§ 1. Історія розвитку бухгалтерського обліку
Розвиток бухгалтерського обліку є складовою історії роз_
витку суспільних відносин, хоча сучасна наука не спромож_
на однозначно визначити, коли саме він виник. Передусім
це пояснюється недостатньою кількістю джерел, що зберег_
лися, тобто облікових документів, які використовували
наші пращури.
Перший відомий факт реєстрації торгівельних угод — на
камінні в Шумері — датується приблизно 3600_м роком до
н. е. Десь із 3200 р. до н. е. там уже рахували на глиняних
табличках. У Стародавньому Єгипті рахування здійснюва_
лось на папірусі. Дослідження американських вчених свід_
чать про те, що давні індіанці з метою лічби застосовували
вузлики мотузок.
Поява бухгалтерського обліку пов’язана із загальним
прогресом людського суспільства: виникненням мови, пи_
семності, обліку. Крім того, були й матеріальні передумови
його становлення. Розпад родового ладу, виникнення сім’ї
та приватної власності виділили індивіда з общини і зроби_
ли його самостійним суб’єктом економічних відносин. Осо_
би, які мали індивідуальне господарство, так чи інакше
мусили обліковувати своє майно, щоб зберегти його, раціо_
нально використовувати, а також з метою примноження
свого багатства. Спочатку облік особистого майна провадив_
ся в натуральних одиницях. Зі зміцненням відносин обміну
речі як засіб обміну почали використовувати в окремих випадках для узагальнення даних про майно. В V ст. до н. е.
з’являються перші монети, що спершу дорівнюються до
одного з видів майна. З часом вони, замінюючи інші засоби
обміну, все більше набувають функції міри вартості (гро_
шей). Зрештою, ця їхня функція закріплюється як пост_
ійний чинник обліку, відтак починають функціонувати два
паралельні еквіваленти майна — натуральний і грошовий.
Суперечність майнових інтересів різних суб’єктів еконо_
мічних відносин призводить до того, що облік починають за_
стосовувати як засіб їх (інтересів) погодження. При цьому він
також стає ареною зіткнення цих інтересів. Торговці, обліко_
вуючи оборот товарів і грошей, запроваджують оформлення
зі своїми контрагентами документів про виконання строко_
вих угод із метою захисту власних прав та інтересів у разі ви_
никнення майнових спорів. У І ст. до н. е. облікові записи
вперше почали набувати доказової ваги в судовій практиці.
Державна казна вдавалася для обліку до праці чинов_
ників. При цьому інтереси казни вимагали примноження
казенного майна і забезпечення його захисту, зокрема й від
злих намірів чиновників. Останні, своєю чергою, намагали_
ся убезпечити себе від надмірних претензій казни, водно_
раз бувши зацікавленими у підвищенні свого добробуту за
казенні кошти. У Стародавньому Римі, наприклад, облік
державних (зокрема й військових) фінансів було зосередже_
но в руках інвесторів, які контролювали всі операції, пов’я_
зані з виплатою грошей. Виплати здійснювалися лише в разі
надання первинних документів, що були єдиною підставою
для ведення записів. До часів Стародавнього Риму належить
також відомий в історії випадок про використання в суді як
доказів облікових реєстрів. Марк Тулій Ціцерон виграв су_
довий процес, виголосивши промову «За Росція — актора».
У ній він виступив проти посилання на щоденні чорнові за_
писи (adversarii) як єдиний доказ вини, якщо таких записів
не було в кодексах — облікових журналах, що розглядали_
ся в Римі як юридичні повноцінні документи.
Наприкінці XII — на початку ХПІ ст. бухгалтерський
облік стає об’єктом пізнавальної діяльності людини. Пер_
шим теоретичним дослідженням у сфері бухгалтерського
обліку вважають трактат Луки Пачолі «Про рахунки і за_
писи» (трактат XI із праці «Суми, арифметики, геометрії,
пропорції та пропорційності», 1494 р.). У ньому автор уперше не тільки описав використання подвійного запису, а й
сформулював такі завдання бухгалтерського обліку: 1) отри_
мання інформації про стан справ («щоб можна було без за_
тримки одержувати різні дані як щодо боргів, так і щодо
вимог»); 2) відрахування фінансового результату («мета
кожного купця полягає в тому, щоб придбати дозволену
відповідну вигоду для свого утримання»).
У XIII — XV ст. правова регламентація облікових записів
пов’язана з діяльністю посередницьких судів, що їх ство_
рювали купці (особливо в Середземномор’ї). Дещо пізніше
з’являються перші нормативні акти, що стосуються бухгал_
терського обліку. Найвідомішим з_поміж них вважають ко_
мерційний кодекс Савари (1673 р.); він та інші документи
досить чітко визначали, зокрема, права кредиторів щодо
порядку ведення обліку.
Починаючи з XV ст., з’являється друком велика кіль_
кість книжок з питань бухгалтерії. У Росії вже за часів Пет_
ра I почали виходити у світ перекладені з німецької мови
посібники з подвійної бухгалтерії.
На початку XIX ст. у теорії бухгалтерського обліку сфор_
мувалося два напрями: 1) здійснення обліку на підставі
відносин, що виникали у зв’язку з рухом і зберіганням цін_
ностей (юридичний напрям), 2) облікування лише ціннос_
тей (економічний напрям). Подальший розвиток теорії ви_
лився в постійну боротьбу зазначених напрямів.
У середині XIX ст. з розвитком економіки й ускладнен_
ням організації господарських відносин роль держави і пра_
ва в регулюванні бухгалтерського обліку значно зростає, що
пов’язано, передусім, із масовим виникненням акціонерних
товариств, збільшенням кола осіб із суперечними інтереса_
ми в господарських і відповідно облікових сферах.
До цього часу належать і значні зміни в оподаткуванні.
Запроваджуються основні сучасні види податків, безпосе_
редньо пов’язані з результатами господарської діяльності
підприємств і організацій. Держава все більше залучається
до сфери регулювання економічних та облікових відносин і
для узгодження суперечних інтересів суб’єктів використо_
вує свій специфічний механізм — право. Після другої світо_
вої війни в деяких європейських країнах (ФРН, Франція,
Швеція, Данія та ін.) запроваджено жорстку й досить де_
тальну регламентацію бухгалтерського обліку.