§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні

Законність як важливе політико-правове явище є критерієм пра­вового життя суспільства. У найбільш загальному вигляді законність відображає правовий характер організації суспільного життя, ор­ганічний зв'язок права і влади, права і держави1.

Поняття законності найчастіше визначається як неухильне вико­нання законів і прийнятих у відповідності з ними інших правових актів державними органами, їх посадовими особами, громадянами, недержав­ними органами і організаціями. Закони при цьому мають відповідати об'єктивним суспільним закономірностям, вимогам забезпечення прав і свобод людини і громадянина, грунтуватися на загальновизна­них цінностях демократичної, соціальної, правової держави. В юридичній літературі законність розглядається у різних аспек­тах. Як принцип державно-правового життя законність є основою

' Юридична енциклопедія. Т. 2. — К., 1999. — С. 498.

345

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

діяльності держави, усіх її гілок влади. Вимога дотримання і виконан­ня законів та інших правових актів стосується всіх суб'єктів права. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права і свободи людини та їх гарантії згідно з Конституцією України визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, законність має забезпечувати реалізацію та охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, рівність усіх перед законом. Водночас принцип законності означає, що органи законодавчої, ви­конавчої, судової влади та органи місцевого самоврядування мають діяти лише в порядку і в межах компетенції, визначеної Консти­туцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами.

Як принцип державного управління1 законність передбачає, що дер­жава здійснює свої функції правовими засобами і в правових формах. Це зумовлено насамперед значенням діяльності та впливу органів ви­конавчої влади на всі сфери суспільних відносин, їх правом прийма­ти на основі законів та відповідно до них нормативні та індивідуальні правові акти, розглядати і вирішувати справи про застосування за­ходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності, тобто здійснювати так звану адміністративну юрисдикцію.

З огляду на це правомірність діяльності органів виконавчої влади є «стрижнем режиму законності в державі»2. Особливого значення ре­жим законності набуває в період політичної, соціально-економічної перебудови суспільства, коли необхідна висока організованість діяль­ності органів виконавчої влади, дисциплінованість посадових осіб.

Законність тісно пов'язана з дисципліною в державному управлінні. Законність і дисципліна — необхідні умови утвердження демократич­ної, правової держави, оскільки спрямовані на забезпечення функціонування громадянського суспільства, активної ролі особи в усіх сферах суспільного життя. Ці явища мають загальну мету в сфері державного управління, хоча дещо відрізняються за своїм спрямуван­ням.

1          Все сказане тут щодо державного управління і органів виконавчої влади рівною

мірою поширюється також на управління в сфері місцевого самоврядування (так

зване самоврядне управління) і відповідно органи місцевого самоврядування.

2          Словарь административного права. — М., 1999. — С. 134.

346

Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні

Дисципліна у державному управлінні передбачає певні вимоги до поведінки суб'єктів, які включають дотримання різних видів соціальних норм, у тому числі правових і моральних. В юридичній літературі найчастіше дисципліна визначається як точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та іншими соціаль­ними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті. Дисципліна є необхідною умовою ефективного функціонування суспільства і держави, досягнення поставленої мети у діяльності органів державної влади та їх посадових осіб, підприємств, уста­нов, організацій, а також громадян1.

Дисципліна може бути різних видів: договірна, військова, фінан­сова, трудова тощо, але для сфери державного управління основне зна­чення має службова дисципліна в державних органах, передусім орга­нах виконавчої влади, характеристика якої наведена в попередній главі підручника.

Хоча законність на відміну від дисципліни означає дотримання насамперед правових норм, заходи щодо забезпечення законності у державному управлінні завжди передбачають в кінцевому підсумку забезпечення належного стану дисципліни державних службовців.

Забезпечення законності потребує створення і зміцнення певних га­рантій. Гарантії законності — це обумовлені закономірностями суспіль­ного розвитку умови, засоби, фактори, що забезпечують дотримання за­конності.

Виділяють загальні й спеціальні гарантії законності. До загальних гарантій належать об'єктивні умови суспільного роз­витку, в яких здійснюється правове регулювання. Серед них, як пра­вило, виділяють:

політичні умови — розвиток демократії, гласність, поділ влади, сво­бода інформації;

економічні умови — рівень розвитку ринкових відносин, вироб­ництва, гарантованість економічної свободи, добробут населення тощо; ідеологічні умови — рівень розвитку правосвідомості, заснованої на визнанні пріоритету прав і свобод людини, правової культури грома­дян, і насамперед державних службовців. До спеціальних гарантій належать:

О    стан законодавства, його стабільність і відповідність розвитку відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки;

1 Юридична енциклопедія. Т. 2. — С. 199.

347

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

О рівень діяльності з попередження і припинення правопору­шень, у тому числі заходів юридичної відповідальності;

О    доступність і якість правосуддя;

О    ефективність контролю за реалізацією правових актів.

Активне використання наведених гарантій законності досягається різними шляхами, проте всі вони передбачають цілеспрямовану діяльність відповідних державних органів і посадових осіб. Сукупність завдань, функцій, повноважень, форм, методів і порядку такої діяль­ності прийнято вважати системою засобів забезпечення законності.

Цю систему утворюють наступні основні групи засобів забезпечення законності у державному управлінні:

різні види контрольної діяльності у сфері державного управління

з боку державних органів, органів місцевого самоврядування і гро­

мадських організацій;

різні способи реагування державних органів, насамперед органів

виконавчої влади, на звернення громадян (пропозиції, заяви і скарги) з

метою правової охорони і захисту їхніх прав і свобод;

здійснення спеціалізованого судового захисту порушених прав і

свобод громадян у порядку адміністративного судочинства;

нарешті, притягнення до різних видів юридичної відповідальності

посадових осіб державних органів за протиправні дії у сфері державно­

го управління, а також, у необхідних випадках, застосування заходів

адміністративної відповідальності до громадян, які своїми проти­

правними діями порушують встановлений порядок управління.