Право на ім’я та громадянство.
Пам’ятайте! Кожна дитина з моменту народження має право
на ім’я та громадянство.
Необхідно знати:
• дитина, у якої батьки або один з батьків на момент її на-
родження були громадянами України, також є громадянином
України;
• якщо дитина народилася на території України від осіб без
громадянства, але які на законних підставах проживають на тери-
торії України, то така дитина є громадянином України;
• якщо дитина народилася за межами України від осіб без
громадянства, але які постійно на законних підставах проживають
на території України, і не набула за народженням громадянства ін-
шої держави, то вона є громадянином України;
• якщо дитина, яка народилася на території України від іно-
земців, які постійно на законних підставах проживають на терито-
рії України, і не набула за народженням громадянства жодного з
батьків, вона є громадянином України;
• якщо одному з батьків дитина, яка народилася на території
України надано статус біженця чи притулок в Україні і ця дитина
не набула за народженням громадянства жодного з батьків або на-
була громадянства того з батьків, якому надано статус біженця чи
притулок в Україні, то така дитина є громадянином України;
• якщо дитина, яка народилася на території України від іно-
земця і особи без громадянства, які постійно на законних підста-
вах проживають на території України, і не набула за народженням
громадянства того з батьків, який є іноземцем, вона є громадяни-
ном України;
• новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє
з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.
Дитина з моменту народження має право на ім’я. Насамперед
воно означає право кожної людини з моменту її народження бути
названою.
Увага! Дитина повинна отримати ім’я протягом одного місяця
з дня народження.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право, за згодою
батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклуваль-
ника змінити своє прізвище та ім’я.
Особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на змінити
свого прізвище та ім’я.
Пам’ятайте! Прізвище дитини визначається за прізвищем
батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, то прізвище ди-
тини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні пріз-
вища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шля-
хом з’єднання їхніх прізвищ (наприклад: Іванов-Бочкін).
Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися
органом опіки та піклування (відповідальні відділи і управління
місцевої державної адміністрації) або судом.
Увага! У разі зміни прізвища обома батьками змінюється пріз-
вище дитини, яка не досягла семи років. Прізвище дитини, яка
вже досягла семи років, змінюється за згодою дитини.
Якщо є заперечення одного із батьків щодо зміни прізвища
дитини, спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися орга-
ном опіки та піклування або судом. При вирішенні такого спору
беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо ди-
тини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни
прізвища інтересам дитини.
Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Якщо чоловік
добровільно не визнав батьківства, ім’я дитини народженої жін-
кою, яка не перебуває у шлюбі визначається матір’ю дитини.
Не забудьте! Дитині може бути дано не більше двох імен,
якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої
належать мати і (або) батько.
Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися ор-
ганом опіки та піклування або судом.
По батькові дитини визначається за іменем батька дитини.
Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі і за умови, що батька ди-
тини не визнано, то по батькові такої дитини визначається за іме-
нем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла
чотирнадцяти років, змінюється за згодою самої дитини.
Право на проживання в сім’ї разом з батьками або в
сім’ї одного з них та на піклування батьків.
Сім’я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуаль-
ного, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального
забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов
для цього.
Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повно-
ліття (18 років).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має
право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і
прямих контактів. А батьки, які проживають окремо від дитини,
зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкувати-
ся з нею, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному
вихованню дитини.
Якщо батьки не можуть дійти згоди стосовно участі одного з
батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої
участі визначається органами опіки та піклування за участю бать-
ків виходячи з інтересів дитини.
Увага! Рішення органів опіки та піклування з цих питань мож-
на оскаржувати в суді у порядку, встановленому законом.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати
участь у її утриманні, за домовленістю між батьками дитини.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на
ім’я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільо-
вим призначенням.
Пам’ятайте! Неповнолітня дитина (від 14 до 18 років) має
право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для
її утримання.
Той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто про-
живає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть
укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у
зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житло-
вий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Наприклад: бать-
ко дитини, який проживає окремо, може укласти договір з матір’ю
дитини про припинення сплати аліментів у зв’язку з даруванням
дитині квартири.
Увага! Такий договір обов’язково нотаріально посвідчується і
підлягає державній реєстрації.
Якщо дитина досягла 14 років, вона бере участь в укладанні
цього договору, а також як учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.