ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ – ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 

Хочу нагадати, що минуло вже 11 років з моменту вступу

України до Ради Європи. Є певні досягнення в демократичному розвитку

нашої країни – ми підписали Європейську Конвенцію з питань прав людини,

відмінили смертну кару, підписали Європейську Конвенцію про

громадянство, Конвенцію ООН про незастосування тортур і нелюдського

поводження з людьми…

І те, що сьогодні ми обговорюємо роль прокуратури в подальшому

розвитку нашої держави, також говорить про рух уперед. Я займаюся в

Верховної Раді України питаннями, пов’язаними із захистом прав людини. Мій

багаторічний досвід роботи в цій сфері дає право говорити і відстоювати свою

думку про те, що ми сьогодні не повинні знищувати ту систему, яка склалася

в нашій незалежній державі, зокрема систему захисту прав людини. Не можна

зводити захист прав людини лише до діяльності омбудсмена. Це дуже

обмежений підхід. Потім омбудсмен є уповноваженим Верховною Ради з

питань прав людини, а нам потрібний загальнодержавний, відповідно до

нашої Конституції, захист прав і основних свобод людини. Ви всі знаєте,

(кожний в міру своїх повноважень), що існують десятки, сотні, тисячі звернень

від громадян про порушення їхніх елементарних прав. Причому, люди

вимагають розслідування і покарання винних. А хто цим буде займатися? Ми

не повинні віддавати це на відкуп тільки громадським організаціям.

Нещодавно я звернувся до Генерального прокурора України з листом,

в якому зазначив, що помаранчева революція докорінно вплинула на

менталітет нашого народу. Люди нарешті почали підніматися з колін. Вони

почали вірити в те, що влада та чиновники обернуться обличчям до пересічних громадян і нарешті будуть вирішувати їх проблеми. Але цього не

сталося. Все, як було за часів тоталітарного режиму, так і залишилося. За вісім

років свого головування в Комітеті Верховної Ради з питань прав людини мені

довелося розглядати тисячі скарг і звернень від звичайних людей, величезна

кількість яких була викликана черствістю, байдужістю, зневажливим

ставленням до людини, особливо на місцевому рівні. Внаслідок цього ми

втрачаємо довіру людей не тільки до бюрократичного апарату, а й до держави

в цілому. Під час інаугурації новообраний Президент України Віктор Ющенко

з гордістю говорив про те, що якщо б референдум про незалежність України

відбувався на час інаугурації, то за незалежність проголосувало б більше 60%

громадян України. Дійсно, це так. Оскільки кількість прихильників

незалежної України постійно збільшувалася в останні роки в порівнянні з

попередніми . Але в мене виникло питання, а де ж поділися 32% прихильників

незалежності України після Референдуму 21 грудня 1991 року, на якому на

користь незалежності проголосувало майже 92% населення України.

Думаю, що люди, яких ми втратили, зневірилися у самій ідеї

незалежності України через недолугі дії влади, байдуже ставлення до їхніх

потреб, особливо в сфері захисту прав людини. Який вихід з цього становища?

Судова система, яка згідно з Конституцією повинна захищати права людини,

фактично паралізована і стоїть осторонь від потреб звичайного громадянина.

За цих умов, на мою думку, потрібно значно підвищити роль прокуратури в

розгляді скарг громадян. Можливо, було б доцільно створити в Генеральній

прокуратурі спеціальну групу, скажімо, швидкого реагування на скарги.

особливо в резонансних справах громадян України. Можливі інші варіанти,

але за будь-яких обставин саме Генеральна прокуратура повинна стати

беззастережним захисником прав людини».

На жаль, не всі експерти Ради Європи, зокрема Венеціанської

комісії, підтримують це положення, бо в проекті, запропонованому

Генеральною прокуратурою, ми говоримо про захист прав людини під час

судового засідання, на якому розглядаються порушення конституційних прав

громадян. Можливо, слід погодитися з пропозицією пана Гамільтона і замість слово «нагляд» поставити «захист всіх прав і свобод». Але за будь-яких

обставин саме прокуратура повинна бути реальним інструментом захисту

прав людини в нашій державі.

І останнє. У Верховній Раді зараз внесена пропозиція

В. Стретовича, в якій він пропонує скасувати рішення Верховної Ради про

прийняття в першому читанні змін до Закону «Про прокуратуру України»,

який був схвалений Верховною Радою ще в 2003 році. Він пропонує утворити

робочу групу для підготовки нового проекту Закону «Про прокуратуру

України». І тому сьогоднішні пропозиції Генеральної прокуратури до Закону

про внесення змін до Конституції України на часі, і дуже актуальні. Але я

просив би підтримати Положення про необхідність захисту прав і основних

свобод громадянина саме Генеральною прокуратурою України.