ЩОДО ПРІОРИТЕТНОСТІ ПРОКУРОРСЬКИХ ФУНКЦІЙ
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127
У контексті теми конференції доцільно звернути увагу на ієрархію
функцій прокуратури.
Кримінальне переслідування і державне обвинувачення в суді, на нашу
думку, не повинні розглядатися як першочергові та найважливіші. Ми
вважаємо, що, з точки зору соціальної цінності та нагальності питання, яке
обговорюється, першочерговою має бути функція захисту прав людини і
громадянина. Стверджуючи це, ми керуємося низкою чинників, передусім
приматом прав і свобод людини та громадянина над будь-якими іншими
цінностями.
По-друге, це міжнародно-правовий чинник. Досить згадати декларацію
прав людини і громадянина, судову практику Європейського суду з прав
людини, де визначається, що права і свободи людини є пріоритетними. По-
третє, конституційний чинник, насамперед ст. 3 Конституції України, яка
визначає, що вищою соціальною цінністю є права та свободи людини і
громадянина, її недоторканність, і що держава має забезпечувати їх
недоторканність.
По-четверте, хотілося б звернути увагу на організаційний чинник, а
саме: можливість прокурора оперативно, як зазначалося, вирішувати проблему
захисту порушеного права. До цього треба додати також чинник громадської
(суспільної) свідомості, який роками історично сформувався в українському
суспільстві. Куди йде з заявою пересічний громадянин, коли порушуються
його права й обов’язки? До прокурора. Якщо цю функцію прокуратури, яка
зараз оспорюється представниками міжнародних організацій, буде
виключено, що говоритимемо такому громадянинові? Що у нас немає такої
функції? Звертайтесь до суду? Вже багато говорилося, скільки процесуальних, матеріальних, організаційних та інших питань виникає у зв’язку із зверненням
до суду.
Насамкінець хотілося б зазначити про збереження такої функції
прокурора, як профілактична. Перевіряючи заяву громадянина про порушення
його прав, прокурор нерідко стикається з порушеннями законодавства, які
вимагають більш ретельних, ґрунтовних рішень з його боку аж до можливості
кримінального переслідування тих осіб, які порушили такі права.
Щодо місця прокурора в системі розподілу влади, тобто до якої гілки
влади належить віднести прокуратуру, вважаю, що логічно відносити її до
судової гілки влади, але враховуючи зауваження, зроблені в цій аудиторії
щодо організаційного законодавчого визначення співвідношення між
діяльністю прокуратури та суду у здійсненні правосуддя.
Як зазначалося кимось із виступаючих на нашій конференції, пріоритет у
відправленні правосуддя, у захисті прав і свобод людини та громадянина
належить і має належати суду. Це і конституційна вимога. Що ж до
прокуратури, то вона має виконувати забезпечувальну роль у цьому дійстві. На
стіл судді в ідеалі має потрапляти справа «опрацьована» прокурором. Окрім
того, це забезпечить більшу ефективність правосуддя, зменшить кількість
судових помилок.