§ 1. Аналіз обліку основних засобів

Загальний порядок бухгалтерського обліку основних за_

собів визначається Положенням (стандартом) бухгалтерсь_

кого обліку 7 «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, що ут_

римуються підприємством з метою їхнього використання в

процесі виробництва чи постачання товарів і послуг, надан_

ня в оренду іншим особам або для здійснення адміністра_

тивних і соціокультурних функцій, очікуваний термін ко_

рисного використання (експлуатації) яких більше одного

року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

Однакові за технічними характеристиками, призначен_

ням і способом використання об’єкти основних засобів може

бути об’єднано в групи, наприклад: 1) земельні ділянки:

2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будівлі й

споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби;

6) інструменти, пристрої та інвентар; 7) робочі і продуктивні

тварини: 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Об’єкт основних засобів визнається за актив, якщо існує

ймовірність того, що підприємство одержуватиме в майбут_

ньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього

об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначено. На_

явність достатньої впевненості в тому, що основні засоби

втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприєм_

ства, потребує підтвердження, що підприємство отримає ви_

нагороду у зв’язку з їхнім використанням і погоджується

на пов’язаний із цим ризик.

Окремі об’єкти основних засобів можуть бути куплені з

метою безпеки чи для охорони навколишнього середовища.

У цьому разі вони, безпосередньо не втілюючи в собі май_

бутніх економічних вигод, служать для їх отримання від

інших активів. Наприклад, підприємство — виробник

хімічної продукції з метою додержання вимог охорони на_

вколишнього середовища у процесі виробництва та зберіган_

ня небезпечних хімікатів зобов’язане запроваджувати необхідні вдосконалення, які будуть визнаватися за активи (ос_

новні засоби), доти, доки вони підлягають відшкодуванню,

адже без них підприємство не зможе виробляти продукцію.

Об’єкт основних засобів не вважається активом, якщо він

перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.

Основні засоби відображуються в бухгалтерському обліку

за первісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних

засобів обраховується за його собівартістю, яку становлять:

— ціна придбання за відрахуванням будь_яких наданих

торговельних скидок;

— мито;

— інші податки, які не відшкодовуються підприємству;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з їх придбан_

ням (створенням) і приведенням до робочого стану.

Детальніше методологічні основи обліку основних засобів

(оцінку, амортизацію тощо) викладено в Положенні (стан_

дарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Облікована на бухгалтерських рахунках первісна вар_

тість основних засобів, як правило, не змінюється, за таки_

ми винятками: переобладнання об’єкта (розширення, до_

будова, модернізація, реконструкція), здійснене в поряд_

ку капітального вкладення; переоцінка основних фондів за

рішенням Уряду України. Внаслідок переоцінення визна_

чається нова вартість — відновлена, яка потім виконує роль

первісної. Але вартість основних засобів постійно змен_

шується під дією фізичної та моральної зношуваності. Ре_

альна вартість основних засобів на поточну чи іншу дату

характеризується їхньою залишковою вартістю, обчислен_

ня якої є необхідним в разі вибуття конкретного об’єкта з

підприємства або його переміщення. Залишкова вартість

визначається розрахунковим шляхом, виходячи із первіс_

ної (відновленої) вартості та суми зношеності.

Для правильної організації обліку основні засоби групу_

ються за такими ознаками: призначення, використання, на_

лежність.

За призначенням основні засоби поділяють на виробничі

й невиробничі. Виробничі функціонують у сфері матері_

ального виробництва. Невиробничі призначені для соціаль_

них і культурно_побутових потреб. За використанням ос_

новні засоби поділяють на засоби в експлуатації та засоби в запасі. Таку класифікацію основних засобів зумовлено

необхідністю контролю за їхнім станом і обчисленням

амортизації.

За належністю розрізняють власні (належать певному

підприємству) та орендовані (перебувають у тимчасовому

користуванні) основні засоби. Перші обліковуються на ра_

хунку 10 «Основні засоби», другі — на позабалансовому ра_

хунку 01 «Орендовані необоротні активи». Такою організа_

цією обліку усувається можливість неправильного одержання

залишків основних засобів у зведених балансах промисло_

вості й народного господарства загалом. Якщо одні й ті самі

основні засоби обліковуються воднораз у орендатора та орен_

додавця на рахунку «Основні засоби», це фіктивно збільшує

суму основних засобів.

Крім того, основні засоби класифікують за місцем збері_

гання і їхнім використанням матеріально відповідальними

особами, за якими вони закріплені. У цьому зв’язку вели_

кої ваги набуває визначення одиниці обліку основних за_

собів.

Під одиницею обліку основних засобів розуміють об’єкт —

завершений пристрій з усіма приладами та оснащенням, або

окремий конструктивно відособлений предмет, призначе_

ний для виконання самостійних функцій, або комплекс кон_

структивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле

під час виконання певної роботи. Якщо один об’єкт основ_

них засобів складається з частин, які мають різний термін

корисного використання (експлуатації), то кожна з цих ча_

стин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим

об’єктом основних засобів.

Первинні документи з обліку руху основних засобів.

Для зарахування на склад основних засобів окремих

об’єктів, обліку введення їх в експлуатацію складається акт

приймання_передавання за формою 03_1 (Ф. № 03_1). Його

заповнює приймальна комісія, призначувана керівником

підприємства, по одному примірнику на кожний об’єкт.

Якщо одночасно приймається кілька однотипних об’єктів

однакової вартості й упродовж календарного місяця, офор_

млення приймання таких об’єктів може здійснюватись од_

ним загальним актом приймання_передавання основних за_

собів. Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому вказується склад комісії, вид об’єкта, його на_

зва, рік побудови або випуску підприємством; додається

коротка технічна документація щодо певного об’єкта.

Цей акт разом з технічною документацією передається в

бухгалтерію підприємства, яка на підставі цих документів

виписує інвентарні картки. Картки реєструються в опису

(Ф. № 03_10), де вказуються назва об’єкта і його інвентар_

ний номер. Для обліку основних засобів за місцем їхньої ек_

сплуатації складається інвентарний список (Ф. № 03_13).

На підприємствах з невеликою кількістю інвентарних

об’єктів облік основних засобів може бути організований в

інвентарній книзі або відомості (Ф. № 03_11).

Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів ведеть_

ся бухгалтерією на інвентарних картках. Встановлено

кілька типів форм карток: 03_6 — для будівель і споруд;

03_7 — для машин, обладнання, виробничого і господарсь_

кого інвентаря; 03_9 — групова інвентарна картка з зазна_

ченням у ній інвентарних номерів, наданих кожному об’єк_

ту. Обов’язковими реквізитами карток є: назва, інвентар_

ний номер об’єкта, підприємство_виробник, номер акта,

дата приймання, первісна вартість, джерело придбання,

коротка характеристика.

З основними засобами можливі такі зміни: переміщення

в інші цехи, підрозділи; безоплатна передача (благодійна

діяльність, рішення Уряду тощо); вибуття внаслідок

ліквідації (злам, пошкодження, що не підлягає відновлен_

ню, тощо); реалізація іншим суб’єктам підприємницької

діяльності.

Переміщення об’єкта з одного підрозділу в інші оформ_

люється накладною на внутрішні переміщення (Ф. 03_2). Бе_

зоплатна передача основних засобів оформлюється актом

приймання_передавання основних засобів (Ф. 03_1), вибут_

тя — актом ліквідації основних засобів (Ф. 03_4), реаліза_

ція надлишків основних засобів — видатковою накладною і

рахунком_фактурою. Акт приймання_здавання відремонто_

ваних, реконструйованих і модернізованих об’єктів (Ф. 03_3)

застосовується для оформлення приймання_передавання ос_

новних засобів під час капітального ремонту чи реконст_

рукції. Первинні документи з обліку амортизації основних за0

собів. Амортизація обчислюється згідно з Положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Фактичний розмір амортизаційних відрахувань обчис_

люється для віднесення нарахованої амортизації на витра_

ти. В рахунку діючі основні засоби за даними інвентарних

карток на 1 січня звітного року групуються в точній відпо_

відності до типової класифікації. В рахунку вказуються:

група основних засобів, норма амортизації, місячна норма

амортизації, код рахунків, на яких обліковується аморти_

зація.

Величину щомісячних амортизаційних відрахувань виз_

начають шляхом ділення річної суми амортизації на 12:

Ар = Во х На : 100

Ам= Ар : 12, де

Ар, Ам — відповідно річна й місячна суми амортизацій_

них відрахувань з певного виду основних засобів, грн.;

Во — вартість певного виду основних засобів на 1 січня по_

точного року, грн.; На — річна норма амортизації з основ_

них засобів певного виду.

Протягом року вказану величину корегують залежно від

надходження і вибуття окремих об’єктів основних фондів:

амортизаційні відрахування збільшуються на відповідну ве_

личину, починаючи з початку місяця, наступного за введен_

ням (надходженням) об’єкта в експлуатацію, або зменшу_

ються, починаючи з місяця, наступного за ліквідацією, вна_

слідок продажу чи передачі об’єкта основних засобів.

Амортизаційні відрахування за машинами, обладнан_

ням, транспортними засобами здійснюються до повного по_

гашення первісної вартості, після чого нарахування припи_

няється. Амортизація нараховується на всі засоби, наявні в

експлуатації, ремонті, запасі.

Синтетичний облік основних засобів. Синтетичний

облік основних засобів обчислюється для обліку наявності

й руху основних засобів; з цією метою передбачено рахунок

10 «Основні засоби». Приймання на рахунок основних за_

собів на державних торговельних підприємствах відобра_

жується бухгалтерським записом: Д_т рах. 10 «Основні за_

соби» і К_т рах. 40 «Статутний капітал».

Якщо основні засоби перебували в експлуатації, то сума

їхньої зношеності проводиться в рахунках: Д_т рах. 40 «Ста_

тутний капітал» і К_т рах. 13 «Знос необоротних активів».

В акціонерних, спільних підприємствах, товариствах з

обмеженою відповідальністю в статті «Статутний капітал»

можна обліковувати основні засоби, що надійшли, лише в

тому разі, якщо їхня вартість є внеском одного із власників —

засновників підприємства в його статутний капітал.

Об’єкти основних засобів, що перебували в експлуатації,

відображають на рахунку 10 за вартістю їхнього придбан_

ня, не збільшуючи ціну на суму раніше нарахованої зноше_

ності. Одночасно в обліку вказується, за рахунок яких дже_

рел придбані основні засоби.

Документування вибуття основних засобів і їхнього спи_

сання з балансу узгоджується з Типовою інструкцією та

Інструкцією Міністерства фінансів України «Про бухгал_

терський облік доходів підприємств і організацій» від

20 березня 1992 р. № 18_430.

Результат від вибуття основних засобів переноситься з ра_

хунку 40 на фінансовий результат діяльності підприємства —

на рахунок 742 «Доход від реалізації необоротних активів».

Сума витрат від вибуття майна визначається як величина

недоамортизованої частини первісної вартості об’єкта (якщо

вона списується раніше від закінчення терміну служби)

плюс витрати за вибуттям і мінус надходження від вибуття

за ціною можливого використання на інші ціни.

Облік амортизації та зношення основних засобів. Всі

підприємства щомісячно обліковують амортизацію на

власні засоби та орендоване майно відповідно до Положен_

ня (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».