§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відси_
лання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) —
одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнарод_
ному приватному праві.
Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії)
колізійних норм різних держав, який призводить до того,
що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій_
ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і
негативні.
Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають
певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред_
мет регулювання свого власного права.
Негативні колізії — жодна держава, з якою пов’язані
певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу_
лювання свого власного права. Саме негативні колізії є
підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Проблема зворотного відсилання з’явилася у доктрині
міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою
світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французь_
ким терміном «renvoi». Цей приклад якнайкраще може
проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть яко_
го полягає у такому. Форго був баварським підданим, але
постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно
було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо_
дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань
відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба_
варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив
колізійну норму, яка відсилала до закону «французького
доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького
закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і
використав свій закон.
Проблема зворотного відсилання з’являється тому, що
іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна нор_
ма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і
його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного
права.
Результатом прийняття відсилання є застосування мате_
ріального права держави суду або третьої держави (в іншо_
му випадку застосування не матеріального права, а право_
порядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного
права починається з початку).
Проект Закону України «Про міжнародне приватне пра_
во» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви_
значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а та_
кож приписує розглядати будь_яке відсилання до іноземно_
го права як відсилання до матеріального, а не до колізійного
права відповідної країни, якщо інше не встановлено зако_
ном (ст. 8).