§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів

Незалежно від виду судочинства, судовий експерт має

такі права:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються су_

дової експертизи і подавати клопотання про надання додат_

кових матеріалів;

2) вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході

її проведення факти, що мають значення для справи і щодо

яких йому не були поставлені питання;

3) з дозволу особи чи органу, які призначили судову екс_

пертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи су_

дових дій і заявляти клопотання щодо предмета судової ек_

спертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у чиєму провадженні пе_

ребуває справа, якщо ці дії порушують права судового екс_

перта;

5) отримувати винагороду за проведення судової експер_

тизи, якщо її виконання не є службовим обов’язком.

Якщо питання, поставлені на розгляд експерту, виходять

за межі його компетенції або якщо матеріалів не досить для висновку, експерт у письмовій формі сповіщає орган, що

призначив експертизу, про неможливість висновку (ст. 77

КПК України, ст. 13 Закону України «Про судову експер_

тизу»).

Судовий експерт зобов’язаний:

— провести всебічне дослідження і подати обґрунтований

та об’єктивний письмовий висновок;

— за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді

дати судові роз’яснення щодо свого висновку;

— заявляти самовідвід у разі наявності передбачених за_

конодавством підстав, що виключають його участь у справі;

— обов’язково з’являтися на виклики і робити об’єктивні

висновки щодо поставлених питань.

Судового експерта на підставі та в порядку, передбаче_

ному законодавством, може бути притягнуто до дисциплі_

нарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної

відповідальності.

Умови дослідження експертом матеріалів. Для про_

ведення експертизи експерту_бухгалтеру необхідно надати:

акти документальної ревізії з посиланням на документи, які

відображують рух цінностей протягом періоду, що пере_

віряється; обліковий залишок цих цінностей на дату пере_

вірки їхньої фактичної наявності і обсяг їхньої нестачі (над_

лишків); інвентаризаційні описи, акти приймання_передачі

цінностей; порівняльні відомості; первісні документи; реє_

стри бухгалтерського обліку; товарно_грошові або виробничі

звіти матеріально_відповідальних осіб; трудові договори;

накази, договори про матеріальну відповідальність, акти

про списання цінностей на псування, уцінку, переоцінку,

пересортування тощо; протоколи допитів звинувачених та

свідків, очних ставок, необхідні для визначення обставин,

за яких здійснювалися певні операції чи складалися доку_

менти; протоколи вилучення документів і постанову про

приєднання їх до справи; протоколи обшуків і вилучень та

інші документи, необхідні експерту_бухгалтеру для вирі_

шення поставлених завдань; протоколи огляду документів,

що визнані слідчим доказами у справі, але з тих чи інших

причин не приєднані до справи; висновки експертів інших

галузей знань.

Слідчий самостійно призначає бухгалтерську експерти_

зу (ст. 75 КПК України); як правило, у тому разі, коли він

не спроможний вирішити питання з допомогою інших за_

собів. Серед деяких практиків побутує переконання про

доцільність якнайчастішого призначення експертиз, зокре_

ма й судово_бухгалтерських, оскільки це, на їхню думку,

підвищує якість розслідування та рівень його обґрунтова_

ності.

Насправді ж експертиза має призначатися тільки в разі

реальної потреби; необґрунтоване її призначення може не_

гативно вплинути на терміни розслідування кримінальної

справи.

Загальні умови дослідження експертом матеріалів.

Передані слідчим і судом експерту_бухгалтеру матеріали

з метою їх дослідження, проведення експертизи й вирішен_

ня поставлених завдань становлять основу змісту виснов_

ку. До таких матеріалів належать бухгалтерські докумен_

ти й записи в реєстрах, акти документальних ревізій,

свідчення звинувачуваних і свідків, висновки експертів

інших фахів. Усі вони є для експерта важливими джере_

лами інформації щодо предмета дослідження. Формулю_

ючи висновок, експерт зобов’язаний вказати, на які саме

матеріали він спирався у процесі виконання поставленого

перед ним завдання.

Експерт_бухгалтер не має права ігнорувати жодних ма_

теріалів справи. У разі їхньої суперечливості він повинен

давати кілька варіантів оцінок того чи іншого документа,

враховуючи його зміст, але не допускаючи домислів. Кожен

документ має бути перевірений на достовірність. Достовір_

ним вважається документ, який правильно оформлений і

точно відтворює здійснену операцію. До недостовірних на_

лежать документи неоформлені та неправильно оформлені,

але за умови, що як перші, так і другі відображують реальні

операції, хоча й у перекрученому вигляді та обсязі.

Якщо бухгалтер_експерт виявить недостовірність таких

документів лише за формою, то вони приймаються як неза_

перечні докази здійснення відображених у них операцій.

Документи, що неправильно відображують проведені

операції, є фальшивими; таку фальсифікацію виявляє експерт_криміналіст. Про підробку документа має бути про_

інформований бухгалтер_експерт.

Розпізнання недостовірних документів дає змогу судові

та слідчому виявити незаконні операції, а бухгалтеру_екс_

перту вивчити їх.