МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ БІЛОРУСІЇ

Хочу подякувати Вам за надану можливість виступити на

сьогоднішній конференції і поділитися тими проблемами, з якими зіткнулася

Республіка Бєларусь при розробці власного Закону про прокуратуру. Та

проблема, яка зараз стоїть перед вами, а саме, до якої влади віднести

прокуратуру в Україні, перед білоруською владою не виникала.

У Конституції Бєларусі прокуратура посідає самостійне місце на

рівні суду. В ст. 125 Конституції Бєларусі чітко визначена роль прокуратури.

Прокуратура Республіки Бєларусь є особливою державною структурою, яка

здійснює нагляд за розслідуванням справ, вона сама проводить слідство, бере

участь у цивільному процесі і захищає права та свободи громадян. На сьогодні

вона керується законом 1993 року. Цими днями, 2 жовтня, відкрилася сесія.

Новий варіант закону розроблено прокуратурою за участю інших державних

органів й винесено на розгляд. Відповідно до нього статус органів

прокуратури визначається законодавчо. Взято до уваги зарубіжний досвід і

тенденції законодавчого регулювання, які були виконані і пройшли практично

у всіх республіках колишнього Радянського Союзу.

Виходячи з позицій зближення правових систем Бєларусі та Росії,

нами було взято до уваги положення Федерального закону Російської

Федерації про прокуратуру. Протягом останніх п’яти років до роботи над

законопроектом були залучені різні органи, і низка норм так чи інакше або

анулювалися, або доповнювалися, що ускладнило цю роботу. Переходячи до

проблеми функцій прокуратури, хотілося б звернутися до норм, закріплених у

нашому законопроекті. Завдання прокуратури полягає у забезпеченні

верховенства права, законності, захисті прав громадян, юридичних осіб, а

також суспільних інтересів. Прокуратура забезпечує нагляд за законністю,

здійснює нагляд за дотриманням законодавства під час кримінально-процесуальної діяльності, а також у процесі досудового слідства, забезпечує

дотримання законодавства під час застосування примусових заходів.

Прокуратура контролює діяльність, пов’язану з дотриманням законності у

боротьбі зі злочинністю. Ми доклали багато зусиль, щоб ця норма щодо

координації діяльності правоохоронних органів була закріплена в проекті

закону. У ст. 12 вказано, що Генеральний прокурор та інші прокурори, підлеглі

йому, координують правоохоронну діяльність органів державної безпеки,

комітетів державного контролю та інших державних органів, що здійснюють

боротьбу зі злочинністю, тощо. З цієї метою формується керований

прокурором комітет, до якого входять керівники всіх перелічених вище

державних органів.

20 липня 2006 року було прийнято Закон про боротьбу з

корупцією. У ст. 9 йдеться про повноваження прокуратури у сфері діяльності

боротьби з корупцією: «Прокуратура є державним органом, що відповідає за

організацію боротьби з корупцією». З метою забезпечення боротьби з

корупцією прокуратура акумулює інформацію про корупційну діяльність

недержавних органів, що ведуть боротьбу з корупцією, виконує нагляд за цією

діяльністю і Законом про боротьбу з корупцією, а також інші повноваження в

боротьбі із цим дуже шкідливим явищем. Ми не змогли закріпити в нашому

законопроекті норму, згідно з якою Генеральний прокурор мав би право

звертатися в Конституційний Суд. Оскільки ст.. 116 Конституції, з точки зору

опонентів нашої тези, містить вичерпний перелік можливостей для звернення в

Конституційний Суд, Генеральний прокурор не був забезпечений таким

правом, і навіть усі пропозиції щодо розгляду цієї норми, тобто надання

прокурору такого права, не були підтримані. Цікавим є і те, що статус

прокурорського працівника є подвійним. Згідно із законодавством Бєларусі

всі, хто проходить службу в органах, перелічені у ст. 7, є державними

службовцями, в тому числі і прокурорські працівники. З одного боку, у нас діє

Закон про прокуратуру, а з другого, норми державної служби. Пенсійне

забезпечення регламентується так само, як і державних службовців.