§ 1. Специфіка і структура естетичної свідомості

У процесі історичної практики відбувалося усвідомлення люд_

ством механізмів, які формують спроможність особистості есте_

тично ставитися до дійсності, тобто здатність сприймати і пере_

живати у почуттєвих формах власне буття, знаходити та оцінюва_

ти загальнолюдські цінності та перетворювати цю дійсність у

співвідношенні зі своїми уявленнями. Розуміння специфіки цьо_

го механізму привело до уособлення двох основних понять, пов’я_

заних з відображенням процесу формування естетичного став_

лення: естетичної свідомості та естетичної діяльності.

Специфіка естетичної свідомості, у порівнянні з іншими фор_

мами духовного життя людства, полягає у таких критеріях:

— естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє

собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;

— власне, поняття «естетична свідомість» — абстракція, яка

означає особливого роду духовне утворення, що характеризує ес_

тетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні

суспільства естетична свідомість існує у формі суспільної свідо_

мості, яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні

індивіда — у формі особистої характеристики окремої людини;

— естетична свідомість формується тільки на підставі прак_

тики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства,

тим багатша та складніша їхня естетична свідомість;

— процес формування естетичної свідомості особистості стис_

ло повторює процес її формування в історії людства. Цим зу_

мовлюється й структура естетичної свідомості;

— від інших форм духовного життя естетична свідомість

відрізняється тим, що базується на особливого роду відношенні

людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому

родові особливості естетичної свідомості;

— видові особливості естетичної свідомості визначаються

єдністю структури її форм. Теоретично розрізняють два рівні

функціонування даного феномена: 1) повсякденний, побутовий

рівень, що базується на узагальненні емпіричного досвіду. По_

всякденні естетичні переживання особистості мінливі, часто су_

перечливі; 2) теоретичний рівень, що базується на загальних

філософських уявленнях про світ, людину та її місце у світі.

Історія естетики і мистецтва знає багато прикладів втілення

даних уявлень у конкретно_чуттєву форму. Так, скульптура Міке_

ланджело «Давид» втілює уявлення людини епохи Відродження

про світ, у центрі якого знаходиться особистість, сила та міць

якої не має меж. Як усвідомлення цієї сили та могутності, об_

личчя й постать Давида спокійні, гармонійні, величні.

Повсякденний рівень естетичної свідомості складають есте_

тичні емоції, переживання, почуття та ін.; теоретичний — есте_

тичні оцінки, судження, погляди, теорії, ідеали тощо.

Межі між цими двома рівнями умовні, бо специфіка есте_

тичної свідомості має прояви на кожному рівні — всюди

можна знайти і почуттєві, і раціональні елементи. Щонай_

більше ця особливість притаманна естетичній потребі та ес_

тетичному смаку, в яких однаково важливі і емоційні, і раціо_

нальні складові, що усвідомлюються у співвідношенні з есте_

тичним ідеалом.

Насамкінець слід зазначити, що естетична свідомість —

одна із форм духовного життя суспільства, яка відображає дов"

кілля, різноманітну діяльність людини, а також продукти (ре"

зультати) цієї діяльності, в тому числі художні твори, у по"

чуттєвих образах, що усвідомлюються та оцінюються у суд"

женнях естетичного смаку. Специфіка естетичної свідомості

полягає у взаємодії людини та реальності, суб’єктивного та об’єк_

тивного, яка переживається, оцінюється і розуміється суто інди_

відуально, але детермінована історично мінливими ідеалами

втілення краси у житті та мистецтві.