§ 5. Права та обов’язки ревізорів. Засоби і методи проведення ревізії

Для виконання своїх функцій ревізори наділені права_

ми та юридичними зобов’язаннями для попередження неза_

конних дій з боку державних службовців, а також захисту

прав та інтересів підприємств.

Права ревізорів закріплені в Законі України «Про дер_

жавну контрольно_ревізійну службу України». Згідно з ним

співробітники служби під час проведення ревізії і за її ре_

зультатами мають право:

— робити перевірку в міністерствах, держкомітетах та

інших органах виконавчої влади, на підприємствах, в об’єд_

наннях, організаціях грошових й бухгалтерських доку_

ментів, звітів, кошторисів тощо;

— безперешкодно мати доступ до складів, сховищ, вироб_

ничих та інших приміщень для їх обстеження і з’ясування

питань, пов’язаних із ревізією;

— зупиняти на поточних та інших рахунках у банках

операції у разі, якщо керівництво об’єкта перешкоджає

співробітникам ДКРС виконувати свої службові обов’язки;

— залучати на договірних засадах кваліфікованих

фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних,

монтажних, ремонтних робіт, контрольних запусків сиро_

вини у виробництво, контрольних аналізів готової про_

дукції;

— вимагати від керівництва ревізованих об’єктів прове_

дення інвентаризації основних фондів, коштів і розра_

хунків, у разі потреби опечатувати каси, склади;

— одержувати від НБУ і його установ, комерційних

банків необхідні відомості про банківські операції, а від

інших підприємств — довідки й копії документів про опе_

рації та розрахунки з організацією, що ревізується;

— одержувати від посадових осіб письмові пояснення з

питань, які виникають у ході ревізії;

— ставити перед керівництвом ревізованого об’єкта ви_

моги щодо усунення виявлених порушень, вилучати до бю_

джету додатково нараховані ревізіями платежі разом із

фінансовими санкціями, порушувати перед відповідними

органами питання про припинення бюджетного фінансуван_

ня і кредитування, якщо одержані кошти використовують_

ся з порушеннями;

— стягувати на користь держави кошти, які без закон_

них підстав отримані міністерствами, органами виконавчої

влади, комітетами, держфондами, підприємствами за неза_

конними угодами;

— у випадках, передбачених законодавством, наклада_

ти на керівників і посадових осіб адміністративні стягнен_

ня; від імені КРУ розглядати справи про адміністративні

правопорушення мають право начальник Головного КРУ

України і його заступники, начальники КРУ і їхні заступ_

ники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

та Севастополі;

— вимагати від працівників ревізованого підприємства

обов’язкової участі матеріально_відповідальних осіб у про_

веденні інвентаризації (перевірки) довірених їм цінностей,

а також в інших діях, спрямованих на перевірку стану збе_

рігання засобів і матеріальних цінностей;

— вимагати від керівника приведення обліку у відповід_

ність із законодавством у зазначені терміни, якщо під час

підготовки до ревізії або на початку її установлено, що на

підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік,

який унеможливлює якісне її проведення;

— вилучати на термін тривалості ревізії необхідні ори_

гінали документів, якщо їхнє зберігання в ревізованій

організації не гарантується, а також виявлені фіктивні до_

кументи.

Працівникам КРУ для проведення ревізії надається ши_

роке коло прав, що забезпечують якісне, об’єктивне й пов_

не виконання покладених на них завдань.

Обов’язки ревізора

Головними обов’язками ревізора є:

— здійснювати державний контроль, розробляти пропо_

зиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх

попередження;

— строго додержуватися Конституції України, законів

України, у разі виявлення зловживань і порушень подава_

ти правоохоронним органам матеріали ревізій, а також спо_

віщати про виявлені порушення держоргани та органи,

уповноважені розпоряджатися держмайном;

— у разі вилучення документів у зв’язку з їхньою підроб_

кою сповіщати про це правоохоронні органи; не розголошу_

вати відомості, що містять службову і комерційну таємни_

цю; виконувати свою роботу відповідно до встановленого

плану або отриманих завдань та в їхніх межах; перед про_

веденням ревізії пред’явити керівнику підприємства по_

свідчення на право проведення ревізії, а в разі виявлення

фактів порушень законів вимагати письмових пояснень від

посадових осіб, встановлювати розмір заподіяних збитків,

причини і обставини їх виникнення.

Якщо ревізія здійснюється із залученням правоохорон_

них органів, до її початку керівник ревізійної групи повин_

ний ознайомитися з матеріалами справи, на підставі яких

правоохоронні органи порушили питання про необхідність

проведення ревізії, з’ясувати стан бухгалтерського обліку

об’єкта, скласти план ревізії з урахуванням питань, постав_

лених правоохоронними органами. У своїй роботі фахівці

КРУ керуються чинним законодавством і не зобов’язані

використовувати матеріали правоохоронних органів для

обґрунтування правопорушень або зловживань, допущених

на ревізованому об’єкті.

Ревізор відповідає за повноту і якість ревізії, пра_

вильність і об’єктивність викладених в актах ревізії фактів

та обґрунтувань висновків за матеріалами перевірок, за при_

ховання під час ревізії фактів розкрадань державного май_

на, порушення фінансово_кошторисної дисципліни й інших

недоліки у роботі ревізованої організації (Положення про

документальне забезпечення записів у бухгалтерському об_

ліку від 24 травня 1995 р. № 88).

У процесі проведення ревізії ревізор застосовує засоби і

методи дослідження документів і даних бухгалтерського

обліку, що дають можливість виявити помилки і зловжи_

вання в роботі підприємства. Найважливішими з них є: пе_

ревірка дотримання вимог нормативних актів з оформлен_

ня і змісту облікових документів; арифметична перевірка;

зустрічна перевірка і зіставлення документів; відновлення

кількісно_сумарного обліку; контрольне порівняння, хро_

нологічний аналіз господарських операцій; аналіз госпо_

дарської діяльності.

Під час перевірки дотримання вимог нормативних актів

з оформлення й ведення облікових документів можна вия_

вити, чи відповідає документ установленій для даної госпо_

дарської операції формі, а також чи є в ньому необхідні рек_

візити, чи законна і чи доцільна відображена в ньому опе_

рація.

Підприємства й організації використовують переважно

типові форми документів і застосовують для їхнього опра_

цювання визначені правила, що не тільки сприяє виконан_

ню суто виробничих і господарських завдань, й запобігає

вчиненню різноманітних зловживань.

Існують такі вимоги, покладені в основу бухгалтерсько_

го обліку, до документів: вони повинні складатися вчасно

(як правило, під час здійснення операції) і якісно, мати до_

стовірні дані й необхідні реквізити.

Порушення цих вимог на практиці трапляються досить

часто, зокрема й через злочинні наміри. Тому ретельна пе_

ревірка документів дає можливість не тільки виявити по_

рушення, а й унеможливити зловживання.

Перевірка достовірності документів, а також реквізитів

і записів у них дає змогу виявити факти підробки у вигляді слідів підчищень, виправлень, дописок та інших текстових

змін, відбитків печаток і штампів.

Під час нормативної перевірки встановлюють пра_

вильність ціни, розмір податку, розцінок, ставок накладних

витрат, норм природного збитку, процентних знижок і над_

бавок у торгівлі, перевіряють дотримання вимог інших нор_

мативних актів. Порушення в таких реквізитах можуть

свідчити про ознаки зловживань. У бухгалтерському обліку

існують чітко встановлені правила, щодо виконання тих або

інших облікових операцій. Вивчення цих операцій дає змо_

гу виявити їхню правомірність або порушення правил ви_

конання (наприклад, передачу матеріальних цінностей

іншій особі без інвентаризації; видачу заробітної плати

іншій особі без доручення; безтоварність операцій; порушен_

ня ліміту каси тощо). Об’єктивну можливість здійснення

визначеної операції можна встановити шляхом досліджен_

ня її взаємозв’язку з іншими операціями на підставі пере_

вірки утримання облікових документів. Такі перевірки най_

частіше практикуються в будівельних організаціях.

Отже, перевірка оформлюється в документах і з погляду

виконання вимог чинних нормативних актів, інструкцій,

дотримання розцінок і тарифів сприяє виявленню правиль_

но оформлених, але незаконних щодо утримання докумен_

тів. Цей метод ефективно використовується ревізорами у

всіх галузях господарства.

Арифметична перевірка полягає в контролі підсумкових

показників, результатів різноманітних підрахунків і за

здійсненими розрахунками. Така перевірка допомагає вста_

новити точність підрахунків, відсотків, результатів платі_

жних відомостей тощо.

Зустрічна перевірка є зіставленням різноманітних доку_

ментів, що відображують здійснення однієї або взаємоза_

лежних операцій.

Кожна господарська операція, здійснена як усередині

підприємства, так і з іншими діловими партнерами, оформ_

люється визначеними первинними документами, що фіксу_

ються в бухгалтерському обліку. Документи надходять у

різні підрозділи однієї організації або підприємства (при

внутрішніх операціях) або в різні організації, підприємства.

Під час зустрічної перевірки й зіставлення широко використовується порівняння документів підприємств і органі_

зацій, що робили перерахування грошових коштів, поста_

чання матеріальних цінностей, спрямовували розрахункові

документи і т. д. Зустрічна перевірка — ефективний засіб

установлення достовірності та правильності відображення

господарських операцій як на одному, так і на кількох взає_

мопов’язаних між собою підприємствах. Зустрічну пере_

вірку і зіставлення найчастіше практикують під час ревізії

торгівельних і закупівельних організацій, підрозділів спо_

живчої кооперації.

Відновлення кількісно_сумарного обліку використо_

вується у разі, коли облік товарно_матеріальних цінностей

ведеться в грошовому (сумарному) вимірі. На підставі пер_

винних документів відновлюється здійснення прибуткових

і видаткових операцій на об’єкті перевірки, установлюєть_

ся документальний залишок товарно_матеріальних цінно_

стей і звіряється з результатами інвентаризації. Це дає змо_

гу уточнити фактичний рух окремих матеріальних ціннос_

тей і виявити їх недостачу або надлишок. З допомогою

відновлення кількісно_сумарного обліку можна встановлю_

вати розкрадання за рахунок пересортування товарно_ма_

теріальних цінностей: наприклад, має місце недостача од_

ного виду цінностей і надлишок іншого, а в грошовому ви_

раженні недостачі або надлишків немає. Такий метод

використовується в разі заплутаності або занедбаності об_

ліку, відсутності зведених документів.

Контрольне порівняння полягає в тому, що за початко_

вий залишок беруть результат інвентаризації на початок ре_

візованого періоду (всіх або визначених товарно_матеріаль_

них цінностей), до нього додають задокументовані надхо_

дження і віднімають задокументовані витрати, в результаті

чого одержують задокументований залишок, який порівню_

ють з результатами інвентаризації на кінець ревізованого

періоду. Якщо фактична кількість товарно_матеріальних

цінностей (за інвентаризацією) не перевищує його макси_

мально можливого залишку, таке становище є нормальним.

Якщо ж фактичний залишок за результатами останньої

інвентаризації вищий від максимально можливого, це

свідчить про існування надлишків товарно_матеріальних

цінностей.

Отже, контрольне порівняння дає змогу встановити «над_

лишки» або можливе «бездокументальне надходження»

окремих товарно_матеріальних цінностей, які в обліку по_

казані як «червоне сторно». Проте варто зазначити, що з

допомогою контрольного порівняння встановлюється тільки

факт існування «бездокументального надходження» то_

варів, а не реальна їхня кількість.

Хронологічний аналіз господарських операцій викори_

стовується в разі потреби простежити рух товарно_матері_

альних цінностей і коштів упродовж визначеного про_

міжку часу за днями або провести аналіз цього спрямуван_

ня в хронологічному порядку. Здійснюється аналіз за

кожним днем шляхом зіставлення залишку на початок

дня, прибутку і затрат протягом дня і залишку наприкінці

дня. Хронологічне дослідження за днями дає змогу відно_

вити реальність здійснення операцій, а також перевірити

правильність оформлення і достовірність документів, що

їх відображують.

З допомогою аналізу господарської діяльності (економі_

чний аналіз) підприємства можна: досліджувати економічні

явища і причини, що обумовлюють їх; оцінити виконання

планових завдань, їхню напруженість і обґрунтованість; ви_

явити резерви і розробити заходи щодо їхнього викорис_

тання; узагальнити і поширити передовий досвід.

Економічний аналіз є важливим засобом об’єктивної оцін_

ки ефективності господарської діяльності, ухвалення пра_

вильного управлінського рішення, спрямованого на забез_

печення збереження державної власності.

На практиці перераховані методи і засоби використову_

ються комплексно.