§ 4. Естетичний ідеал

Естетична свідомість в цілому, її будь_який елемент іманент_

но містять у собі взірець, орієнтир, духовну мету, яка і є есте_

тичним ідеалом. Слово «ідеал» — грецького походження. У пе_

рекладі — це гра, поняття, зразок, уявлення. Необхідність в

ідеалі як особливій формі регулювання людської діяльності по_

в’язана з наявністю в природі людини, що розуміється як

«відкритість світу», такого моменту, який в класичній філософії

розглядається як момент розвитку духа. Цей момент має вира_

ження в орієнтації людини на взірець належного, на цінність,

на основі якої відбувається постійний вихід людини за власні

межі, здійснюється процес самовдосконалення. На відміну від

будь_якого соціального ідеалу естетичний існує не в абстрактній,

а в чуттєвій формі, тому що тісно пов’язаний з емоційним, чут_

тєвим ставленням людини до світу. В цьому полягає перша особ_

ливість естетичного ідеалу.

Друга особливість визначається різними засобами співвідно_

шення естетичного ідеалу з дійсністю. Ідеалістична естетика ви_

являє відірваність естетичного ідеалу від сутності його природи і

тому наполягає на незбагненності його усвідомлення та досяг_

нення. У противагу цій точки зору В.Г. Бєлінський писав про те,

що «ідеали — це не вільна гра фантазії, не вигадка, не мрія, але в

той же час ідеали — не список з дійсності, а угадана розумом та

відтворена фантазією можливість того чи іншого явища»1.

Третя особливість естетичного ідеалу пов’язана з характером

відображення дійсності в ідеалі. Естетичний ідеал, без сумніву, відтворює її особливим чином, але не пасивно, а творчо, що

визначається вмінням особистості або суспільства відкинути

наносне, випадкове, неістотне. Звідси випливає визначення есте_

тичного ідеалу. Естетичний ідеал — відображення сутності

предмета, але сутності найглибшого порядку, яка містить у

собі найвищу форму розвитку реальності, що дана емоційно.

Наступна, четверта, особливість полягає у співвідношенні

об’єктивних якостей дійсності та особливостей внутрішнього світу

людини. Вищим ступенем розвитку реальності є її соціальна

форма, а її носієм — людина як сукупність суспільних відносин.

Естетичний ідеал суспільства, який відбивається через людину в

чуттєвих формах, втілює у собі головні, визначні суспільні відно_

сини даного суспільства. Тому естетичний ідеал – це діалектич_

на єдність об’єктивного та суб’єктивного.

Об’єктивне зумовлюється тим, що ідеали народжуються і ре_

ально існують у самій дійсності як тенденції суспільного роз_

витку незалежно від ступеня їх усвідомлення (ступінь усвідом_

лення виявляє зв’язок з конкретно_історичними обставинами).

Суб’єктивне визначається якостями цілей, ідей, носіями яких

виступають певні суспільні сили, здатні побачити наявність та_

ких тенденцій життя у зародженні, усвідомити їх і сприяти

тому, щоб через мистецтво, яке вони створюють, або інші види

творчості ці тенденції зрозуміла більшість.

Особливістю естетичного ідеалу є й те, що він (як будь_який

соціальний, наприклад соціально_політичний, ідеал) визначає пер_

спективу розвитку суспільства, його інтереси та потреби, а та_

кож інтереси та потреби окремої людини. В.Г. Плеханов нази_

вав ідеал дійсністю наступного дня, коли здійснюється синтез

сьогодні та завтра.

Специфіка естетичного ідеалу виявляється в особливих зв’яз_

ках з суспільними та моральними ідеалами людини та суспіль_

ства, що відтворюється в історичному характері естетичного іде_

алу. У свою чергу, естетичний ідеал зумовлюється обставинами

матеріального життя суспільства, умовами соціального суспіль_

ного буття, розвитком естетичної діяльності та мистецтва. Цей

взаємозв’язок рельєфно виступає у порівнянні конкретно_істо_

ричних типів естетичного ідеалу, наприклад античного та серед_

ньовічного. Античний естетичний ідеал втілює уявлення про

досконалу, ідеальну людину, яка є синтезом прекрасного зовні_

шнього (тіло, обличчя тощо) та внутрішнього (думки, почуття,

наміри). Середньовічний ідеал декларує відторгнення від дійсності. Ідеал — Бог, що втілює абсолютну довершеність, його не може

досягти окрема людина, але при цьому кожен повинен прагну_

ти до досягнення недосяжного ідеалу все життя.

Подальші зміни змісту естетичного ідеалу можемо простежи_

ти, аналізуючи його відтворення в скульптурних зображеннях міфо_

логічного Давида. Якщо «Давид» Донателло ще зберігає в собі

риси середньовічного способу осмислення людини, де акцент ро_

биться на внутрішньому, духовному, то «Давид» Мікеланджело

настільки красивий фізично , як і духовно. У Новий час віднайде_

на в добу Відродження гармонія між тілом і духом, подібна Бо_

гові людина губиться, «Давид» Берніні — втілення бентежної

людини, яка опинилися в епіцентрі боротьби зовнішніх та

внутрішніх сил, що перекручують та спотворюють її. Від арис_

тократичного достоїнства та мужньої впевненості у своїх силах

не залишається нічого, тому «Давида» Берніні часто називають

«плебейським Давидом». Апофеоз відчаю невпевненості в собі і

безнадійності буття людини у ХХ ст. символізує «Давид» Дж. Макку.

Естетичний ідеал за певних історичних обставин спрямова_

ний не у майбутнє, а в минуле, що складає ще одну особливість

естетичного ідеалу (наприклад ідеалізація вітчизняної історії

ХVІ—ХІХ ст.). Завдяки своїй почуттєво переконливій формі ес_

тетичний ідеал сприяє утворенню міфів у свідомості людини чи

суспільства і у такий спосіб неначе заступає цю дійсність. На_

приклад, радянський кінематограф 30—50_х років (фільми «Сви_

нарка та пастух», «Багата наречена», «Світлий шлях» тощо) ство_

рював подобу веселого та легкого життя поряд з тим, що дійсно

відбувалося навкруги.

У суспільстві естетичний ідеал виконує такі функції: мобілі_

зує людську енергію почуттів та волі, вказуючи напрям діяль_

ності; створює можливість випереджати дійсність, зазначаючи

тенденцію майбутнього; виступає як норма, зразок та як необхід_

не (те, що має бути), є вищим об’єктивним критерієм оцінки

всього, з чим зустрічається людина у навколишньому світі, всьо_

го, що знаходиться у сфері її інтересів. У естетичному ідеалі

об’єднуються реальне та ідеальне. Завдяки цій здатностей діа_

лектично поєднувати у собі ідеальне та реальне людина оцінює

дійсність та визначає її естетичну цінність.

Отже, естетична свідомість виникає не на суто природній та

не на двох окремих — природній ті соціальній — підставах, а

тільки у процесі суспільно_історичної практики, яка має на меті

перетворення буття за законами краси.

Естетична свідомість відтворює творчу сутність суспільно_тру_

дової діяльності людини в усьому різновиді форм прояву, у тому

числі й у мистецтві.

Висновки

Потреби людей у створенні досконалого, піднесеного, що да_

вало б їм духовну насолоду, викликали до життя мистецтво та

естетичну свідомість. Специфіка естетичної свідомості визна_

чається її предметом, художньо_образним способом відображен_

ня дійсності і функціями. Це відображення здійснюється на

буденно_психологічному та духовно_теоретичному рівнях. В ос_

нові естетичного ставлення людини до світу, її естетичної ак_

тивності лежить соціально_культуротворча діяльність, яка не може

обмежуватись сферою художньої творчості, а має поширювати_

ся на всі сфери суспільного життя.

Резюме

1. Важливе місце серед форм духовного життя людства нале_

жить естетичній свідомості, яка відображає об’єктивну дійсність

у певних художніх образах.

2. Естетична свідомість відображає буття в конкретній наоч_

но_чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють влив на

наші органи почуттів і викликають тим самим певну емоційну

реакцію і оцінку.

3. В основі естетичної свідомості лежить художня культура,

яка включає в себе естетичну активність особистості, її естетич_

не виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які

реалізуються в художній творчій діяльності людей.

4. Особлива роль у формуванні естетичної свідомості людини

належить мистецтву. Мистецтво виступає як специфічний спосіб

практично_духовного освоєння світу, форма суспільної свідомості

й художньо_образного відображення дійсності, її пізнання і оцін_

ки, специфічною формою творчої діяльності особистості.

5. Для збагачення естетичної свідомості людей важливим є

пошук шляхів всебічного відродження, вільного розвитку націо_

нального та загальнолюдського в мистецтві.

6. Видові особливості естетичної свідомості визначаються

єдністю структури її форм. Теоретично розрізняють два рівні

функціонування даного феномена: повсякденний і теоретичний.

7. Естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє

собою динамічний комплекс потреб, почуттів, уявлень, образів,

поглядів, цінностей, ідей, ідеалів.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Підготуйте доповідь:

— Свідоме та несвідоме у творчості.

— Свідомість та особистість.

— Свідомість і сучасна культура.

2. З’ясуйте зміст і сутність понять: «естетична свідомість»,

«естетичне почуття», «естетичний смак», «естетичний ідеал».

3. Які форми естетичної свідомості ви знаєте?

4. Назвіть і визначте основні особливості естетичного смаку і

естетичного ідеалу.

5. Проаналізуйте зміну уявлень про ідеал людської краси в

певні історичні періоди.

6. Як, на вашу думку, формується уявлення про ідеал у кож_

ну конкретну епоху?

Література

Лотман Ю.М. Семиосфера. — СПб., 2000. — С. 31—35.

Рытикова Л.А. Эстетическое сознание: сущность и специфика. — М.,

1975.

Худушин Ф.С. Эстетический идеал. — М., 1985.

Яковлев Е.Г. Эстетический вкус как категория эстетики. — М., 1986.

Эстетика: Учеб. пособие / Под ред. проф. В.А. Лозового. — Сумы,

1999. — С. 86—96.

Эстетика: Учеб. пособие / Под ред. Л.Т. Левчука. — К., 1991. —

С. 19—60.