VII. СПАДКОВИЙ ДОГОВІР

Одним із нових правочинів є спадковий договір. Практика

його застосування ще не набула значного поширення. Але необ-

хідно знати особливості застосування відповідних правочинів.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язуєть-

ся виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в

разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Договір вважається укладеним з моменту досягнення сторона-

ми згоди за всіма істотними умовами за умови дотримання ви-

значеної у законодавстві форми. На кожну з сторін прокладається

обов’язок здійснити зустрічне майнове надання. Договір являє со-

бою погоджену дію двох сторін.

Слід зазначити, що договір укладається у письмовій формі і

підлягає нотаріальному посвідченню.

Предметом спадкового договору може бути майно, яке нале-

жить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також май-

но, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смер-

ті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі

смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за

договором.

Треба звернути увагу, що спадщина та майно, яке є предметом

спадкового договору, це зовсім різні речі та їх треба розрізняти, але

у окремих випадках вони можуть збігатися.

У разі, коли відчужувачем за спадковим договором є подруж-

жя, він стає дуже схожим з заповітом подружжя. У обох випадках

у разі смерті одного з подружжя, його майно переходить до друго-

го з подружжя. А у разі смерті останнього нотаріусом знімається

заборона відчуження майна та право власності на майно подруж-

жя переходить до набувачів.

Законодавством встановлено коло осіб, які мають право на

обов’язкову частку у спадщині та спадкують незалежно від зміс-

ту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі

спадкування за законом.

Відносно спадкового договору таких обмежень не встановле-

но, тобто у разі передачі за спадковим договором права власності на все майно відчужувача, особи, які за звичайних умов отриму-

ють обов’язкову частку у спадщині, не мають права на отримання

своєї обов’язкової частки з майна, яке передається за спадковим

договором.

Є ще одна особливість відносно спадкового договору. Заповіт,

який відчужувач уклав щодо майна, вказаного у спадковому до-

говорі, є нікчемним. Але не зазначено заповіт є нікчемним цілком

або у частині розпорядження майном, яке передано за спадковим

договором.

Обов’язки набувача

До обов’язків набувача за спадковим договором згідно зако-

нодавства входить виконання розпоряджень відчужувача, вчинен-

ня певної дії майнового або немайнового характеру до відкриття

спадщини або після її відкриття. Вчинення певного зобов’язання

обмежується вчиненням однієї дії.

Право власності на майно за спадковим договором набувач на-

буває в разі смерті відчужувача. На набувача може бути покладено

зобов’язання вчинити певну дію після відкриття спадщини і, від-

повідно, постає питання відносно забезпечення виконання цієї дії.

Тому в договорі пропонується обумовити, що право власності на

майно до набувача переходить лише з моменту вчинення такої

дії.

На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус

встановлює заборону відчуження, про що робиться напис на всіх

примірниках договору. Встановлення заборони відчуження майна

реєструється нотаріусом в реєстрі для реєстрації заборон.

Право власності на майно, у тому числі і транспортні засоби,

до смерті відчужувача залишається за ним, але він не має права

відчужувати транспортний засіб. До набувача право власності на

транспортний засіб переходить після смерті відчужувача. Віднос-

но транспортних засобів виникає питання щодо їх зняття з обліку,

реєстрації та постановки на облік. Враховуючи, що за життя відчу-

жувач користується транспортним засобом, то зняття з обліку стає

актуальним після його смерті. Але в органах ДАІ можуть виник-

нути питання щодо компетенції набувача на зняття транспортно-

го засобу з обліку та реєстрації права власності. Тому рекоменду-

ється окремим пунктом в спадковому договорі передбачити право набувача після смерті відчужувача зняти транспортний засіб з обліку та здійснити державну реєстрацію.

Розірвання спадкового договору

Розірвання спадкового договору можливе у судовому порядку

на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем його розпо-

ряджень або на вимогу набувача, у разі неможливості виконання

ним розпоряджень відчужувача. Але сторони можуть за двосто-

ронньою домовленістю розірвати цей договір, що оформлюється

додатковою угодою та підлягає нотаріальному посвідченню.

Особливості нотаріального посвідчення

Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвід-

чуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення

договорів відчуження.

Згідно законодавства про нотаріат посвідчення угод про від-

чуження нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням

вказаного майна. Таким чином, посвідчення спадкового договору,

за яким передається нерухоме майно, може здійснюватись лише

за місцезнаходженням такого нерухомого майна.

Правоустановчий документ на майно після його огляду нота-

ріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті до-

говору зазначаються назва цього документу, номер і дата його ви-

дачі та найменування юридичної особи, яка його видала.

Після смерті відчужувача нотаріусу повертається первин-

ний правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що було

предметом договору, який приєднується до примірника спадково-

го договору, що зберігається у справах нотаріуса. На повернутому

примірнику правовстановлюючого документу нотаріус робить від-

мітку про перехід права власності до набувача у зв’язку зі смертю

відчужувача за спадковим договором.

Щоб уникнути у майбутньому проблем з розшуком правовста-

новлюючого документа, пропонується у тексті договору робити

помітку, відповідно до якої оригінал правовстановлюючого доку-

мента при укладенні спадкового договору повинен передаватися нотаріусу на зберігання або передбачити положення, що особа,

на яку покладається обов’язок щодо здійснення контролю за ви-

конанням договору, повинна подати нотаріусу правовстановлю-

ючий документ після смерті відчужувача і виконання набувачем

обов’язків за спадковим договором.

У разі призначення відчужувачем особу, яка буде здійснювати

контроль за виконанням спадкового договору після його смерті,

згода такої особи повинна бути нотаріально посвідчена.

Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає

державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про не-

обхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі

після смерті відчужувача.

На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус вста-

новлює заборону відчуження у встановленому порядку, про що

робить напис на всіх примірниках договору.

У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридич-

ної особи-набувача за спадковим договором нотаріус, за письмо-

вою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що

на всіх примірниках робиться відповідний напис. Отже права та

обов’язки набувача майна за спадковим договором не можуть пе-

реходити до спадкоємців.