§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 

Законність як важливе політико-правове явище є критерієм пра­вового життя суспільства. У найбільш загальному вигляді законність відображає правовий характер організації суспільного життя, ор­ганічний зв'язок права і влади, права і держави1.

Поняття законності найчастіше визначається як неухильне вико­нання законів і прийнятих у відповідності з ними інших правових актів державними органами, їх посадовими особами, громадянами, недержав­ними органами і організаціями. Закони при цьому мають відповідати об'єктивним суспільним закономірностям, вимогам забезпечення прав і свобод людини і громадянина, грунтуватися на загальновизна­них цінностях демократичної, соціальної, правової держави. В юридичній літературі законність розглядається у різних аспек­тах. Як принцип державно-правового життя законність є основою

' Юридична енциклопедія. Т. 2. — К., 1999. — С. 498.

345

 

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

діяльності держави, усіх її гілок влади. Вимога дотримання і виконан­ня законів та інших правових актів стосується всіх суб'єктів права. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права і свободи людини та їх гарантії згідно з Конституцією України визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, законність має забезпечувати реалізацію та охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, рівність усіх перед законом. Водночас принцип законності означає, що органи законодавчої, ви­конавчої, судової влади та органи місцевого самоврядування мають діяти лише в порядку і в межах компетенції, визначеної Консти­туцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами.

Як принцип державного управління1 законність передбачає, що дер­жава здійснює свої функції правовими засобами і в правових формах. Це зумовлено насамперед значенням діяльності та впливу органів ви­конавчої влади на всі сфери суспільних відносин, їх правом прийма­ти на основі законів та відповідно до них нормативні та індивідуальні правові акти, розглядати і вирішувати справи про застосування за­ходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності, тобто здійснювати так звану адміністративну юрисдикцію.

З огляду на це правомірність діяльності органів виконавчої влади є «стрижнем режиму законності в державі»2. Особливого значення ре­жим законності набуває в період політичної, соціально-економічної перебудови суспільства, коли необхідна висока організованість діяль­ності органів виконавчої влади, дисциплінованість посадових осіб.

Законність тісно пов'язана з дисципліною в державному управлінні. Законність і дисципліна — необхідні умови утвердження демократич­ної, правової держави, оскільки спрямовані на забезпечення функціонування громадянського суспільства, активної ролі особи в усіх сферах суспільного життя. Ці явища мають загальну мету в сфері державного управління, хоча дещо відрізняються за своїм спрямуван­ням.

1          Все сказане тут щодо державного управління і органів виконавчої влади рівною

мірою поширюється також на управління в сфері місцевого самоврядування (так

зване самоврядне управління) і відповідно органи місцевого самоврядування.

2          Словарь административного права. — М., 1999. — С. 134.

346

 

Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні

Дисципліна у державному управлінні передбачає певні вимоги до поведінки суб'єктів, які включають дотримання різних видів соціальних норм, у тому числі правових і моральних. В юридичній літературі найчастіше дисципліна визначається як точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та іншими соціаль­ними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті. Дисципліна є необхідною умовою ефективного функціонування суспільства і держави, досягнення поставленої мети у діяльності органів державної влади та їх посадових осіб, підприємств, уста­нов, організацій, а також громадян1.

Дисципліна може бути різних видів: договірна, військова, фінан­сова, трудова тощо, але для сфери державного управління основне зна­чення має службова дисципліна в державних органах, передусім орга­нах виконавчої влади, характеристика якої наведена в попередній главі підручника.

Хоча законність на відміну від дисципліни означає дотримання насамперед правових норм, заходи щодо забезпечення законності у державному управлінні завжди передбачають в кінцевому підсумку забезпечення належного стану дисципліни державних службовців.

Забезпечення законності потребує створення і зміцнення певних га­рантій. Гарантії законності — це обумовлені закономірностями суспіль­ного розвитку умови, засоби, фактори, що забезпечують дотримання за­конності.

Виділяють загальні й спеціальні гарантії законності. До загальних гарантій належать об'єктивні умови суспільного роз­витку, в яких здійснюється правове регулювання. Серед них, як пра­вило, виділяють:

політичні умови — розвиток демократії, гласність, поділ влади, сво­бода інформації;

економічні умови — рівень розвитку ринкових відносин, вироб­ництва, гарантованість економічної свободи, добробут населення тощо; ідеологічні умови — рівень розвитку правосвідомості, заснованої на визнанні пріоритету прав і свобод людини, правової культури грома­дян, і насамперед державних службовців. До спеціальних гарантій належать:

О    стан законодавства, його стабільність і відповідність розвитку відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки;

1 Юридична енциклопедія. Т. 2. — С. 199.

347

 

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

О рівень діяльності з попередження і припинення правопору­шень, у тому числі заходів юридичної відповідальності;

О    доступність і якість правосуддя;

О    ефективність контролю за реалізацією правових актів.

Активне використання наведених гарантій законності досягається різними шляхами, проте всі вони передбачають цілеспрямовану діяльність відповідних державних органів і посадових осіб. Сукупність завдань, функцій, повноважень, форм, методів і порядку такої діяль­ності прийнято вважати системою засобів забезпечення законності.

Цю систему утворюють наступні основні групи засобів забезпечення законності у державному управлінні:

різні види контрольної діяльності у сфері державного управління

з боку державних органів, органів місцевого самоврядування і гро­

мадських організацій;

різні способи реагування державних органів, насамперед органів

виконавчої влади, на звернення громадян (пропозиції, заяви і скарги) з

метою правової охорони і захисту їхніх прав і свобод;

здійснення спеціалізованого судового захисту порушених прав і

свобод громадян у порядку адміністративного судочинства;

нарешті, притягнення до різних видів юридичної відповідальності

посадових осіб державних органів за протиправні дії у сфері державно­

го управління, а також, у необхідних випадках, застосування заходів

адміністративної відповідальності до громадян, які своїми проти­

правними діями порушують встановлений порядок управління.