§ 3. Облік праці та заробітної плати

В умовах переходу України до ринкової економіки і од_

ночасно — наявності економічної кризи, спаду виробницт_

ва, зниження продуктивності праці, звільнення значної

кількості працівників, які беруть участь у праці та її органі_

зації, відбуваються значні зміни в управлінні господарсь_

кою діяльністю.

На кожному підприємстві, в галузі, в країні загалом має

існувати реальна достовірна інформація про трудомісткість

виготовленої продукції та нарахування заробітної плати.

Таку інформацію покликаний забезпечити бухгалтерський

облік.

Форми, системи та розміри оплати праці робітників вста_

новлюються підприємствами самостійно (ст. 96 Кодексу за_

конів про працю). Підприємства самостійно визначають та_

кож фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку

державних органів. Питання організації оплати праці на

підприємствах регулюються Законом України «Про оплату

праці» та інструкціями.

Оплата праці всіх працівників, грошові виплати й за_

охочення (у вигляді надання матеріальної допомоги, соці_

альних пільг), доходи (дивіденди, відсотки), виплачені за

акціями і внесками членів трудового колективу акціонер_

ного товариства в майно підприємства, нараховані до ви_

плати працюючим членам акціонерного товариства, нале_

жать до коштів, призначених на витрачання. Основну час_

тину грошових витрат на оплату праці становить заробітна

плата. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці»

заробітна плата — це винагорода, нарахована, як правило,

в грошовій формі, яку власник або уповноважений ним

орган виплачує працівникові за виконану ним роботу відпо_

відно до трудового договору.

Загальну суму грошових коштів, що підлягає розподілу

між працівниками, називають фондом оплати праці незалеж_

но від джерел фінансування. Відповідно до Інструкції зі ста_

тистики заробітної плати, затвердженої Міністерством ста_

тистики України (від 11 грудня 1995 р. № 465/1001) фонд

оплати праці складається з основної та додаткової заробітної

плат, а також стимулювальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану ро_

боту згідно з нормами праці (часу, виробітку, обслуговуван_

ня) та службовими обов’язками. Вона встановлюється у ви_

гляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників

та службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю по_

над встановлені норми, за трудові досягнення та винахід_

ництво, за особливі умови праці. Вона включає в себе до_

плати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, пе_

редбачені чинним законодавством, премії за виконання

виробничих завдань та функцій. Іншими стимулювальни_

ми та компенсаційними виплатами є виплати у формі вина_

городи за результатами праці за рік, премії за спеціальни_

ми системами й положеннями, компенсаційні та інші гро_

шові й матеріальні витрати, не передбачені актами чинного

законодавства. До фонду основної заробітної плати нале_

жать:

— заробітна плата, нарахована за виконану роботу згідно

із встановленими нормами оплати праці та службовими обо_

в’язками за окремими розцінками, тарифними ставками

працівників, а також відповідно до встановлених посадових

окладів незалежно від форм і систем оплати праці, запро_

ваджених на підприємстві;

— суми відсоткових або компенсаційних відрахувань за_

лежно від обсягу доходів, одержаних від реалізації про_

дукції;

— суми авторського гонорару діячам мистецтва, праців_

никам редакцій газет і журналів, радіо, телебачення тощо

й оплати праці, нарахованої за ставками авторської вина_

городи, затвердженими на певному підприємстві.

Фонд додаткової заробітної плати складають:

— надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових ок_

ладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

— премії працівникам, керівникам, спеціалістам та

іншим службовцям за результатами виробництва, врахову_

ючи премію за економію конкретних видів матеріальних

ресурсів;

— винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років,

стаж роботи (за певною спеціальністю на даному вироб_

ництві), що передбачені чинним законодавством;

— оплата праці штатних працівників підприємства за ви_

конання робіт за договорами цивільно_правового характе_

ру, включаючи договір підряду за умови, що розрахунки з

працівниками за виконану роботу здійснюються безпосеред_

ньо цим підприємством, тощо.

Інші виплати, що не належать до складу фонду заробіт_

ної плати:

— суми вихідної допомоги, передбаченої законодавством;

— одноразова допомога та добові, що виплачуються в разі

переведення, зарахування й направлення на роботу в іншу

місцевість;

— суми, які збереглися за місцем останньої праці замість

добових та квартальних за відрядженими працівниками;

— допомога за тимчасовою непрацездатністю, вагітністю

та пологами, одноразова допомога в разі народженні дити_

ни та ін.

Контроль за правильністю використання фонду заробіт_

ної плати в кожному підрозділі підприємства за відображен_

ням усіх витрат із заробітної плати здійснюється на рахун_

ках бухгалтерського обліку.

Основними показниками праці та заробітної плати, що

підлягають обліку, є: кількість працівників; їхні професії,

кваліфікація; витрати робочого часу; кількість виготовле_

ної продукції; розмір фонду заробітної плати за категорія_

ми працівників та ін.

Ці дані необхідні для визначення таких економічних по_

казників, як рівень забезпечення робочою силою, середній

заробіток, рівень продуктивності праці тощо.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов

виконання роботи, професійно_ділових якостей робітника,

результатів його праці та діяльності підприємства. Форми

та системи оплати праці регулюють заробітну плату.

Основними формами оплати праці є відрядна та почасова.

Технічне нормування дає можливість здійснювати оплату

праці працівників згідно з її кількістю, складністю, тариф_

ною системою, яка враховує різницю рівнів кваліфікації пра_

цівників, а також фактично відпрацьований час, обсяг виго_

товленої продукції або виконаних робіт чи послуг. Відрядна

оплата праці передбачає безпосередню залежність заробітної

плати працівників від обсягу виконаної роботи та величини

розцінок. Цю форму використовують в разі оплати праці, яка

підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з

таких систем: прямої, прогресивної, акордної та преміаль_

ної. Вона може бути індивідуальною та бригадною.

Погодинна форма оплати праці встановлює залежність

заробітку працівника від відпрацьованого ним часу, облік

якого ведеться на підприємстві. Погодинна форма оплати

праці складається з таких систем: простої погодинної та по_

годинної преміальної.

Форми та системи оплати праці регулює керівник

підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці

шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неопо_

датковуваного мінімуму.

До складу витрат на оплату праці належать виплати за_

робітної плати, нараховані згідно з відрядними розцінками,

тарифами, ставками та посадовими окладами, які встанов_

люються залежно від результатів праці, її обсягу й якості, а

також стимулювальні та компенсаційні виплати відповід_

но до запроваджених на підприємстві систем преміювання

і форм оплати праці.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовим

договором, що укладається між підприємством та праців_

ником для виконання конкретної роботи.

У нових умовах господарювання широко застосовується

оплата праці за контрактом. На підставі Постанови Кабіне_

ту Міністрів України від 19 серпня 1994 р. № 170 затверд_

жено Положення про порядок складання контрактів про

прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюють_

ся порядок складання контракту та його зміст, вирішують_

ся питання організації праці за контрактом.

Облік використання робочого часу, а також контроль за

станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюють_

ся за допомогою табельного обліку. Під час прийняття на

роботу працівникові надається табельний номер, а в тру_

довій книжці робиться запис про його зарахування на

підставі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів підприємства

відкривається картка особистого обліку, де вказуються не_

обхідні анкетні дані та всі зміни, що відбуваються в його

роботі. Бухгалтерія також заводить на кожного працівни_

ка особисту картку.

Облік використання робочого часу ведеться в табелі. Зав_

даннями табельного обліку є контроль за явкою на роботу

та вчасним її закінченням, виявлення причин запізнення

та невиходу на роботу, одержання даних про фактично

відпрацьований час, складання звітності про наявність пра_

цівників та їх переміщення, про стан трудової дисципліни.

Табельний облік ведеться такими способами:

— жетонним, з використанням жетонів, на яких простав_

лено табельні номери працівників; на підприємствах їхня

кількість дорівнює кількості спискового складу праців_

ників;

— картковим, з автоматичним відзначенням часу при_

буття на роботу кожного працівника в його картці;

— пропускним — працівники здають пропуски під час

прибуття на роботу і отримують їх після завершення робо_

ти. Для забезпечення правильного нарахування заробітної

плати необхідні точні відомості про кількість виготовленої

продукції або обсяг виконаної роботи, наданих послуг кож_

ним працівником. Виконання робіт може здійснюватись

одним працівником або бригадою. На багатьох підприєм_

ствах широко застосовується бригадний підряд, що є осно_

вою обліку вироблення продукції. Використовуються такі

системи обліку виробленої продукції: операційна, інвентар_

на та за кінцевою операцією. Операційна система обліку ви_

робленої продукції полягає в тому, що обліковується певна

операція чи їхня кількість. Як системи обліку за кінцевою

операцією, так і інвентарна передбачають облік готових

виробів, прийнятих відділом технічного контролю для зда_

вання до іншої виробничої дільниці. Вони найпоширеніші

за бригадної форми оплати праці і передбачають закріплен_

ня за групою працівників спільного завдання, колективну

відповідальність і оплату за результатами праці. Первин_

ним документом про виробіток є рапорт або відомості виро_

бітку бригади. У них вказуються прізвища, табельні номе_

ри, розряди працівників та кількість відпрацьованих годин.

Заробітна плата нараховується не лише відповідно до

відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт та продукції,

а й, згідно з чинним законодавством, відповідно до інших

умов або інших причин, що стосуються діяльності певного

підприємства. Наприклад, операції, передбачені технолог_

ічним процесом, оплачуються за нарядами на підрядні ро_

боти, а оплата часу простою не з вини працівників оформ_

люються листом обліку простою. Для оплати виправлення

браку продукції виписують окремий наряд з позначкою

«Виправлення браку».

Нарахування грошової суми плати, призначеної для ви_

плати кожному працівникові, здійснюється шляхом нара_

хування заробітної плати за місяць та утримання з цієї суми

необхідних відрахувань. На багатьох підприємствах розра_

хунки здійснюють у розрахунковій або розрахунково_

платіжній відомості, у лівій частині якої зазначається сума

нарахованої заробітної плати за видами праці і в правій —

відрахування з заробітної плати та сума до видачі. Розра_

хунково_платіжна відомість складається помісячно щодо

кожного цеху, допоміжних служб, дільниць, відділів з гру_

пуванням прізвищ працівників за категоріями.

Заробітна плата нараховується на підставі відповідних

первинних і зведених документів.

Облік праці та основної заробітної плати працівників

здійснюється на основі різних спеціальних документів, що

застосовуються при індивідуальному і масовому вироб_

ництві.

Головним первинним документом в індивідуальних ви_

робництвах з обліку праці, виробітку та основної заробітної

плати є наряд. У серійних виробництвах використовується

вдосконаленіша документація з обліку праці — маршрут_

ний лист разом зі змінним рапортом. Цей документ випи_

сується на відповідну партію продукції на весь технологіч_

ний шлях її проходження в певному цеху. Наряд виписуєть_

ся на одного працівника, який виконує відповідну операцію.

У промисловому масовому виробництві кожен член виконує,

як правило, однорідну роботу: його закріплюють за відпо_

відною операцією. У цьому разі облік праці здійснюється

переважно із застосуванням змінного рапорта без маршрут_

ного листа або картки розрахунку заробітної плати.

Первинними документами доплати працівникові є:

— доплатний листок у разі, коли з незалежних від пра_

цівника причин виникають відхилення від встановленого

технологічного процесу, що потребує додаткових витрат

часу до встановлених нормою;

— простійний лист, тобто лист на оплату простою не з

вини працівника;

— табель, для фіксування фактичного часу нормованої

та понаднормової праці кожного працівника та роботи в

нічний час.

Облік заробітної плати в системі рахунків — це синте_

тичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, ви_

значення суми, що належить працівникові, та внесення на_

рахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за стат_

тями та об’єктами калькуляції. Синтетичний рахунок

заробітної плати ведеться на двох субрахунках активно_па_

сивного рахунку № 66 «Розрахунки з оплати праці». За

кредитом субрахунку № 661 «Нарахування по заробітній

платі» відображається заробітна плата працівників та служ_

бовців за звітний місяць; за кредитом субрахунку № 662 «Роз_

рахунки з депонентами» обліковується вчасно не сплачена

заробітна плата. За дебетом рахунку № 66 відображаються

всі відрахування із заробітної плати, перерахування та виплати. Кредитне сальдо рахунку № 66 показує заборгованість

підприємства працівникам та службовцям за минулий місяць

на 1_е число місяця, наступного за звітним. Видача заробіт_

ної плати вказується за дебетом рахунку № 66 «Розрахунки

з оплати праці» і кредитом рахунку № 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із заробітної плати має

стільки рахунків, скільки працівників на підприємстві за

списковим складом; іншими словами, це облік розрахунків

з заробітної плати за кожним працівником окремо. Сума

всіх нарахувань заробітної плати за кожним аналітичним

рахунком має дорівнювати кредитному обігу синтетичного

рахунку № 66 за місяць, тобто сумі нарахованої заробітної

плати для цеху, відділу, підприємства в цілому. Сума всіх

відрахувань за аналітичним рахунком має дорівнювати де_

бету обігу синтетичного рахунку № 66.

Заробітна плата є одним із елементів витрат виробницт_

ва і однією з найважливіших статей собівартості продукції.

Для зарахування її до складу витрат уся нарахована в роз_

рахункових та розрахунково_платіжних відомостях заробі_

тна плата групується за призначенням витрат (для цехів,

відділів та інших структурних підрозділів) у спеціальній

відомості, або табуляграмі розподілу.

Узагальнення слідчої практики свідчить про значне по_

ширення зловживань у сфері нарахування заробітної пла_

ти на підприємствах. Отже, вміння аналізувати операції з

нарахування і виплати заробітної плати сприяє підвищен_

ню якості розслідування кримінальних справ.