§ 1. Система та класифікація видів мистецтва

Проблема відокремлення певних видів мистецтва та з’ясу_

вання їх особливостей хвилювала людство з давнини. Багато філо_

софів, діячів культури, митців намагалися розв’язати це питання

остаточно. Однак навіть сучасний стан даної проблеми недо_

статньо однозначний.

Визначити вирішення проблеми класифікації видів мистецт_

ва як історичний процес, виявити причини, які зумовили зміну

старих (традиційних) видів мистецтва та появу нових, з’ясувати

відмінність кожного з них від інших допоможе історичний по_

гляд на ці явища.

Розуміння мистецтва як способу емоційно_образного відтво_

рення дійсності у художніх образах неминуче ставить питання

доцільності існування різних видів мистецтва. Перша спроба

класифікації видів мистецтва, яку здійснили Платон та Арісто_

тель, не виходила за межі дослідження специфіки окремих видів

мистецтва.

Першу цілісну класифікацію запропонував І. Кант, але не у

практичній, а у теоретичній площині. Першу систему взаємо_

зв’язку конкретних видів мистецтва дав Г. Гегель у праці «Система окремих мистецтв», в основу якої він поклав співвідношення

ідеї та форми, класифікував види мистецтва від скульптури до

поезії. У XX ст. Фехнер систематизував види мистецтва з психо_

логічної точки зору, а саме з приводу практичної корисності

виду мистецтва. Таким чином він відніс до мистецтва і куліна_

рію, і парфумерію, тобто види естетичної діяльності, які крім

естетичних виконують інші, практичні функції. Як бачимо, дже_

рело багатства мистецтва шукали у різноманітності здібностей

суб’єкта, у внутрішній диференціації об’єктивної ідеї, у зміні

виражальних творчих прийомів тощо.

Матеріалістичне вирішення проблеми пояснює зумовленість

народження та розвитку різних видів мистецтва у різноманітті

самої дійсності. Значна кількість видів мистецтва склалася істо_

рично як відтворення багатобічності реальної дійсності та інди_

відуальних особливостей сприйняття її людиною. Отже, відок_

ремлюючи будь_який вид мистецтва, зважають на форму мис_

тецтва, яка склалася історично, її основні функції та класифі_

каційні одиниці. Види мистецтва — література, образотворче

мистецтво (живопис, скульптура, графіка), музика, хореографія,

архітектура, театр тощо — мають відношення до мистецтва як

особливе до загального. Видові особливості, що є специфічним

проявом загального, зберігаються протягом усієї історії розвит_

ку мистецтва, хоча у кожну епоху в певних художніх культурах

виявляються по_різному.

У сучасній системі мистецтв існують дві тенденції: тяжіння

до синтезу (наприклад, зв’язок архітектури, живопису та скульп_

тури) та збереження незалежності (самостійності) окремих видів

мистецтва. Обидві тенденції плідні та сприяють розвитку систе_

ми мистецтв. Врешті, на розвиток цієї системи мають вирі_

шальний вплив досягнення сучасного науково_технічного про_

гресу, без яких була б неможливою поява кіно, голографії, рок_

опери тощо.

Достатньо складним є питання відбору критерію класифі_

кації даної системи. Так, розподіляючи мистецтво за способом

сприйняття, одержуємо слухові, зорові та видовищні види мис_

тецтва. Поділ мистецтва за типом відтворення дійсності дає

образотворчі та необразотворчі види мистецтва. Визначення спе_

цифіки створення художнього образу зумовлює виділення часо_

вих, просторових та просторово_часових видів мистецтва (у іншій

термінології — статичних, динамічних та статикодинамічних).

Залежно від характеру поєднання виражальних засобів у конкретному виді мистецтва відзначають прості, складні та синте_

тичні види мистецтва.

Усередині кожного виду мистецтва також існує поділ на жан_

ри, стилі, роди тощо. Зберігаючи свої специфічні особливості та

внутрішньовидовий поділ, кожний вид мистецтва змінюється

під впливом своєрідності часу, культурних вимог, характеру ху_

дожнього смаку тощо. Усі ці особливості містяться у визначенні

стилю. Стиль — сукупність головних ідейно_художніх особливо_

стей творчості майстра, які виявляються у типових для нього

темах, ідеях, характерах, конфліктах, а також у різноманітності

виражальних засобів, художніх прийомів. Таким чином, доціль_

но виділяти стиль епохи, стиль художньої школи (або напряму),

стиль конкретного виду мистецтва, національний стиль, стиль

окремого митця.

Внутрішньовидовий поділ мистецтва та аналіз особливостей

кожного його виду містить розділ мистецтвознавства, який на_

зивається морфологією мистецтва.