VI. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

Логічним завершенням спадкування є отримання спадкоєм-

цями свідоцтва про право на спадщину.

Правове оформлення спадкових прав є сукупністю правових

дій, після вчинення яких встановлюється частка кожного спадко-

ємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають право розпоря-

джатися цим майном.

Завершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва

про право на спадщину. Останнє не створює жодних нових прав у

спадкоємців на майно, а лише підтверджує вже існуюче право на

нього, бо право на спадкування у них виникає з моменту відкрит-

тя спадщини.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встанов-

лює такі обставини:

- факт смерті і час відкриття спадщини. Ці обставини під-

тверджуються свідоцтвами органу РАЦС про смерть спадкодавця;

повідомленнями чи іншими документами про загибель спадкодав-

ця під час воєнних дій; рішення суду про оголошення особи по-

мерлою, яке є підставою для видачі органами РАЦС свідоцтва про

смерть;

- коло спадкоємців, наявність заповіту, наявність між спадко-

давцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту пе-

ребування на утриманні спадкодавця;

- факт прийняття спадщини;

- встановлення спадкової маси, тобто майна, що належало

спадкоємцеві і яке є на день відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий до-

кумент, що видається на ім’я всіх спадкоємців або, за їхнім бажан-

ням, кожному окремо.

Одержання свідоцтва про право на спадщину є загальним по-

рядком оформлення спадкових прав. Водночас спадкоємці не

обов’язково подають заяву про прийняття спадщини, а мають

право прийняти її у інший спосіб – шляхом фактичного вступу

в управління або володіння спадковим майном. У цьому випад-

ку від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли

об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій

державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає

державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вима-

гає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про

право на спадщину на квартиру, жилий будинок потрібні докумен-

ти, які підтверджують право власності спадкодавця на майно, до-

відка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та

реєстрації об’єктів нерухомості, довідка про відсутність заборон

чи арештів на цю нерухомість. Якщо на квартиру чи будинок на-

кладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.

На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне

оформлення спадкових прав не є обов’язковим. Це, наприклад,

предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повно-

важень щодо даного майна, в тому числі й права розпорядження

ним, достатньо простої передачі цього майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями, що

прийняли спадщину, строком не обмежена. Як правило, воно ви-

дається після закінчення шести місяців від дня відкриття спадщи-

ни.

У деяких випадках свідоцтво про право на спадщину, може

бути видане нотаріусом до закінчення 6 місяців з часу відкриття

спадщини. Умовою дострокової видачі є відсутність даних про ін-

ших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва.

При наявності відомостей про зачату, але ще не народжену ди-

тину, що буде спадкоємцем, свідоцтво про право на спадщину не

може бути видане до народження дитини, оскільки і їй має бути

виділена частка в спадковому майні. Якщо ж зачата дитина не на-

родиться або народиться мертвою, її частка в спадковому майні

підлягає розділу на загальних підставах. Це правило стосується як

спадкування за заповітом, так і за законом.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може

видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку,

якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення. Та-

кими обставинами можуть бути:

- витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а та-

кож на його поховання;

- витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні

спадкодавця;

- витрати на задоволення претензій осіб, які працюють на

спадкодавця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди;

- витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а

також витрати, пов’язані з повідомленням спадкоємців про від-

криття спадщини.

Державна реєстрація права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину підтверджує той факт, що

до спадкоємців перейшли всі права та обов’язки спадкодавця.

Але право спадкування, не оформлене у нотаріуса, не може бути

повною мірою здійснене, якщо майно знаходиться в інших осіб

чи підлягає обов’язковій державній реєстрації, бо зміна власника

цього майна неможлива без перереєстрації права власності.

Документи, що підтверджують право власності громадян на

нерухоме майно, вважаються такими лише за наявності відмітки

реєструючого органу або реєстраційного посвідчення, що є не-

від’ємною частиною правовстановлюючого документа.

Державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого

майна покладається на державні комунальні підприємства – БТІ

та РОН (бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів не-

рухомості). Така реєстрація права власності на об’єкти нерухомо-

го майна є обов’язковою для всіх власників, незалежно від форми

власності.

Реєстрації підлягають тільки ті об’єкти, будівництво яких за-

кінчено та які прийняті в експлуатацію. Стосовно успадкованих

квартир документом, який підтверджує право власності спадкоєм-

ця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи за запові-

том з відміткою БТІ та РОН про реєстрацію зазначеного нерухо-

мого майна.