§ 3. Предмет і метод, завдання і система бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік є своєрідним літописом діяльності
будь_якого господарства, він дає можливість відтворити
кожний господарський факт з усіма деталями. Цей вид об_
ліку (на відміну від інших) є суцільним, безперервним і
чітко регламентованим, що забезпечує документальне відоб_
раження всіх господарських операцій. Належне ведення
господарського обліку сприяє кращій організації управлін_
ня та контролю за господарськими операціями суб’єктом
господарювання. Паралельно з існуванням оперативного і статистичного обліків, все ж головну, домінуючу роль в
інформаційній системі підприємства відіграє бухгалтерсь_
кий облік. Ця його роль зумовлена такими особливостями.
По_перше, бухгалтерський облік відображає діяльність
підприємництва як систему різнорідних, але взаємопов’я_
заних об’єктів: ресурсів, власного капіталу, зобов’язань та
всіх змін, що відбуваються з ними в результаті господарю_
вання. Узагальнення здійснюється в єдиному грошовому
вимірнику (хоча використовуються і натуральні, й трудові)
шляхом суцільного спостереження і вимірювання всіх змін
певних об’єктів.
По_друге, бухгалтерський облік має суто документаль_
ний характер, тобто кожний запис у ньому здійснюється
тільки на підставі правильно складених і оформлених до_
кументів. Це забезпечує юридичну повноцінність і дока_
зовість інформації бухгалтерського обліку.
По_третє, бухгалтерська інформація дає постійне й без_
перервне уявлення про господарювання, що забезпечує йому
перевагу перед дискретними (перервними) обліками — опе_
ративним і статистичним.
В умовах переходу до ринкових відносин головне зав_
дання бухгалтерського обліку — отримання точної, досто_
вірної інформації про господарські операції та результати
господарської діяльності підприємництва, необхідної для
оперативного управління підприємством, а також для ви_
користання її (інформації) інвесторами, кредиторами, по_
датковими, фінансовими, банківськими, слідчими та су_
довими органами. У ринковій економіці бухгалтерський
облік є підприємницьким, тобто його завдання і вся систе_
ма організації повністю підпорядковані інтересам бізнесу.
Система бухгалтерського обліку містить такі складові:
— ведення бухгалтерського обліку, складання балансу і
фінансової звітності:
— здійснення розрахунків;
— збір статистичних даних (ведення статистики);
— вироблення планів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку
на підприємстві покладається на його керівника, а органі_
зація бухгалтерської служби — на головного бухгалтера,
права і обов’язки якого передбачено Положенням про голов_
них бухгалтерів.
У найзагальнішому вигляді предметом бухгалтерського
обліку є господарська діяльність підприємств, організацій
та установ.
Суть предмета бухгалтерського обліку розкривається че_
рез його об’єкти, до яких належать активи, зобов’язання,
власний капітал та господарські операції підприємства.
Активи — це контрольовані підприємством ресурси,
одержані в результаті попередньої діяльності, використан_
ня яких передбачає отримання економічних вигод у май_
бутньому.
Зобов’язання — заборгованість підприємства як на_
слідок попередньої діяльності, погашення якої в майбут_
ньому передбачає зменшення ресурсів підприємства, що
втілюють в собі економічні вигоди.
Власний капітал — частина в активах підприємства, що
залишається після вирахування його зобов’язань.
Господарська операція — це дія, процес або акт, що зу_
мовлює зміни в структурі активів та зобов’язань, у власно_
му капіталі підприємства.
У процесі виробництва господарську операцію можна зоб_
разити формулою: гроші — запаси — виробництво — гото_
ва продукція — гроші.
Скорочена господарська операція (наприклад, надання
послуг, виконання робіт) зображується так: гроші — товар —
гроші. У господарській діяльності важливе значення мають
операційний цикл та його швидкість, які впливають на три_
валість господарської операції.
Здійснення господарських операцій спрямоване на от_
римання економічної вигоди.
Економічна вигода — це потенційна можливість отри_
мання підприємством грошових коштів від використання
активів.
Операційний цикл — проміжок часу між придбанням за_
пасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від
реалізації виробленої продукції або товарів і послуг.
Швидкість циклу — це завершений операційний цикл за
одиницю часу (тиждень, місяць, рік).
Усі об’єкти бухгалтерського обліку поділяють так:
1) за функціональною роллю в процесі господарювання —
класифікація активів підприємства (див. табл. 1);
2) за джерелами формування та призначення — класифі_
кація зобов’язань та власного капіталу.
Необоротні активи — це матеріальні та нематеріальні
ресурси, які належать установі та забезпечують її функціо_
нування і строк корисної експлуатації яких, як очікується,
становить більше одного року. Оборотні активи — це гро_
шові кошти та їх еквівалент, що не обмежені у викорис_
танні, а також інші активи, призначені для реалізації чи
споживання протягом операційного циклу чи протягом два_
надцяти місяців від дати балансу (див. табл. 2).
Нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не
має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відок_
ремлений від підприємства) та утримується підприємством з
_________ _______
__________ ____ ________ ____
Таблиця 1
Таблиця 2
Необоротні активи
Нематеріальні активи Основні засоби
Довгострокові
фінансові
інвестиції
Довгострокова
дебіторська
заборгованість
Відстрочені
податкові активи
Незавершене
будівництво
метою використання упродовж періоду терміном понад один
рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один
рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб
чи з метою надання в оренду іншим особам (див. табл. 3).
Нематеріальні активи
Права користування майном (право користування
земельною ділянкою, будівлею, право
на оренду приміщення тощо)
Права на знаки для товарів і послуг (товарні
знаки, торгові марки, фірмові назви тощо)
Права користування природними ресурсами (право
користування земними надрами, іншими ресурсами
природного середовища, геологічною та іншою
інформацією про природне середовище тощо)
Права на об’єкти промислової власності (право на
винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт
рослин, породи тварин, ноу_хау, захист від
недобросовісної конкуренції тощо)
Авторські та суміжні права (право на твори
літератури та мистецтва, наукові винаходи,
технологічні рацпропозиції, програми для ЕОМ,
бази даних тощо )
Інші нематеріальні активи (право на провадження
діяльності, використання економічних
та інших привілеїв)
Таблиця 3
Основні засоби — це власні та отримані на умовах фінансо_
вого лізингу об’єкти й орендовані цілісні майнові комплекси.
Фінансовими інвестиціями є активи, які утримуються
підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, ди_
відендів тощо), зростання вартості капіталу або інших ви_
год для інвестора.
Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвес_
тиції на період терміном понад один рік, а також усі інвестиції,
які не можуть бути вільно реалізовані в будь_який момент.
Довгострокова дебіторська заборгованість — це заборго_
ваність фізичних та юридичних осіб, що не виникає в ході
нормального операційного циклу.
Відстрочені податкові активи — податок на прибуток, який
підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тим_
часової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.
Незавершене будівництво — будівництво (враховуючи
устаткування для монтажу), що здійснюється для власних
потреб підприємства, а також авансові платежі для фінан_
сування такого будівництва.
Справедливою вартістю є сума, за якою може бути здій_
снено обмін активу чи оплата зобов’язань у результаті опе_
рації між заінтересованими і незалежними сторонами.
Ідентифікаційні активи і зобов’язання — це придбані ак_
тиви і зобов’язання, які на дату придбання відповідають кри_
теріям визначення статей балансу, встановленим положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (див. табл. 4).
Таблиця 4
Оcновні засоби
Земельні ділянки
Будівлі, споруди
Транспортні засоби
Передавальні пристрої Інструменти,
господарський інвентар
Машини, обладнання
Оборотні активи — це не обмежені у використанні грошові
кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, призначені
для реалізації, споживання (використання) упродовж опера_
ційного циклу чи одного року з дати балансу (див. табл. 5).
Запаси — це активи, які утримуються для подальшого
продажу за умов звичайної господарської діяльності, пере_
бувають у процесі виробництва з метою майбутнього прода_
жу продукту виробництва, утримуються для споживання у
процесі виробництва продукції, виконання робіт та надан_
ня послуг, а також для управління підприємством.
Під виробничими запасами розуміють запаси сировини,
основних і допоміжних матеріалів, палива, купівельних на_
Таблиця 5
Оборотні активи
Запаси
Виробничі запаси
Незавершене
виробництво
Готова продукція
Товари
Поточні фінансові
інвестиції
Грошові кошти
та еквіваленти
У національній
валюті
В іноземній валюті
Малоцінні та
швидкозношувальні
предмети
Депозити до запитання
(різні види дебіторської
заборгованості: поточна,
безнадійна, довгострокова тощо)
Кошти
на рахунках у банку
Готівка
півфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин,
тари, будівельних та інших матеріалів, призначених для
споживання в ході нормального операційного циклу.
До малоцінних та швидкозношувальних предметів нале_
жать такі, що використовуються протягом до одного року
або нормального операційного циклу, якщо його тривалість
не перебільшує одного року.
Готова продукція — це продукція, яка виготовлена на
підприємстві, призначена для продажу і відповідає техніч_
ним та якісним характеристикам, передбаченим договором
або іншим нормативно_правовим актом.
Товари — матеріальні цінності, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Незавершене виробництво становлять не повністю оброб_
лені та складені деталі, вузли, вироби та незакінчені техно_
логічні процеси.
Дебітори — це юридичні та фізичні особи, які заборгува_
ли підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквіва_
лентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебі_
торів підприємству на певну дату.
Поточну дебіторську заборгованість становить сума дебі_
торської заборгованості, яка виникає в ході нормального
операційного циклу або буде погашена протягом року від
дати балансу.
Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість
за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує
невпевненість на предмет погашення її боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна за_
боргованість, щодо якої існує невпевненість на предмет її
боржником або щодо якої минув строк позовної давності.
Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума
дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормаль_
ного операційного циклу та має бути погашена після одно_
го року від дати балансу.
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються
підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, ди_
відендів тощо), зростання вартості капіталу або інших ви_
год інвестора.
Поточні фінансові, інвестиції становлять фінансові інве_
стиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь_який момент (крім інвес_
тицій, що є еквівалентом грошових коштів).
Власний і капітал — частина в активах підприємства, що
залишається після вирахування його зобов’язань.
Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка ви_
никла внаслідок попередньої діяльності і передбачуване по_
гашення якої призведе до зменшення ресурсів підприєм_
ства, що втілюють в собі економічні вигоди.
До структури власного капіталу входять: статутний, ре_
зервний, додатковий капітал тощо (див. табл. 6).
Статутний капітал — це внесок власників (учасників) до ка_
піталу підприємства, зафіксований в установчих документах.
Пайовим капіталом є пайові внески членів спілок та
інших суб’єктів господарювання, передбачені установчими
документами.
Додатковий вкладений капітал — це вартість реалізації
акцій, випущених акціонерним товариством, що перевищує
їхню номінальну вартість.
Інший додатковий капітал становить сума до оцінки
необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отри_
Вилучений капітал
Таблиця 6
Власний капітал
Статутний капітал
Пайовий капітал
Додатковий
вкладений капітал
Інший
додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений капітал
Неоплачений капітал
маних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб,
та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал — резерви ресурсів, створені відпові_
дно до чинного законодавства або установчих документів за
рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Нерозподілений прибуток становить прибуток, що реін_
вестується підприємством (або сума непокритого збитку).
Неоплачений капітал — це заборгованість власників
(учасників) за внесками до статутного капіталу.
Вилученим капіталом є фактична собівартість акції влас_
ної емісії або часток, викуплених господарським товари_
ством у його учасників.
Резерв наступних платежів — це витрати і платежі, на_
раховані у звітному періоді, що будуть сплачуватися в май_
бутньому (сплата майбутніх відпусток, гарантійні зобов’я_
зання тощо).
Поточними є зобов’язання, що мають бути погашені про_
тягом операційного циклу підприємства або протягом од_
ного року, починаючи від дати балансу. До таких належать:
а) короткострокові кредити банків;
б) поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан_
нями (сума довгострокових зобов’язань, що підлягає пога_
шенню протягом одного року від дати балансу);
в) кредиторська заборгованість за товари, послуги, робо_
ти (заборгованість постачальникам і підрядчикам);
г) поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, і
учасникам її за страхування та ін.;
ґ) видані векселі, тобто сума, на яку підприємство вида_
ло векселі для забезпечення поставок (робіт, послуг) поста_
чальників, підрядчиків та інших кредиторів.
Довгострокові зобов’язання — це всі зобов’язання, які не
є поточними. З_поміж них вирізняють:
а) довгострокові кредити банків;
б) інші довгострокові зобов’язання (крім банків).
Доходи майбутніх періодів становлять доходи, які отри_
мані протягом поточного або попередніх звітних періодів і
належать до наступних звітних періодів (див. табл. 7).
Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спо_
собів і заходів, з допомогою яких господарська діяльність
підприємств відображається в обліку. Метод містить такі
складники:
1) баланс;
2) рахунки бухгалтерського обліку;
3) подвійний запис;
4) документація;
5) оцінка;
6) калькуляція;
7) інвентаризація;
8) фінансова звітність;
Практичне використання кожного з цих складників зу_
мовлено відповідними положеннями та інструкціями, роз_
робленими й затвердженими державними органами.
Зупинімося на їхніх характеристиках.
Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан
підприємства, який відображає на певну дату його активи,
зобов’язання і власний капітал.
Рахунки призначені для обліку наявності й руху активів,
власного капіталу та зобов’язань.
Подвійний запис — принцип тотожного відображення
господарських операцій на рахунках, що забезпечує
рівність оборотів з дебету та кредиту.
Подвійний запис обумовлений економічною суттю відоб_
раження операцій. Кожна господарська операція зумовлює
однакові зміни в активах і власному капіталі з зобов’язан_
нями.
Документація передбачає відображення господарських
операцій на певних носіях інформації (паперових бланках
Таблиця 7
Зобов’язання
(позиковий капітал)
Резерв наступних
платежів
Доходи майбутніх
періодів
Поточні зобов’язання
Довгострокові
зобов’язання або технічних носіях). Її зміст становлять відомості про
здійснення тієї чи іншої господарської операції, які нада_
ють юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Під оцінкою розуміють відображення об’єктів бухгал_
терського обліку в єдиному грошовому вимірі з метою уза_
гальнення їх у цілому по підприємству.
Ресурси та господарські операції, що відображаються в
бухгалтерському обліку й документах звітності, оцінюють_
ся в національній грошовій одиниці України шляхом підсу_
мування витрат.
Операції на валютних рахунках підприємства, а також
здійснені в іноземній валюті, в бухгалтерському обліку ви_
ражаються в національній грошовій одиниці України шля_
хом перерахування іноземної валюти за курсом Національ_
ного банку України, що діє на час проведення операції.
Калькуляція — підрахування витрат з метою обчислен_
ня собівартості продукції і послуг як загалом, так і за окре_
мими видами. Собівартість є базовим чинником для визна_
чення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та нада_
них послуг.
Інвентаризацією називають спосіб перевірки з фактич_
ної наявності товарно_матеріальних цінностей і грошових
коштів шляхом підрахунку, зважування, обмірювання й
оцінки всіх залишків активів і їх зіставлення з даними бух_
галтерського обліку.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зо_
бов’язані складати фінансову звітність. Фінансова звіт0
ність — це така бухгалтерська звітність, яка містить інфор_
мацію про фінансове становище, результати діяльності та
рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є ка_
лендарний рік. Проміжна звітність складається щоквар_
тально наростаючим підсумком з початку звітного року в
складі балансу та звіту про фінансові результати на підставі
даних статистичного й аналітичного обліку.
Датою виконання бухгалтерської звітності для під_
приємств і установ у межах одного міста вважається день її
фактичного подання до контролюючого органу, а для іного_
родніх суб’єктів господарювання — дата поштового відправ_
лення, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку. Фінансові звіти підписуються керівником і головним бух_
галтером підприємства чи установи, а за відсутності на
підприємстві (в установі) бухгалтерської служби — фахів_
цем, який веде облік.
Фінансову звітність підприємства (крім бюджетних ус_
танов, представництв іноземних суб’єктів господарської
діяльності та суб’єктів малого підприємства, що визнані
такими законодавством України) становлять: баланс, звіт
про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів,
звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну
фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони
належать, трудовим колективам на їхню вимогу, власникам
(засновникам) відповідно до установчих документів. Орга_
нам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова
звітність подається згідно із законодавством. Термін подан_
ня фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Отже, під методом бухгалтерського обліку треба розумі_
ти систему способів та заходів, покликаних відображати
об’єкти бухгалтерського обліку з метою контролю та керу_
вання ними.