НЕЗАЛЕЖНА ПРОКУРАТУРА В СКЛАДІ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Актуальність сьогоднішньої зустрічі як і теми, запропонованої на

обговорення, продиктована часом. Органи прокуратури, становище яких

впродовж багатьох десятиліть було фундаментальним і стабільним, в останні

роки зазнали багатьох невиправданих нападок і критики, а в багатьох

випадках це носило не просто необ’єктивний і невиправданий характер, а було

зумовлено амбіціями і бажанням можновладців та деяких політиків посилити

власний впив за рахунок послабленням прокуратури. Такі прояви безумовно

слід розцінювати не лише як сигнал до загрози посилення корупції та

беззаконня в нашій державі, а й до послаблення демократії в Україні взагалі.

Викликає занепокоєння також заклики до надмірного радикального

реформування прокуратури. Безумовно, стрімкість змін суспільно-політичних

відносин не дозволяє владним інституціям – будь то суд чи прокуратура –

залишатися незмінними впродовж тривалого часу. Ми не можемо дозволити

собі жити вчорашнім днем. Проте, формуючи нову модель прокуратури або

вдосконалюючи існуючу, ми повинні керуватися не лише міжнародними

стандартами щодо ролі і місця прокуратури в демократичному суспільстві, а й

зважати на наші історичні традиції, реальний стан державного економічного та

суспільного розвитку України. Ми не повинні допустити, щоб внаслідок

непродуманих реформувань прокуратура перетворилася в кволий

безініціативний кишеньковий орган.

В силу певних протистоянь між виконавчою і законодавчою

владами модель незалежної прокуратури у складі судової гілки влади, на мій

погляд, є найбільш прийнятною. Тим паче, що функції прокуратури

безпосередньо пов’язані зі здійсненням судочинства. Характерно, що

переважна більшість постсоціалістичних країн пішла саме таким шляхом і з

урахуванням практичних реалій. Нещодавно у Фінляндії в період останньої реформи прокуратуру вилучено з виконавчої гілки влади та включено до

судової. Для багатьох присутніх в залі не є новиною, що сьогодні Польща

перебуває в пошуку більш досконалої моделі прокуратури, яка сьогодні

входить до міністерства юстиції. Те, що досі на конституційному рівні не було

визначено місце органів прокуратури в системі державних органів влади,

скидається не лише на законодавчу прогалину, а й науково-теоретичний

вакуум.

Як відомо, фахівцями Генеральної прокуратури України

розроблено законопроект про внесення змін до Конституції України, метою

якого є необхідність закріплення конституційного статусу прокуратури

України відповідно до міжнародних принципів і стандартів. При цьому

розробники намагались максимально врахувати історичні традиції, реальний

стан державного та суспільного розвитку нашої держави. Ключовою новелою

цього законопроекту є віднесення прокуратури до судової гілки влади. З

огляду на наведені мною підстави можна підтримати законопроект як

безумовно прогресивний і єдино правильний за умов, що слалися на даний

момент.

Визнанням професіоналізму авторів законопроекту є позитивний

висновок експертів Ради Європи, які зазначили, що запропоновані зміни до

основного закону є істотним поступом на шляху зміцнення демократії та

подальшої розбудови і посилення незалежності органів прокуратури. Проте

для створення належного правового підґрунтя, для визначення принципів і

меж субординації між органами прокуратури та судами, необхідно на

законодавчому рівні визначити оптимальний баланс їх взаємовідносин. Про це

відзначали у своїх висновках експерти Ради Європи, про це зазначав у своєму

виступі пан Гамільтон. Як представник судової влади я схвально сприймаю

спробу розробників законопроекту розширити межі контролю прокуратури за

виконанням судових рішень. Якщо в чинній редакції Конституції України від

1996 року контроль прокуратури за виконанням судових рішень обмежений

кримінальними справами, то в запропонованому проекті межі діяльності

прокурорів на цьому напрямі відсутні взагалі. Безумовно, якщо така норма закону отримає право на життя, то судова влада отримає потужного

впливового союзника, за допомогою якого ми нарешті зможемо реально

розв’язати або ж мінімізувати невиконання судових рішень. Сподіваюсь, що

працюючи в одній системі, ми зможемо об’єднати наші зусилля для захисту

прав, свобод та інтересів наших співвітчизників і спрямувати їх на більш

ефективне забезпечення верховенства права в Україні.