МІСЦЕ І РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Перш за все хочу подякувати організаторам конференції, і особисто

Генеральному прокурору Олександру Медведьку і ректору Академії

прокуратури України Григорію Середі за запрошення і можливість виступити

на цьому науковому форумі, де обговорюється проблеми реформування

органів прокуратури України. Мені це зробити особливо приємно, бо я в

Києві прожив 38 років, з яких 17 – пропрацював у прокуратурі України, коли

прокуратури України і Росії були частиною єдиної системи – прокуратури

Радянського Союзу. І хоча наша діяльність будувалася на однакових нормах

і принципах, тим не менше після проголошення у колишніх республіках СНД

незалежності, гадаю, що ні одна країна в світі немає морального права

нав’язувати свої стандарти і втручатися в процес реформування правових

інститутів інших держав, навіть якщо вони гарні сусіди. Поділитися досвідом

– це інша справа. На даний час Україна і Росія є членами Ради Європи не

лише тому, що ми є невід’ємною частиною Європи, а тому що наші країни

зробили свій кінцевий вибір на користь побудови демократичного

громадянського суспільства, сконцентрувавши зусилля на модернізації

соціальної основи і створенні дієвої системи захисту прав громадян і інтересів

держави

У тісній взаємодії з Радою Європи створено механізми розвитку

російського законодавства і розпочато побудову загальноєвропейського

правового суспільства. Особлива роль у цьому належить прокурорам. У даний

час функції і повноваження прокурорів різні, але всі європейські прокурори

єдині в одному: вони є слугами закону і забезпечують законність у державі. І в

багатьох державах по результатам нашої роботи судять про роботу з

незаконністю і стабільністю у суспільстві. У 2006 році Комітет міністрів Ради

Європи рекомендував членам Ради Європи будувати свою практику в системі

кримінального правосуддя і забезпечення гарантії і безпеки при виконанні

своїх обов’язків у стосунках прокуратури із законодавчою та виконавчою

владами. В цій рекомендації сказано прямо, що при виконанні своїх

обов’язків прокурори повинні поважати і захищати права громадян, як це

сказано в Конвенції захисту прав людини. І це положення є домінантним. І

зараз це наш досвід роботи з зарубіжними партнерами. Ніде у світі, в тому

числі у Європі, не існує якоїсь єдиної, стандартної схеми, яка дефінує завдання

і повноваження прокуратури. Щомісяця я літаю в різні країни світу і вивчаю

цей досвід, спілкуючись зі своїми колегами. Тільки з лордом Олсмідом в

Генеральній прокуратурі Великобританії ми зустрічалися чотири рази. А два

місяці тому тривалий час я спілкувався з лордом канцлером, який є

прообразом міністра юстиції, прообразом, тому що у Великобританії нема

міністерства юстиції До речі, лорд канцлер теж сумнівається в тому, що він

сьогодні займається реформуванням англійської системи. Сказати, що

англійська система прийнятна для Англії – це, мабуть, так. Але для нас – ні.

Зокрема, виборча влада превалює над іншою владою. Хочу навести приклад

про суд над Піночетом, коли врешті-решт було заблоковано рішення суду. В

Англії, наприклад, питання про екстрадицію вирішує міністр внутрішніх

справ. Його рішення кінцеве і на підлягає обговоренню. Тобто жоден

громадянин, жодна державна установа не може оскаржити рішення міністра

внутрішніх справ. Є багато інших прикладів, до речі, позитивних, на яких ми

могли би вчитися. Але ми не маємо права відриватися від тих реалій, які

існують у нас, і відносно прокуратури та її функцій також.

Про законослухняність в Росії. Ми живемо не за законами, а за звичаями,

хоча в наших законах все чітко виписано. Наприклад, права громадян. Але ж

які права вони мають? Протягом 3 років я керував Петербуржським

федеральним округом у Петербурзі, там більша кількість злочинів, ніж в

Україні. Туди входять Татарстан, Мордовія, Комі, Пермяцький округ, тобто 17

суб’єктів федерації. Вони наприймали різних законів, які не узгоджувалися  між собою, приводили до локальних конфліктів між громадянами, і між

державними інститутами суб’єктів федерації.

Я розумію бельгійців і швейцарців, англійців і американців – вони не

жили в нашій країні, вони не існували в наших умовах. Тому досить зрозуміло,

чому вони такі принципові апологети своєї доктрини і своїх ідей. Ми в Росії

намагаємося робити зміни, відмовляючись від минулої системи традиційних

відносин, правових цінностей і інституцій. Тому сьогодні можна

констатувати, що країна змінила все. І тепер потрібно докласти величезних

зусиль, щоб диктатура закону стала реальністю. Прокуратура, яка була

пристосована протягом багатьох століть, (наступного року ми відзначаємо 250

років), до певних перетворювати цю систему в одній країні за принципами

іншої, мабуть, невиправдано.

До речі, в липні в Москві зібралися майже всі європейські прокурори

і обговорювали головну тему – захист прав особи. Це масштабне

обговорення ще раз підтвердило різнорідність функцій і статусу

прокуратури в кожній окремій державі. Учасники конференції дійшли

одностайного висновку про продовження роботи по реалізації рекомендацій

Ради Європи і модернізації існуючих документів.

Я хотів декілька слів сказати про взаємодію органів прокуратури з

іншими органами влади. Щорічно в Росії реєструється близько 3 мільйонів

злочинів. Серед цієї кількості 120-150 тисяч – розслідують працівники

прокуратури. І тут у протиріччя потрапляють функції слідства та нагляду. Раз

прокуратура займається наглядом, то її слідство не може бути об’єктивними. З

такою логікою ми можемо дійти до абсурду. Зокрема, обвинувачувати суд в

необ’єктивності. Сьогодні суд арештовує людей у Росії, це не значить, що він

не має права судити.

Щорічно в Москву з країн СНД приїжджають до 10 мільйонів так

званих заробітчан. Є окремі порушення прав, а куди вони підуть шукати

захисту? Крім того, порушуються інші права, особливо у відношенні умов і

оплати праці. Ці громадяни не мали можливості захиститися навіть в судах, бо не мають коштів сплачувати судові витрати, а прокуратура надає цю допомогу

безкоштовно. Приблизно мільйон скарг ми вимушені були розглядати,

захищати права емігрантів. А якби прокуратура не втрутилась, то вони б

страйкували. Зароблені гроші повертаються людям, і соціальна напруга в

суспільстві знижується.

Правозахисна функція не зводиться до мір впливу на порушення законності,

протягом останнього часу ми опротестували 80 тисяч незаконних актів, тому

що в ряді регіонів на основі вільних законів сформувалися цілі господарські

механізми, які не здають захоплені позиції.

Немало є прикладів, коли прокурорське втручання дозволило

повернути належане державі захоплене майно. Назву тільки одну цифру: 4

мільярди карбованців було повернуто державі завдяки задоволених судами

позовів з боку прокуратури. На сучасному етапі розвитку великою помилкою

є твердження, що в ринковій економіці немає місця прокурорському нагляду.

Для нас очевидно, що Російська прокуратура діє в інших умовах, ніж

прокуратури деяких європейських країн. Там вже давно сформовано, стабільне

законодавство, традиції і повага до закону і, головне, відповідальність перед

законом.

На конференції, яку ми проводили з Радою Європи у вересні 2006

року у Брюсселі, Андре ван Дорен у своєму виступі підкреслив, що Рада

Королівських прокурорів у Бельгії ухвалила в тому числі і судові функції:

контроль за нотаріусами, поліцією та іншими службовцями органів

правопорядку, а це говорить про тенденцію підвищення прокурорської ролі у

житті і суспільстві.