§ 1. Предмет естетики
Слово «естетика» (aistheticos) — грецького походження, у
перекладі означає — той, що має відношення до чуттєвого
сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині
XVIII ст. Вперше його застосував німецький філософ А. Баум_
гартен для позначення нового розділу в філософії. А. Баумгар_
тен увів у філософію розділ «Теорія чуттєвого сприйняття» і
запропонував назвати його терміном «естетика». Він міцно
укоренився у філософській термінології, і вже з ХVІІІ ст. ес_
тетику почали розуміти як науку, що вивчає лише «філосо_
фію прекрасного», або філософію мистецтва. У естетиків з’я_
вився самостійний предмет вивчення.
Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої
дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспіль_
ством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть
у виробничій. Так, з естетичними властивостями явищ і пред_
метів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні спо_
руди (наприклад, церкви, пам’ятки давнини тощо), нові технічні
об’єкти (комп’ютери, машини, роботи та ін.), які створені пра_
цею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками лю_
дей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих
до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Процесу
сприймання естетичного даємо назву естетичного сприйняття,
результатом якого є естетичне переживання.
Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода
виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або
явищ дійсності. Різноманітні естетичні відношення, що виника_
ють у людини (соціальної групи, суспільства) до дійсності, мож_
на віднести до загального поняття «естетичне». Природу есте_
тичного вивчає наука естетика.
Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки
естетики) припускає аналіз найбільш загальних характеристик,
сторін, які належать певним естетичним об’єктам дійсності,
наприклад, прекрасним, піднесеним, трагічним і т. ін., крім того,
природи відображення цих явищ у свідомості людини, в есте_
тичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах, а
також природи естетичних цінностей.
Одним з головних питань в обсязі вивчення естетики є пи_
тання про мистецтво. Естетика досліджує загальні закономірності
розвитку мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона
вивчає і власне процес художньої творчості, її суб’єкт, об’єкт та
засоби творення, крім того, процес художнього сприймання
мистецтва та ін., тому що мистецтво існує лише у соціально_
комунікативній системі художник — мистецтво — споглядач,
або художня творчість — мистецтво — художнє сприйняття. У
цьому зв’язку до предмета естетики як науки належить включи_
ти такі проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка,
художні засоби, художній смак та ін. Усі ці прояви втілюються
у категорії «художнє». Отже, варто розглянути категорії «есте_
тичне» і «художнє» та їх зв’язок.
Поняття «художнє» стосується мистецтва: діяльності художни_
ка, сприйняття мистецтва, оцінки творів мистецтва та ін. Але на_
справді є такі естетичні явища, процеси, цінності, які не мають
художньої ознаки, наприклад, естетичні явища у природі, естетичні
риси в поведінці, побуті, в утилітарних формах людської діяль_
ності. «Художнє» треба розглядати як «прикметник від іменника»
мистецтво. Художня потреба — це потреба у мистецтві, художня
оцінка — це оцінка мистецтва; художня творчість — це створення
мистецтва, художнє сприймання — це сприйняття мистецтва тощо.
Інакше кажучи, «художнє» виступає як вид естетичного, яке є для
нього родовим поняттям: художня діяльність — вид естетичної
діяльності, художня творчість — вид естетичної творчості.
Категорія «естетичного» характеризує всю широчінь та різно_
манітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та комічного, низького і піднесеного та їх модифікації у природній і
соціальних галузях, у мистецтві та в інших сферах буття. Не
існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та ін.),
які б не мали естетичної природи і не були б прекрасними або
високими, позитивно_естетичними або негативно_естетичними
тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої при_
роди (красота флори й фауни, фізична зовнішність людини, не_
органічні предмети та ін.).
Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття,
яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гуморис_
тичним, трагічним, комічним, піднесеним та ін. Крім того есте_
тика досліджує закономірності естетичної діяльності суспіль_
ства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності
тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як люди_
на створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його.
Іншими словами, естетика розглядає суб’єкти творчості та сприй_
няття (художник, публіка, імпровізатор, виконавець, критик та ін.),
об’єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної твор_
чості й сприймання.
Таким чином, висвітлене коло питань і складає предмет
естетики.
Естетика — філософська наука, вона народилася у надрах
філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв’язки з нею. Якщо
філософія розкриває найбільш загальні закони природи, суспіль_
ного розвитку та мислення, то естетика вивчає найбільш за"
гальні закони розвитку мистецтва та різноманіття естетич"
ного відношення людини до світу.
Перетворившись у самостійну науку (з другої половини XVIII
ст.), естетика продовжує використовувати основні методологічні
положення філософії. Вона застосовує весь категоріальний апа_
рат науки філософії; запозичує такі поняття, як буття, свідомість,
діяльність, зміст, форма, сутність та явище, причина і наслідок;
використовує філософські закони та ін.
Естетика пов’язана з усіма гуманітарними науками, так, вона
тісно поєднується з етикою. Моральний аспект є складовою ча_
стиною естетичних відносин. Взаємовідносини між людьми —
це основа кожного художнього твору (свої правила поведінки у
героїв У. Шекспіра, А. Камю, Ф. Кафки, О. Гончара та ін.). Есте_
тика пов’язана також із психологією. Естетичне сприйняття
дійсності має чуттєво_емоційний характер, а емоції і почуття вивчає психологія. Крім того, естетика тісно взаємодіє з педаго_
гікою, соціологією, логікою та ін.
Оскільки естетичні якості властиві самій дійсності і вони
знаходять своє відображення у різноманітних формах пізнання,
естетика невід’ємна і від природознавчих та технічних наук.
Естетика — теорія мистецтва. Вона виступає методологією
мистецтвознавчих наук: історії мистецтва, теорії мистецтва, ху_
дожньої критики.
На відміну від інших предметів, що їх створює людина, в
яких краса може бути наявною, а може бути і відсутньою, у
творах мистецтва вона має бути обов’язковою, бо твори мистец_
тва — це завжди естетичні цінності. Якщо фільм або малюнок
не приносять естетичної насолоди, вони не вважаються худож_
німи творіннями.
Мистецтво як плід художньої творчості є предметом дослід_
ження естетичної науки. Але естетика у даному випадку відразу
стикається з тим, що кожним видом мистецтва — літературою,
музикою, театром та ін. — займається спеціальна наука: літера_
турознавство, музикознавство, театрознавство тощо. Кожна ми_
стецтвознавча наука досліджує той чи інший вид мистецтва, його
характерні риси і якості. Але існують такі закони мистецтва,
які є загальними для всіх видів мистецтва, вони об’єднують різні
галузі художньої творчості. Ці закони і стають предметом пізнан_
ня естетичної науки. Так, відношення мистецтва до дійсності,
відображення дійсності в мистецтві, художня творчість та інші
питання вивчає естетика. Вона розкриває закони, які виступа_
ють загальними для всіх видів мистецтва, але у кожному з них
вони виявляються специфічно, особливим чином, тому естетика
не просто наука про мистецтво, а наука, яка досліджує загальні
закони розвитку мистецтва.
Естетика являє собою методологічні засади для таких наук,
як технічна естетика, естетика побуту, естетика поведінки.
Отже, естетика — це наука про естетичне в дійсності, про
сутність і закони естетичної свідомості, пізнання і естетич"
ну діяльність людини, наука про загальні закони розвитку мис"
тецтва.
Естетика — філософська наука, вона тісно пов’язана з гумані_
тарними науками, крім того, виступає теорією для прикладних
естетичних та мистецтвознавчих наук.