державних підприємств, установ

та організацій, а також у зв'язку з проходженням державної

служби або служби в органах місцевого самоврядування;

г)          у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і по­

новлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адмі­

ністративного права;

Д) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включа­ючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридич­них осіб.

Наведений перелік суспільних відносин, що перебувають у сфері Регулювання адміністративним правом, свідчить, що значна частина

71

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ.

права є справді управлінською. Водночас практика переконує, що уп­равлінські відносини не домінують у змісті предмета адміністратив­ного права. Адже не можна вважати державно-управлінською (якщо виходити із справжнього наукового розуміння поняття «державне уп­равління» як владно-організуючого впливу на суспільні відносини і проце­си з метою їх спрямування і впорядкування} багатоманітну діяльність органів виконавчої влади щодо:

О розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ за зверненнями приватних (фізичних і юридичних) осіб;

О падання різноманітних адміністративних (управлінських) по­слуг у вигляді дозвільно-ліцензійних, реєстраційних та інших подібних дій;

О прийняття зобов'язуючих рішень щодо приватних осіб у про­цесі вирішення різних публічних господарських справ (напри­клад, будівництво шляхів, енергетичних мереж, відведення зе­мель для будь-яких загальнодержавних потреб тощо);

О захисту порушених прав і свобод громадян (адміністративний розгляд скарг і судочинство в адміністративних судах);

О    застосування до осіб заходів адміністративного примусу.

Звичайно, всі суспільні відносини, що супроводжують цю діяль­ність, здійснюються у зв'язку та задля вирішення завдань і функцій державного управління, однак вони за своєю суттю не є управ­лінськими. При цьому саме наведені напрями діяльності становлять загалом переважний обсяг функціонування органів виконавчої влади, що перебуває у сфері регулювання адміністративного права.

Цим підтверджується принциповий висновок про те, що уп­равлінські (а точніше, державно-управлінські) відносини не можна вва­жати ключовою характеристикою предмета адміністративного права.

Більше того, з поділом державної влади на законодавчу, виконав­чу і судову та запровадженням в Україні місцевого самоврядування управління здійснюється не тільки державними органами виконав­чої влади, а й органами місцевого самоврядування. Ця обставина дає підстави запровадити в науковий обіг, поряд з усталеним понят­тям «державне управління», поняття «управління в сфері місцевого самоврядування», котре слід визначити терміном «самоврядне уп­равління».

Причому як державному, так і самоврядному управлінню прита­манні такі суттєві ознаки, як публічність, організаційна спрямова­ність, визначеність у законі меж діяльності. Ці сфери управління від­різняються лише за суб'єктами та — частково — конкретними джере-72

Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права

лами їх правового регулювання. Водночас вони стосуються інтересів громадян, спрямованих на реалізацію та захист їх прав і свобод, ство­рення умов для виконання ними своїх обов'язків.

Враховуючи однорідність суспільних відносин, що складаються в сферах державного і самоврядного управління, ці відносини, природно, однаковою мірою підлягають регулюванню саме адміністративним пра­вом.

Отже, виходячи з характеристики предмета регулювання, адмі­ністративне право слід визначити як сукупність (систему) правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються в ході забез­печення органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду­вання реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізич­них і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-полі­тичного розвитку та охорони громадського порядку. Відсутність у даному визначенні згадки про діяльність адміністра­тивної юстиції пояснюється тим, що включення її до сфери регулю­вання діючого адміністративного права слід вважати тимчасовим захо­дом. Адже найближчим часом має бути створена самостійна процесу­ально-правова галузь, яка окремо регулюватиме судочинство в адміністративних судах (адміністративне судочинство).

Наведене визначення адміністративного права відображає тен­денції сучасного його реформування з метою наближення цієї галузі українського права до стандартів адміністративного законодавства країн європейського співтовариства.