§ 8. Інвентаризація та її роль у розслідуванні злочинів

Інвентаризація — визначення фактичних залишків то_

варно_матеріальних цінностей та грошових коштів, а також

усіх розрахунків підприємства. Її здійснюють відповідно до

Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16 липня 1999 р., інших відомчих актів.

Розрізняють повну та часткову інвентаризацію. Повна

інвентаризація охоплює всі засоби та джерела, часткова —

тільки окремі їхні види.

Щонайменше два рази на рік підлягають інвентаризації

продовольчі товари на складах, товари й тара в магазинах

та на інших дрібних торговельних підприємствах, розрахун_

ки з кредиторами та дебіторами; щонайменше один раз на

квартал інвентаризуються розрахунки з фінансовими орга_

нами за відрахуванням податків та здійсненням інших пла_

тежів до бюджету; щонайменше один раз на місяць — гро_

шові кошти, цінності та документи суворої звітності.

Перебіг інвентаризації матеріальних засобів складаєть_

ся з низки етапів. Перший — підготовка до інвентаризації.

Другий — це виявлення, підрахунок та описування наяв_

них матеріальних засобів шляхом складання інвентариза_

ційних відомостей або описів. Третій етап — оцінка вияв_

лених, підрахованих та описаних засобів у їхній первісній

або зміненій вартості. Четвертий — визначення розбіжнос_

тей між виявленими фактичними залишками та залишка_

ми, вказаними на рахунках бухгалтерського обліку, і вста_

новлення їх причин.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

— у разі передачі державного підприємства чи установи

в оренду, приватизації майна державного підприємства, ре_

організації державного підприємства в акціонерне товари_

ство, а також в інших випадках, передбачених законодав_

ством;

— перед складанням річної бухгалтерської звітності;

— у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

— у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань,

пошкодження цінностей; за вказівкою судово_слідчих

органів;

— у разі пожежі або стихійного лиха.

Для проведення інвентаризації на підприємствах створю_

ються інвентаризаційні комісії постійної дії, до складу яких

входять керівники підприємств або їхні заступники, головні

бухгалтери, керівники структурних підрозділів, представ_

ники громадськості. Вони виконують профілактичну робо_

ту із забезпечення зберігання цінностей, організовують про_

ведення інвентаризації, перевіряють правильність виведен_

ня результатів.

Для безпосереднього проведення інвентаризації створю_

ються робочі комісії, які встановлюють фактичну наявність

цінностей, разом з бухгалтерією беруть участь у визначенні

результатів інвентаризації та вносять пропозиції щодо усу_

нення виявлених недоліків. За необ’єктивність проведення

інвентаризації члени інвентаризаційних комісій притягу_

ються до відповідальності.

Очолює інвентаризаційну комісію спеціально призначе_

ний голова. Склад комісії оголошується наказом. Печатка

під час інвентаризації перебуває у голови інвентаризацій_

ної комісії, ключ від місця збереження цінностей — у мате_

ріально відповідальної особи.

У відповідальних за збереження цінностей осіб до почат_

ку інвентаризації береться розписка про те, що всі докумен_

ти, які підтверджують надходження і витрати цінностей

(прибуткові та витратні накладні, прибуткові та витратні

касові ордери, товарні та касові звіти), із зазначенням їхніх

останніх номерів здано до бухгалтерії та що неоприбутко_

ваних або несписаних у витрати цінностей у них немає.

Наявність цінностей визначається шляхом обов’язково_

го підрахунку (зважування, обміру тощо) у встановлених

одиницях виміру. Дані інвентаризації фіксуються в інвен_

таризаційному описі, де вказуються: склад комісії, що про_

водить перевірку цінностей, час і місце проведення; назва

цінностей, їхня характеристика (артикул, сорт тощо); оди_

ниці виміру, ціна, кількість та сума. Підсумкові дані підра_

ховують за кожною сторінкою (при цьому кількість натуральних показників вказується літерами) та підписують усі

члени інвентаризаційної комісії.

Інвентаризаційний опис складається під час перевірки і

відразу — в чистовому варіанті. Складання чорнових варі_

антів категорично забороняється. Після закінчення пере_

вірки фактичної наявності цінностей матеріально відпові_

дальна особа в спеціальній «Розписці» зазначає, що вона не

має претензій до інвентаризаційної комісії, що все перевіре_

но в її присутності й відповідає дійсності, особливо — що

цінності після інвентаризації лишаються на її відповідаль_

ному зберіганні.

Для порівняння даних, встановлених під час зняття фак_

тичних залишків, крім документальних відомостей скла_

дається також порівняльна, з допомогою якої може бути

виявлено різницю між фактичними і документальними да_

ними у вигляді залишків або нестачі цінностей.

Перед виведенням підсумкового результату в разі вияв_

лення залишків або нестачі визначаються причини їх утво_

рення (наприклад, пересортування або природні збитки).

Під пересортуванням розуміють відпуск одних цінностей

замість інших, схожих за зовнішніми показниками. Якщо

пересортування відбулося внаслідок схожості матеріальних

цінностей, а не створене навмисно матеріально відповідаль_

ною особою, в такому разі допускається зарахування нестачі

залишками.

Природний збиток— це зміна обсягу, маси, інших фізич_

них параметрів цінностей шляхом усушки, утруски та роз_

пилення. Природний збиток у разі виявлення нестачі цінно_

стей списується в межах допустимих норм. Норма природ_

ного збитку визначається відсотком, який залежить від виду

цінностей та терміну їхнього зберігання і враховується за_

лежно від кількості реалізованих цінностей між поперед_

ньою та поточною інвентаризаціями.

Після списання нестачі та залишків, що утворилися внас_

лідок пересортування та природного збитку в межах допус_

тимих норм, визначається кінцевий підсумок інвентари_

зації, який фіксується у порівняльній відомості.

До інвентаризаційного опису та порівняльної відомості

обов’язково додаються пояснення матеріально відповідаль_

них осіб про причини утворення нестачі або залишків, висновок інвентаризаційної комісії щодо цих пояснень, рішен_

ня керівника організації за підсумками інвентаризації.

Заходи з інвентаризації вважаються завершеними лише

після повного з’ясування виявлених розбіжностей з обліко_

вими даними, відрегулювання цих розбіжностей щодо за_

конодавства та їхнього відображення на рахунках бухгал_

терського обліку. Узагальнення практики розслідування

розкрадань свідчить, що матеріали інвентаризацій, містя_

чи значну доказову інформацію, досить часто є підставою

для порушення кримінальних справ. Аналіз причин, вста_

новлених у процесі інвентаризації нестач і залишків, до_

зволяє виявити зловживання та осіб, що їх допустили.

Інвентаризації та аналіз їхніх підсумків є одним із

шляхів одержання доказів під час розслідуванні справ про

розкрадання. Через те для працівників правоохоронних

органів важливого значення набувають знання про періо_

дичність та порядок здійснення інвентаризацій.