§ 3. Основні соціальні функції мистецтва
Мистецтво є поліфункціональним. Дослідники визначають
різну кількість функцій, але, незалежно від кількості, всі ці функції
взаємопов’язані, оскільки твори мистецтва існують як цілісне
явище, що передбачає цілісне сприйняття.
Суспільно"перетворююча та компенсаторна функція (мис_
тецтво як діяльність та «втіха») має свій прояв як ідейно_естетичний вплив на людей. Завдяки цій здатності мистецтво залу_
чає людей до цілеспрямованої діяльності, що трансформує
суспільство.
Художня творчість являє собою процес перетворення (в уяв_
ленні) фактів дійсності, матеріалу та самої людини. Ідеали гар_
монійної людини пробуджують активність кожного створюва_
ти самого себе в цьому напрямку, тобто стверджують у дійсності
те, що бажане, реальне, насправді компенсуючи те, що є недо_
статнім для повноцінного життя людини.
Пізнавально"евристична функція (мистецтво як знання та
просвіта) визнавалася в історії естетики не всіма мислителями.
Багато з них сумнівалися у пізнавальних можливостях мистецт_
ва. Так, Платон бачив у ньому тінь тіней, а Гегель — нижчу
форму пізнання істини. Без сумніву, пізнавальна можливість
мистецтва незрівнянна з можливостями науки щодо встанов_
лення та з’ясування об’єктивних властивостей дійсності. Але
мистецтво пізнає дійсність співвідносно з людиною, в усьому
багатстві форм, що сприймаються людською чуттєвістю. Це дає
можливість мистецтву відкривати нове у відомому або нові про_
цеси у тому, що вже визнано (наприклад, відкриття Л. Толстим
«діалектики» людської душі або Ф. Достоєвським «двоїстості»).
Мистецтво виступає засобом просвіти, передачі досвіду, фактів
життя, а також засобом навчання, передачі навичок мислення,
узагальнення системи поглядів. Тому його справедливо назива_
ють «підручником життя».
Художньо"концептуальна функція (мистецтво як аналіз ста_
ну світу) дозволяє побачити у художньому творі уявлення мит_
ця про світ у цілому. Цілісна концепція подана у формах, які
чуттєво сприймаються, в них емоційно втілені уявлення про
світ, людину та місце людини у світі (наприклад, концепція світу
у «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі або у «Фаусті» Йоган_
на Вольфганга Гете).
Функція передбачення («кассандрівське начало», або мистец_
тво як віщування) має свій прояв у тому, що, подібно до антич_
ної Кассандри, яка пророкувала загибель Трої у часи її розквіту,
мистецтво здатне прогнозувати майбутнє. У цьому мистецтво
співвідноситься з людською інтуїцією, яка здійснює стрибок через
розриви інформації. Тому у фантастичній літературі часто пе_
редбачається поява тих чи інших технічних досягнень (наприк_
лад прообраз субмарини у романах Ж. Верна або лазера у О. Тол_
стого). Однак набагато важливішими є соціальні передбачення, прогнози щодо майбутнього людини та суспільства. Спеціально
цьому присвячений окремий жанр — утопії та антиутопії (на_
приклад, роман Є. Зам’ятіна «Ми» або, фільми А. Тарковського),
але передбачливим потенціалом володіє мистецтво в цілому.
Інформативна та комунікативна функція (мистецтво як по_
відомлення та спілкування) полягає в тому, що твір мистецтва —
це певна знакова система. Як і будь_яка знакова система, мис_
тецтво має свій код, «ключ» до якого втілений в особливостях
даної культури, її змісті.
Художнє спілкування являє собою обмін культурними зміста_
ми, що зумовлює залучення до певної культури, отже — не тільки
знання своєї культури, але й знайомство з культурою інших на_
родів, інших епох. Мистецтво об’єднує людей. Так, єдиним факто_
ром, що об’єднав розрізнених неаполітанців, римлян, ломбардців,
було мистецтво Італії XVIII—XIX ст. Виховна функція (мистецт_
во як катарсис формування цілісної особистості) дає змогу ху_
дожньому твору впливати на склад думок та почуттів людини в
цілому. Ще піфагорійці помітили, що мистецтво очищає осо_
бистість, а Арістотель увів поняття «катарсису», що означає про_
цес очищення за допомогою виникнення схожих почуттів.
Мистецтво дозволяє пережити багато людських доль, тим
самим розширюючи історично обмежений досвід життя особи_
стості, дозволяє їй відчути все різноманіття досвіду людства.
Сугестивна функція (вплив на несвідоме) полягає у тому, що
мистецтво здатне навіювати певний склад думок та почуттів.
Емоційний вплив мистецтва якраз і характерний тим, що діє
безпосередньо, прямо на почуття того, хто сприймає, минаючи
на цьому рівні раціональні заборони. Ця якість має найбільшу
силу, яка спроможна впливати на особистість, вдосконалюючи
чи руйнуючи її.
Естетична функція (мистецтво як формування творчого духу
та ціннісних орієнтирів) сприяє формуванню естетичного сма_
ку, здібностей та потреб людини. Мистецтво ціннісне орієнтує
людину в світі, розвиває у неї творчий дух. Вислів А. Ейнштейна:
«Мені особисто відчуття найвищого щастя дають твори мистец_
тва... Якщо ви спитаєте, хто викликає зараз у мене найбільший
інтерес, я відповім: Достоєвський. Достоєвський дає мені більше,
ніж будь_який науковий мислитель, більше, ніж Гаус», — є свідчен_
ням того, що мистецтво пробуджує в людині творця.
Гедоністична функція (мистецтво як насолода) має прояв у
тому, що мистецтво — сфера свободи й майстерності, які несуть насолоду. Усі явища мистецтва співвідносні з естетичними
цінностями. Джерелом естетичної насолоди є художня форма,
яка знаходиться у гармонійній єдності зі змістом. Радість несе в
собі й залучення до творчості, й ігровий аспект, присутній при
сприйнятті художнього твору.
Мистецтво — невід’ємна частина життя людини та суспіль_
ства. Про унікальність художнього почуття сказав О. Пушкін у
вірші «Пророк»:
И внял я неба содроганье,
И горний ангелов полет,
И гад морских подводный ход,
И дольней лозы прозябанье.
Мистецтво відображає життя в його цілісності та загально_
людській значущості, у тому, що цікаво кожній людині. Мис_
тецтво — це завжди розповідь про людину, для людини та в ім’я
людини.
Висновки
Мистецтво є форма культури, невід’ємна частина життя лю_
дини та суспільства. Мистецтво становить стрижень духовної
культури, є колективною пам’яттю людства, яка здійснює зв’я_
зок поколінь, різних народів, різних культур.
Мистецтво народжується «багаторазово» у процесі свого соці_
ального функціонування: при індивідуальному сприйнятті; у ко_
жен новий період історії, корелюючи з актуальними для цього
часу ідеями, ідеалами, інтересами, потребами, під час виникнен_
ня нових видів мистецтва, втілюючи загальнохудожні законо_
мірності у нову виражальну форму; з кожним етапом вдоскона_
лення специфічної мови всередині виду мистецтва.
Резюме
1. Соціальна сутність мистецтва виявляється у специфіці його
мети та предмета. Метою мистецтва, усіх його видів, форм та
жанрів є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця лю_
дина живе. Тому предметом мистецтва стає реальна дійсність,
за якої постає життя людини. Мистецтво є орган життя чи орган
виробництва людського життя.
2. Мистецтво утворює принципово новий рівень діяльності,
який відрізняється різким збільшенням ступеня свободи, таким чином у співвідношенні до дійсності мистецтво виступає як ча_
стина свободи.
3. Художня культура характеризує ступінь та спосіб розвит_
ку здібностей, хисту, потреб соціального суб’єкта в усіх формах
художньої діяльності, ступінь його підготовленості до цієї діяль_
ності, його участі у створенні та засвоєнні цінностей мистецтва,
в організації художньої діяльності.
4. Норми художньої культури поділяються на загальні зако_
ни видів мистецтва, які регулюють процес художньої творчості:
естетичні принципи та норми, що формуються певним художнім
методом; естетичні норми та принципи, що залежать від конк_
ретного художнього напрямку, до якого належить митець.
5. Мистецтво є поліфункціональним:
— як аналіз стану світу (художньо_концептуальна функція);
— як віщування (функція передбачення);
— як повідомлення та спілкування (інформативна та комуні_
кативна функція);
— як катарсис у формуванні цілісної особистості (виховна
функція);
— сугестивна функція (вплив на несвідоме);
— як формування творчого духу та ціннісних орієнтирів (ес_
тетична функція);
— як насолода (гедоністична функція).
6. Мистецтво ціннісно орієнтує людину в світі, розвиває у неї
творчий дух, пробуджує в людині творця.
7. Мистецтво відбиває життя в його цілісності, повноті та
загальнолюдській значущості, у тому, що цікаво кожній людині.
Мистецтво — це завжди розповідь про людину, для людини та в
ім’я людини.
Завдання для самостійного опрацювання
1. Підготуйте доповідь (реферат):
— Про конкретні історичні періоди розвитку мистецтва.
— Мистецтво і розвиток людини.
2. Підготуйте творчі портрети діячів різних історичних пе_
ріодів.
3. Продемонструйте значення мистецтва та його функції у
суспільстві.
4. Зверніть увагу на вплив мистецтва на духовний розвиток
людини.
Література
Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных
лет. — М., 1975.
Борев Ю. Эстетика. —М., 1988. — С. 105—136, 201—207, 321—340.
Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и
художественного творчества. — СПб., 1996.
Выготский Л.С. Психология искусства. — М., 1987.
Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв. — М., 1987.
Лотман Ю.М. Семиосфера. — СПб., 2000. — С. 129—136.
Лукин И.П. Искусство как социальный феномен. — М., 1984.
Ортега"и"Гассет Х. Дегуманизация искусства. — М., 1991. И другие
работы.
Эстетика. — К., 1991. — С. 82—132.
Эстетика: Учеб. пособие / Под ред. В.А. Лозового. — Сумы, 1999.