§ 1. Специфіка естетичної діяльності
Різноманітність естетичних відношень людство відтворило як
естетичні категорії. Водночас усвідомлювався процес формуван_
ня власне естетичного відношення, що започаткувало, крім інших,
і категорію естетичної діяльності як специфічної здатності осо_
бистості та людства в цілому перетворювати дійсність за зако_
нами краси. Ця діяльність пов’язана з усіма проявами людської
діяльності, проте має ряд особливостей.
У будь_якій утилітарній діяльності (як індивідуальній, так і
колективній) є хоча б елементи загальнолюдського значення,
змісту, сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність даної
діяльності. З цим загальнолюдським началом пов’язано естетич_
не забарвлення або естетичний зміст людської діяльності.
Кожен, хто володіє естетичною свідомістю, свідомо або
несвідомо працює, діє, оцінює дійсність у співвідношенні зі
своїми естетичними уявленнями. Тому на ступінь естетичної
забарвленості даного виду діяльності справляє істотний вплив
таке: якість естетичного смаку; зміст естетичного ідеалу; роз_
виненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб’єкта
діяльності.
Таким чином, естетична діяльність — це будь_яка людська
діяльність у її загальнолюдському вимірі (хоча загальнолюдське
не вичерпується естетичним. Разом з красою зміст загально_
людського складають добро, істина, свобода тощо). Наприклад,
кожній людині красивий будинок подобається більше, ніж не_
показний, і на будівництво такої оселі будуть спрямовані всі її
зусилля; елегантне плаття приваблює більше, ніж лантухувате,
тому вибір за інших рівних умов буде зупинений на першому.
Кожен сподівається побачити результат своєї праці гармоній_
ним, пропорційним, привабливим, який прикрашає побут, пра_
цю, оселю, зовнішність особистості, піднімає її настрій, самопо_
чуття.
Мета естетичної діяльності — перетворення дійсності за за_
конами краси, тобто за законами ритму, симетрії, пропорції,
гармонії тощо. Це пов’язує естетичну діяльність з діяльністю
творчою, яка акцентує на перетворюючому характері впливу,
естетичний намір вносить якісний сенс, «зверхідею» цього пе_
ретворення. Зв’язок між естетичним та творчим характером
людської діяльності є діалектичним, відсутність будь_якого ас_
пекту позбавляє сенсу діяльність в цілому.
Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в людині:
завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які
мають загальне культурне значення. Згідно з законом перене_
сення, у процесі естетичної діяльності формуються, а потім мо_
жуть бути використані у будь_якій людській діяльності якості
мислення та характеристики ціннісного світу, що наповнюють
творчістю та естетичною значущістю будь_який прояв особис_
тості. Серед цих результатів слід назвати чуттєве, образне мис_
лення; здатність до емоційного реагування, співвідносну з куль_
турою почуття; здатність до тонкого, чутливого спілкування з
іншими людьми; здатність до відображення дійсності, яка фор_
мується на підставі творчого уявлення, що має естетичну при_
роду; здатність до передбачення тощо.
Цінності, що створюються у процесі естетичної діяльності,
мають вічний характер. Наприклад, фізика за два віки пройшла
шлях від І. Ньютона до А. Ейнштейна. Є галузі, в котрих не діють
закономірності, що були відкриті Ньютоном, де діє фізика Ейнш_
тейна. Але знахідки, зроблені Рубенсом чи Рембрандтом, не стали
менш значними з появою шедеврів Матісса чи Ван Гога. Е. Золя,
Ч. Діккенс, В. Гюго стоять поряд, а не нижче, ніж А. Франс,
Б. Шоу, Е._М. Ремарк тощо. Більше того, те, що було передбачено у XVI ст. Босхом або у XIX ст. Діккенсом, набирає своєї істинної
значущості та життєвого наповнення у XX ст.
Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує
як її частина (згадаймо, наприклад, танці народів Півночі, в яких
відтворені звичаї та головні види трудової діяльності, наприклад,
мисливство (полювання на тюленів, оленів, качок тощо). Тому
необхідно враховувати таке: естетична діяльність — це необхід_
ний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається
естетичне виробництво (творчість і свідомість) та естетичне спо_
живання; естетична діяльність — атрибут (істотна властивість)
будь_якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, дос_
коналий твір, породжує відточену думку (ідею); однак естетичну
діяльність можна розглядати як окремий вид діяльності, яка існує
самостійно. Так характеризується вид діяльності, де безпосеред_
ньо та в основному розв’язуються естетичні завдання.
Отже, естетична діяльність внутрішньо неоднорідна. Вона
розглядається як система видів діяльності, специфіка яких виз"
начається співвідношенням цілей перетворення та характе"
ром того об’єкта дійсності, на який це перетворення спрямо"
ване. Усі види предметів естетичної діяльності та співвідносні з
ними їх різновиди узагальнюються схематично так:
Естетичне
перетворення
навколишнього
середовища
Практична Естетична організація
виробництва
Дизайн
Формування
естетично
розвиненої
особистості
Духовно-
практична
(духовно-
культурна)
Естетична організація
побуту
Створення
художніх
цінностей
Художньо-
практична
Садово-паркова культура.
Мистецтво букета,
косметики тощо
З перелічених особливостей естетичної діяльності виплива_
ють такі висновки:
1. Естетична діяльність співвідносна з усіма видами людської
діяльності, але ступінь її наявності залежить від націлювання
особистості на перетворення світу за законами краси, тобто від
розвиненості естетичної потреби; здатності особистості до та_
кого перетворення, тобто від розвиненості естетичних умінь,
навичок, знань тощо; умов, за яких ця діяльність здійснюється.
Обставини можуть сприяти як реалізації цих якостей та потреб
особистості, так і їх формуванню. Однак умови виконання мо_
жуть заважати реалізації цілей естетичної діяльності, а також
гальмувати розвиток естетичної свідомості особистості.
2. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю есте_
тичних та інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з
характером предмета, що перетворюється.
Власне естетична діяльність — діяльність, що спрямована на
досягнення будь_яких неутилітарних цілей. Насамперед, це ху_
дожня діяльність, за винятком архітектури та декоративно_по_
бутового мистецтва. Інша справа — духовна користь, яку дістає
особистість під час спілкування з другом, читання книги або
сприйняття величних явищ природи, тощо.
3. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ пред_
метів та навколишнє середовище, що перетворюються за зако_
нами краси, а й сама людська суб’єктивність, яка збагачується
та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню
та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу.
Серед них: відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асо_
ціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організува_
ти свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо.