3.1. Держава як суб’єкт майнових відносин
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Міжнародне співробітництво різноманітне за формами,
сферами здійснення, реалізується різними суб’єктами, се_
ред яких важливе місце посідають і держави. Причому ос_
танні виступають не тільки як суб’єкт міждержавних відно_
син публічно_правового характеру, що регулюються міжна_
родним правом, а й як суб’єкт цивілістичних відносин
майнового та немайнового характеру, які підпадають під дію
міжнародного приватного права.
У зовнішній сфері держава може виступати в різномані_
тних категоріях відносин. По_перше, її партнерами можуть
бути інші держави та міжнародні організації (держава може
укладати міжнародні угоди про надання та отримання по_
зик, уступати території, здійснювати співробітництво в кон_
кретних сферах, укладати військові та політичні союзи
тощо). По_друге, держава може вступати в різноманітні майнові відносини з іноземними юридичними та фізичними особами (наприклад, придбання земельних ділянок для розміщення посольських і консульських місій, надання в концесію ділянок надр для розробки корисних копалин, переда_
ча в оренду будівель і споруд, придбання та продаж майна,
надання позик і видача гарантій тощо).
Крім того, держава може виступати в цивільному обороті
як спадкоємець так званого відумерлого майна1 (ст. 1277 Ци_
вільного кодексу України) або спадкоємець за заповітом
(ст. 1235 ЦК України). Різним є становище держави і в міжна_
родних організаціях (міжнародні міжурядові (міждер_
жавні) організації та міжнародні неурядові організації).
Існує кілька поглядів на державу як на суб’єкт міжна_
родного приватного права. Одні вважають державу особли_
вим суб’єктом права, оскільки немає такого наддержавно_
го органу, який би наділив її правами юридичної особи, і
завдяки суверенітету вона виступає у відносинах, що регу_
люються нормами як міжнародного публічного права, так і
міжнародного приватного права. Інші додержуються точки
зору, що держава «розпадається» на дві особи. При цьому
вважається, що держава діє не як дві особи (як «казна»
(фіска) — суб’єкт влади, і як «купець» — суб’єкт цивіль_
них правовідносин), а як суверен.
Концепція участі держави в цивільно_правових відноси_
нах знайшла своє відображення і в законодавстві СРСР
(ст. 25 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і рес_
публік 1991 р.2) і в законодавстві незалежної України (статті
167, 168 і 169 ЦК України).