СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОКУРАТУРИ З ОГЛЯДУ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПРОКУРОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

15 років привертає до себе увагу українського суспільства і

міжнародної спільноти тема реформування національних органів

прокуратури. Дискусія щодо місця і ролі прокуратури в механізмі

державної влади перейшла в так званий перманентний стан і

загострюється зазвичай тоді, коли виникає потреба у посиленні певної

гілки влади. Характерно, що жодна з них не хоче поступитися своїми

інтересами. Від такого стану речей стомилися усі: політики, посадовці,

науковці і практики. А засоби масової інформації зневірились настільки, що

бажання Генеральної прокуратури України та її керівництва домогтись не

уявної, а реальної реформи прокуратури розцінюють як намір нинішнього

Генерального прокурора України захистити свою посаду пільгами на

кшталт: позбавлення Верховної Ради України права висловлювати

йому недовіру та подовження до 7 років терміну перебування його на

посаді. Саме таку інформацію подали учора (02.10.06) деякі ЗМІ з

міжнародної науково-практичної конференції, організованої, на мій погляд,

досить демократично, з тим, щоб шановні експерти європейських інституцій

стали свідками полярності ідей щодо майбутньої моделі прокуратури

незалежної України.

Було б правильним, якби учасники конференції підготували і

схвалили підсумковий документ під робочою назвою «Про наміри щодо

реформування прокуратури» і в такий спосіб, через засоби масової

інформації, сформували в суспільстві громадську думку щодо Генеральної

прокуратури України та її справжніх намірів.

Як людина, не заангажована належністю чи співчуттям до будь-якого

розмаїття кольорів «політичного бомонду», маю бажання поділитись своїм

баченням моделі української прокуратури з огляду на існуючі міжнародні

стандарти та стандартизовані вимоги прокурорської діяльності.

До «міжнародних стандартів», як відомо, належить усе, що пов’язано із

захистом прав людини та громадянина: від кримінального

переслідування до справедливого та об’єктивного кримінального провадження.

«Стандартизовані вимоги», які певною мірою можна прирівняти до

«міжнародних стандартів», – рекомендації ПАРЄ та експертів

Європейської комісії «За демократію через право», або, інакше,

Венеціанської комісії щодо основної, на їхній погляд, функції прокуратури –

кримінального переслідування та інших питань прокуратури, зокрема її

конституційного статусу, структури, некримінальних функцій тощо.

Про міжнародні стандарти та стандартизовані вимоги (рекомендації)

говорилось багато. Завдячую усім, хто зробив фаховий порівняльний аналіз

міжнародних правових норм і досвіду, на які є можливість сьогодні послатись

для обґрунтування бачення майбутньої моделі прокуратури України.

Я поділяю позицію авторів законопроекту «Про внесення змін до

Конституції України», які пропонують віднести прокуратуру до судової гілки

влади. Як колишній практик органів прокуратури із 30-ти річним стажем, вважаю

це цілком виваженим і обґрунтованим. Проблеми, які постануть у зв’язку з

віднесенням прокуратури до судової влади, зокрема щодо взаємовідносин

між суддями і прокурорами, варто упорядкувати у законодавчих актах про

прокуратуру, судоустрій, статус суддів та інших. У Конституції України

можна передбачити, за прикладом Республіки Молдова, створення

колегіального органу (наприклад, Вищої або Погоджувальної ради), до якої

за посадою увійдуть керівники органів суду і прокуратури для вирішення

найважливіших питань спільної діяльності (розподілу бюджетних коштів на

утримання, добору кадрів та ін.)

Щодо функцій, передусім тієї із них, що викликає найбільше сумнівів,

суперечок та застережень, а саме захисту прав і свобод людини та громадянина, варто, на мою думку, в новій редакції Закону України «Про

прокуратуру» конкретизувати, у яких випадках і за наявності яких підстав

прокуратура повинна виступати захисником прав і свобод конкретної людини

та громадянина. Впевнена: якщо дотримуватимуться дані умови, зацікавлена

особа сама вирішуватиме, до кого їй звертатись – до судді чи прокурора, і це не

викличе жодного «конфлікту з основними правами і свободами людини».

З іншими функціями, зазначеними в проекті закону України «Про

внесення змін до Конституції України», варто погодитись.