§ 5. Бухгалтерські рахунки та їх структура.

Класифікація рахунків

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування

економічно однорідних активів, зобов’язань, власного капі_

талу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного

виду об’єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопи_

чувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який ви_

користовується для запису та узагальнення або зменшення

відповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і

власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд

таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права —

«кредит».

У бухгалтерському рахунку сума, що записують до балан_

су, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсум_

ками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням

змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок ви_

користовується при складанні балансу на початок періоду,

наступного за звітним (квартал, рік).

Особливістю будь_якого рахунку є те, що кожна його ча_

стина призначена для роздільного відображення збільшен_

ня й зменшення сум. Якщо в одній частині записується змен_

шення, то у другій — збільшення.

Згідно з об’єктами бухгалтерського обліку одна група ра_

хунків призначена для відображення стану та руху активів.

Такі рахунки називають активними. Друга група рахунків —

пасивні — призначена для відображення стану і руху влас_

ного капіталу та зобов’язань.

Активні рахунки служать для обліку активів за їхнім

складом та розміщенням і відображують зміст активної ча_

стини балансу. До них належать рахунки: «Основні засоби»,

«Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо», «Запасні

частини», «Каса», Готова продукція», «Товари» та ін.

На активних рахунках надходження господарських

коштів підприємства відображається за дебетом, а викори_

стання — за кредитом. Сальдо за активними рахунками зав_

жди буде за дебетом (див. табл. 9).

Пасивні рахунки обліковують власний капітал та зобо_

в’язання за їхнім цільовим призначенням і відображують

зміст пасивної частини балансу. На пасивних рахунках

збільшення власного капіталу та зобов’язань (або заборго_

ваність за отримання активів) відображається за кредитом,

а зменшення — за дебетом. Сальдо на пасивних рахунках

завжди буде за кредитом (див. табл. 10).

До пасивних рахунків належать «Статутний капітал»,

«Пайовий капітал», «Резервний капітал» та ін.; до актив_

но_пасивних — рахунки «Нерозподілений прибуток», «Роз_

рахунки з різними дебіторами та кредиторами» тощо.

Оборот за дебетом та кредитом активних і пасивних ра_

хунків — це сума господарських операцій за звітний пе_

ріод.

Таблиця 9. Активний рахунок

Дебет Кредит

Залишок (сальдо) на початок

місяця

(–) Операції, що зменшують

рахунок

(+) Операції, що збільшують

рахунок

Оборот за дебетом (сума

господарських операцій за

місяць)

Оборот за кредитом (сума

господарських операцій

за місяць)

Залишок (сальдо) на кінець

місяця (сальдо на початок

місяця + оборот за кредитом –

оборот за дебетом)

Таблиця 10. Пасивний рахунок

Дебет Кредит

Залишок (сальдо) на початок

місяця

(–) Операції, що

зменшують рахунок

(+) Операції, що збільшують

рахунок

Оборот за дебетом (сума

господарських операцій за

місяць)

Оборот за кредитом (сума

господарських операцій

за місяць)

Залишок (сальдо) на кінець

місяця (сальдо на початок

місяця + оборот за кредитом –

оборот за дебетом)

За способом групування та узагальнення звітних даних

бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні та аналі_

тичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що уза_

гальнюють рахунки господарської діяльності підприємства

та призначені для обліку інформації в узагальненому ви_

гляді та грошовому вимірі. Облік наявності та змін сукуп_

ності економічно однорідних активів і власного капіталу та

зобов’язань у грошовому вимірі називають синтетичним об_

ліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при

заповненні балансу підприємства і відповідних форм

звітності. До синтетичних належать рахунки: «Основні за_

соби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо».

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського

обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім

грошового, використовують також натуральні й трудові ви_

мірники. Облік наявності та змін окремих видів і об’єктів

активів та власного капіталу й зобов’язань з використанням

різних вимірників — це аналітичний облік.

Між синтетичними та аналітичними рахунками існує

нерозривний зв’язок, тобто на аналітичних рахунках відоб_

ражаються ті самі зміни, що й на синтетичних, тільки де_

тальніше. Значення дебету і кредиту кожного аналітично_

го рахунку відповідає синтетичному: сума сальдо, сума обо_

ротів за дебетом, сума оборотів за кредитом усіх аналітичних рахунків певної групи дорівнює сальдо, обігу за дебетом, об_

ігу за кредитом синтетичного рахунку. Тому загальні

підсумки записів на аналітичних рахунках мають відпові_

дати підсумкам, записаним на синтетичних рахунках бух_

галтерського обліку.

Усі господарські операції на синтетичних і аналітичних

рахунках бухгалтерського обліку здійснюються з викори_

станням методу подвійного запису, тобто кожна операція

записується одночасно на двох взаємопов’язаних бухгал_

терських рахунках у такій самій сумі: за дебетом одного

рахунку і одночасно за кредитом іншого. Ці записи дозво_

ляють досягти рівності активу й пасиву бухгалтерського

балансу.

Подвійний запис — це просто технічний засіб, що дає

можливість:

1) контролювати рух активів із зазначенням початку цьо_

го руху і його напрямку;

2) перевіряти правильність усіх рахункових записів від

окремих операцій до балансу, де подвійний запис перетво_

рюється на рівність активу та пасиву;

3) виявляти помилки в рахункових записах;

4) встановлювати взаємозв’язок між рахунками і ство_

рювати з них єдину систему.

Такий взаємозв’язок між рахунками називають корес_

понденцією рахунків, а рахунки, пов’язані однією господарсь_

кою операцією, — кореспондентськими. Запис же суми гос_

подарської операції, відображеної за дебетом одного і кре_

дитом іншого рахунка, — рахунковою формулою. Якщо в

процесі господарської операції одночасно дебетується один

рахунок і кредитується також один рахунок, таку кореспон_

денцію називають простою. У разі дебетування одного й кре_

дитування двох чи більше рахунків (або навпаки) отри_

муємо складну кореспонденцію.

На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські опе_

рації записуються в послідовності їх здійснення, тобто в хро_

нологічному порядку. Така реєстрація господарських опе_

рацій має назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації в синтетичний рахунок часто

вводять субрахунки. Субрахунок — це синтетичний ра_

хунок другого порядку. Їхньою характерною особливістю є те, що вони, як правило, не вимагають здійснення за_

писів. Дані субрахунків одержують шляхом групування

аналітичних рахунків при складанні лімітно_забірних

відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) син_

тетичний рахунок «Товари» поділяється на три субрахун_

ки (див. табл. 11).

Таблиця 11

Види

Рахунків

Найменування рахунків

Синте_

тичні

28 «Товари»

Суб_

рахунки

281 «Товари на складі» 282 «То_

вари в

торгівлі»

283 «То_

вари на

комісії»

Аналі_

тичні

«Борош_

но»

«Цукор» «Інше» – –

Для контролю за відповідністю запису на синтетичних і

аналітичних рахунках щомісячно укладають оборотні відо_

мості, в яких відображують первинні та підсумкові залиш_

ки операції за дебетом і кредитом певного синтетичного ра_

хунка, виконані упродовж певного звітного періоду (місяць,

квартал, рік).

Записи, зроблені на синтетичних рахунках, наприкінці

місяця узагальнюють у простій оборотній відомості синте_

тичного обліку (див. табл. 12).

Особливість оборотної відомості та синтетичних рахунків

полягає в забезпеченні трьох пар рівностей:

1) підсумки залишку на початок місяця за дебетом і кре_

дитом;

2) підсумки оборотів за дебетом і кредитом;

3) підсумки на кінець місяця за дебетом і кредитом.

Аналогічно складаються оборотні відомості аналітично_

го обліку, в яких суми залишків і оборотів аналітичних ра_

хунків повинні відповідати таким самим показниками син_

тетичного рахунку, до якого ведуться аналітичні рахунки.

На основі оборотних відомостей синтетичного обліку скла_

дають баланс.

Сальдо на початок

місяця

Оборот за місяць С

на кіне

Код Найменування

рахунку

дебет кредит дебет кредит дебет

10 Основні засоби 11397200 8008600 19405800

20 Запаси 729920 202780 932700

28 Товари 12350450 43800220 34602540 21548130

30 Каса 9270 40068010 40000200 77080

31 Рахунки в банку 9700660 13660370 18340050 5020920

63 Розрахунки з

постачальниками

і підрядчиками

4333200 10713110 17007800

37 Розрахунки з

різними

дебіторами

9000 3000 6000

70 Доход від

реалізації

6903640 1500100

40 Статутний

капітал

22950600 8008600

Підсумок 34187440 34187440 117926190 117962190 46990630

Таблиця 12

За призначенням і структурою розрізняють рахунки для

обліку активів, зобов’язань та власного капіталу і рахунки

для обліку господарських циклів. До рахунків обліку ак_

тивів, зобов’язань і власного капіталу належать основні, ре_

гулювальні та забалансові рахунки. Основні рахунки є

трьох видів: інвентарні (рахунки матеріальних і нематері_

альних активів), які завжди активні й можуть мати лише

дебетове сальдо; капітальні (рахунки власного, пайового та

інших капіталів), які завжди пасивні і тому можуть мати

лише кредитове сальдо; розрахункові (розрахунки з дебіто_

рами і кредиторами), які можуть бути як активними, так і

пасивними.

Регулювальні рахунки самостійного значення не мають

і використовуються для уточнення та корегування оцінки

активів, зобов’язань і власного капіталу (наприклад раху_

нок «Зношеність основних засобів»).

До позабалансових рахунків належать «Орендовані нео_

боротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні»,

«Контрактні зобов’язання» та ін. На них ведеться облік ак_

тивів і зобов’язань, що не належать певному підприємству,

організації, установі. Особливість їх ведення полягає в тому,

що в разі надходження або повернення активів чи зобов’я_

зань метод подвійного запису не використовується. У разі

надходження товарно_матеріальних цінностей забалансо_

вий рахунок тільки дебетується, а в разі повернення цінно_

стей — кредитується. У разі надходження зобов’язань за_

балансовий рахунок лише кредитується, а в разі повернен_

ня зобов’язань — дебетується.

Рахунки для обліку господарських циклів поділяють на

три групи:

1) збирально_розподільні (або транзитні) рахунки існу_

ють для попереднього групування витрат з наступним роз_

поділом за призначенням і належністю на відповідні рахун_

ки; витрати збираються за дебетом цих рахунків, а розподі_

ляються за кредитом; їхньою особливістю є відсутність

сальдо, оскільки сума витрат, зібраних за дебетом рахунку,

повністю розподіляється за кредитом;

2) калькуляційні рахунки (завжди активні) використо_

вуються для обліку всіх витрат, пов’язаних зі здійсненням

будь_якого процесу (виробництво, будівництво тощо); у цих рахунках усі витрати збираються за дебетом, а за кредитом

у них відображується фактична собівартість виготовленої

продукції, виконаних робіт, наданих послуг; дебетове саль_

до цих рахунків позначає вартість незавершеного госпо_

дарського процесу;

3) бюджетно_розподільні рахунки (наприклад активний

рахунок «Витрати майбутніх періодів») — у їхній дебет за_

носяться витрати, здійснені в поточному періоді, але які

належать до наступних періодів; записи за кредитом

здійснюються в міру списання виробничих витрат на

відповідні рахунки при настанні періоду, за рахунок яко_

го зроблені витрати; дебетове сальдо вказує на суму вит_

рат, здійснених за рахунок наступних періодів і ще не роз_

поділених.

Систематизований перелік рахунків, які використову_

ються в процесі обліку поточних операцій, називають ра_

хунковим планом, або планом рахунків. Це — перелік ра_

хунків і субрахунків із зазначенням їхніх найменувань і

окремих для кожного цифрових шифрів, які застосовують_

ся для спрощення обліку, оскільки часто замінюють назви

самих рахунків. З метою однакового використання ра_

хунків, обліку, уніфікації економічних груп окремих опе_

рацій, зручності контролю і аналізу господарської діяль_

ності підприємств Міністерство фінансів України з 30 листо_

пада 1999 р. ввело новий План рахунків бухгалтерського

обліку, затверджений наказом № 291.

План рахунків містить два розділи: розділ I — балансові

рахунки; розділ II — позабалансові рахунки.

Розділі 1 має дев’ять класів:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Засоби, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал і забезпечення зобов’язань.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання.

Клас 6. Поточні зобов’язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Виграти за елементами.

Клас 9. Виграти діяльності.

Розділ II має клас 0 «Позабалансові рахунки».

Кожен клас поділяється на рахунки і субрахунки, кожен

з яких має код і номер. Наприклад, у розділі І у класі «Нео_

боротні активи» рахунок «Основні засоби» має код 10 і до

його складу належать кілька субрахунків (див. табл. 13).

Таблиця 13

Код Найменування

10

101

102

103

104

105

106

107

108

109

Розділ 1.

БАЛАНСОВІ РАХУНКИ

Клас 1. Необоротні активи

Основні засоби

Земельні ділянки

Капітальні витрати

Будівлі й споруди

Машини та обладнання

Транспортні засоби

Інструменти, пристрої, інвентар

Робочі та продуктивні тварини

Багаторічні насадження

Інші основні засоби

Отже, з допомогою рахунків бухгалтерського обліку забез_

печується однакове відображення господарських операцій в

усіх галузях народного господарства України (на підприєм_

ствах з різними формами власності), що дає змогу порівняти

облікові показники окремих організацій, підприємств, уста_

нов і навіть галузей народного господарства.