МІСЦЕ І РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Хочу висловити свою позицію щодо визначення місця і ролі

прокуратури у державі. Дійсно, певний час, а саме за радянських часів,

прокуратура посідала особливе місце завдяки тим функціям, які вона

виконувала. І експерти, що аналізували нормативні акти, дійшли висновку, що

прокурор, зокрема в кримінальній справі, виконував переважно місію

політичного агента, а не рівноправного учасника кримінального процесу.

Виходячи із цього, всі правові реформи, які проходили в країнах Центральної

і Східної Європи, були звернені саме на цей інститут. Незважаючи на те що,

зміст цих реформ був абсолютно різний, мета була одна і та ж. А саме:

зважаючи на те, що в країнах прийняті нові конституції, діє Конституційний

Суд, ефективно працює омбудсмен, справді необхідно було змінити модель

прокуратури у відповідності до вимог правової держави. І визначити:

Перше. Місце і роль прокуратури, її функції, гармонійно поєднати

їх з функціями інших інститутів правової системи.

Друге: забезпечити незалежність від політичного впливу, про що

сьогодні уже говорили, по-третє, забезпечити ефективність роботи

прокуратури, і четверте: забезпечити прозорість, тобто звітність.

І, звичайно, правові законодавчі процеси, які відбуваються в

Україні, зумовлені тим що необхідно докорінним чином перебудувати правову

систему, а це можливо лише завдяки побудові чіткого механізму дотримання

прав людини, що стає можливим завдяки незалежній судовій владі, судовому

контролю і належному виконанню функцій прокуратури. Петро І, коли

створював прокуратуру, то говорив, що найважливішим в управлінні

державою «есть крепкое хранение прав гражданських, понеже всуе законы

писать, коли их не хранить». І в судових уставах також було зазначено, що

незалежно від того, які функції виконує прокуратура, основним завданням її діяльності «есть раскрытие истины, в чем бы она ни состояла». Тому

вирішуючи питання, до якої ж гілки влади, системи органів віднести

прокуратуру, виходячи із оцього положення, в якому саме міститься, мабуть,

основне трактування місця прокуратури «раскрытие истины» і захист прав

громадян, доцільно зробити висновок, що саме до системи органів судової

влади. Я наголошу на тих висновках, які були зроблені на виступах

шановними експертами, зокрема, пан П’єр Корню звернув увагу на те, що,

дійсно, прокуратура як інституція в Україні існує сама по собі і не віднесена до

будь-якої гілки влади, не може належним чином виконувати свої функції.

Тобто прокуратура як вільний електрон, який мігрував, так у висновку

написано, між різними гілками влади, не спрацьовував і не виконував тих

функцій, які покладалися на неї. Але і віднесення її у такому незалежному

вигляді до органів судової влади забезпечить виконання покладених на неї

функцій, зокрема, щодо захисту прав людини. У висновках зазначалося також,

що необхідно чітко визначити межі співвідношення судового контролю і

захисту прав громадян. Я хочу сказати, що в Україні може це не зосереджено в

якомусь одному нормативному акті, але є база нормативна, яка регламентує це

співвідношення. Зокрема, скажімо, рішенням Конституційного суду 30 січня

2003 року були визнані неконституційними деякі положення Кримінально-

процесуального кодексу, які унеможливлювали судовий розгляд скарг на

постанови щодо порушення кримінальних справ стосовно конкретних осіб. У

зв’язку з цим 11 лютого 2005 року з метою однакового застосування

законодавства Пленум Верховного суду прийняв постанову про чіткий

механізм розгляду оцих скарг.

Враховуючи час, хочу висловити свою позицію: модель незалежної

прокуратури в системі органів судової влади України є найприйнятнішою для

України, і повністю відповідає тим заходам і зобов’язанням, які витікають із

членства України в Раді Європи і будуть сприяти реалізації затвердженої в

цьому році концепції запровадження справедливого судочинства на основі

європейських стандартів.