РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ У ЗАХИСТІ ПРАВ ЛЮДИНИ МАЄ БУТИ ЧІТКО РЕГЛАМЕНТОВАНА В ЗАКОНІ
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127
Користуючись цією нагодою і повертаючись до слів пана
Пасенюка, я б хотіла сказати за польською системою прокуратура є частиною
виконавчої гілки влади, але ми провели реформу саме на початку періоду
трансформації в 1989 році і шукали таку систему, яка буде найкращою для
того, щоб покінчити з колишньою системою радянської прокуратури.
Ми намагалися віднайти, реорганізувати систему прокуратури,
щоб вона будувалася абсолютно на новому фундаменті. Але в той же час це
була наша історична традиція, тому що до другої світової війни прокурор в
Польщі був одночасно і міністром юстиції. Ми повернулися до цієї моделі і
вирішили, що прокуратура не повинна мати окремого місця в Конституції,
тому що прокурор, повторюю, є міністром юстиції. Але ви знаєте, які гострі
дискусії йдуть в Польщі з цього приводу. Тому зараз ми також шукаємо, як
вирішити цю проблему з прокуратурою, шукаємо також нові гарантії під час
підготовки нової Конституції. І я хотіла б сказати, наскільки складно
створити нову прокуратуру, маючи такий тягар минулого. Кожна з країн
шукає свій власний шлях, звичайно в рамках європейських демократичних
стандартів.
Стосовно української прокуратури, то, як сказав пан Гамільтон,
піти тим шляхом, який існує в деяких європейських країнах, коли вона є
частиною виконавчої влади і де міністр юстиції і Генеральний прокурор одна
й та сама особа. Це найбільш популярне рішення в деяких європейських
країнах, але не є догмою.
Аналізуючи проект змін до української Конституції, ясно, що
Україна хотіла би створити незалежну прокуратуру, яка б була пов’язана з
судовою владою. Якщо ми будемо брати до уваги, що в Конституцію ми
зможемо внести таке загальне рішення, то законі «Про прокуратуру» це повинно дуже чітко бути виписано, щоб детально визначити стосунки між
прокурорами та суддями, щоб розмежувати їх повноваження.
Я не хотіла би повторювати всі коментарі, які зробив пан Гамільтон,
або пан Швіммер, бо, сподіваюсь, що при підготовці нового законопроекту
щодо прокуратури вони будуть враховані. Зупинюсь на проблемі
незалежності прокурорів. Тут ми пам’ятати про те, що прокурори завжди
підпорядковані суду і тому незалежність прокурора є щось іншим, ніж
незалежність судді. Це дуже делікатне питання, яке повинно дуже конкретно і
дуже докладно обговорено. Я думаю, що після всіх багатьох дискусій в
процесі підготовки нового закону нарешті ми дійшли спільних висновків,
констатуючи той факт, що нові пропозиції, нові зміни до Конституції дуже
важливий крок у напрямку до демократичного рішення. Хотіла б, до речі,
сказати, що ми підготували наші коментарі абсолютно незалежно один від
одного. Я, наприклад, автор пропозицій, що стосуються повноважень
прокурорів представляти громадян в суді.
На мою думку, представництво повинно бути обмеженим
представництвом прокуратури у тих справах, де превалюють громадські
інтереси і не має конфлікту з фундаментальними правами і свободами окремої
особи. Бо це право окремої особи визначати – чи їм потрібна така державна
допомога у відстоюванні своїх прав. Слід бути обережними у цій сфері, бо за
попередньої системи прокурор був занадто задіяний у цих процесах. Ми
повинні чітко виписати, яка роль прокуратури у сфері захисту прав людини,
бо загальний захист прав людини не є сферою діяльності прокуратури.
Натомість у проекті внесення змін до Конституції сказано, що прокуратура
наділяється функцією «нагляду за додержанням законів органами та
установами при виконанні судових рішень». На мій погляд, дане
формулювання розширило функції прокуратури при виконанні рішень у
різних справах, не лише кримінальних, як це було у Конституції 1996 року.
Що стосується подовження до 7 років строку повноважень
Генерального прокурора, я з цим повністю погоджуюсь. Це повністю буде
відповідати демократичним і європейським стандартам.
Отже, на закінчення хотіла висловити сподівання, що майбутні
доопрацьовані проекти змін до Конституції і закону «Про прокуратуру»
нарешті будуть прийняті Верховною Радою України, після чого процес
реформування органів прокуратури вступить у свою завершальну фазу.