ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Конституція України 1996 р. вперше за час конституційного розвитку

України закріпила положення про визнання людини, її життя, здоров’я, честі,

гідності, недоторканності й безпеки найвищою соціальною цінністю (ст. 3

КУ). Права та свободи людини і громадянина закріплені у найбільшому за

обсягом розділі ІІ Конституції України, що свідчить про їх пріоритет серед

інших конституційних приписів. Утвердження і забезпечення прав і свобод

людини визначено головним обов’язком держави.

Законом України «Про прокуратуру» визначено, що діяльність

прокуратури має своїм завданням захист від неправомірних посягань на

соціальні, економічні, політичні, особисті права та свободи людини і

громадянина. Варто зазначити, що ця діяльність розглядається у зазначеному

законі не лише як завдання, але і як принцип організації та діяльності

прокуратури (п. 3, ч. 1, ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»).

Для органів прокуратури забезпечення реалізації конституційних прав

та свобод людини і громадянина є комплексною діяльністю, оскільки

досягається при здійсненні всіх її функцій. Проте більш наочно захист

соціальних, економічних, політичних, культурних, екологічних та інших

конституційних прав громадян здійснюється шляхом прокурорського нагляду

за: виконанням закону про звернення громадян в органи виконавчої влади та

місцевого самоврядування; відповідністю закону нормативних актів про права,

свободи й відповідальність громадян; забезпеченням органами виконавчої

влади та місцевого самоврядування реалізації прав та свобод громадян.

Захист прав і свобод громадян здійснюється здебільшого

прокурорським наглядом за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, за

додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а

також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з

обмеженням особистої свободи громадян.

Прокурорський нагляд передбачає захист прав громадян як за їх

зверненням до прокуратури, так і за ініціативою самого прокурора, що є

суттєвою особливістю прокурорської правозахисної діяльності. Останнє

випливає із здійснення прокурорами повноважень, спрямованих на

попередження порушень прав та свобод людини і громадянина.

Конституція України визначає одну з функцій прокуратури як

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,

передбачених законом (п. 2 ст.121). Таке представництво інтересів повинно

забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина, що необхідно

закріпити в новому ГПК України, щоб ця конституційна гарантія послідовно

впроваджувалася в життя, була реальною й дійовою.

У зв’язку із посиленням правозахисної ролі прокуратури не можна не

згадати про новацію (щодо внесення 8 грудня 2004 року доповнення до ст. 121

Основного Закону у рамках так званої конституційної реформи). У пункті

п’ятому цієї статті сформульована нова функція прокуратури «нагляд за

додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих

питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх

посадовими і службовими особами». Аналіз цієї конституційної норми дає

змогу зробити такі висновки. По-перше, вона є підтвердженням тенденції

розвитку прокуратури як правозахисної інституції. По-друге, захист прав і

свобод людини і громадянина засобами прокурорського нагляду розглядається

у цьому пункті через призму додержання законів з цих питань органами

виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими

особами. По-третє, прийняти доповнення у такій редакції дають можливысть

повністю зберегти майже повністю законоохоронний потенціал прокуратури

взагалі, включаючи захист інтересів держави та суспільства.

Зазначене законоположення спрямоване винятково на забезпечення

надійного захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, що є

одним із пріоритетних напрямів діяльності прокуратури. Всі громадяни без

винятку можуть звернутися до прокурора з приводу порушення їхніх законних

прав та інтересів. Прокурор у межах своєї компетенції зобов’язаний

розглянути звернення по суті, провести необхідну перевірку та прийняти

рішення відповідно до чинного законодавства. У разі виявлення порушень

закону, прокурор за допомогою актів прокурорського реагування пропонує їх

усунути та поновити права громадянина. Рішення на виконання таких актів

приймає не прокурор, а відповідна посадова особа або суд.

Поряд з іншими правовими установами прокуратура входить до

загальної системи гарантування державою прав і свобод людини, доповнює і

посилює її. Правозахисна діяльність прокуратури здійснюється в тісному

взаємозв’язку з іншими державними структурами, зокрема органами

виконавчої влади в центрі й на місцях та органами місцевого самоврядування,

управлінська діяльність яких передусім має бути спрямована на задоволення

потреб та інтересів людей, реалізацію їх конституційних прав. Суттєву роль у

цих процесах відіграє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

і особливо в частині доведення до органів влади і громадськості інформації

про характер і масштаби порушення людських прав.

Робота зі зверненнями (заявами та скаргами) громадян посідає значне

місце у багатоаспектній діяльності прокуратури. Це випливає зі ст. 40

Конституції України, а також закріплене у п. 2 ст. 4 Закону України «Про

прокуратуру». Завдання прокуратури – захищати гарантовані Конституцією

України, іншими законами, міжнародними правовими актами соціально-

економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина. При

цьому слід враховувати, що захист у межах прокурорської компетенції

незалежно від національного та соціального походження, мови, освіти,

ставлення до релігій, службового і майнового стану та інших ознак

розглядається як один із принципів організації й діяльності прокуратури.

Через втручання прокуратури усуваються порушення, пов’язані з

виданням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, що

порушують права і свободи невизначеної кількості осіб (так званий

неперсоніфікований громадський інтерес) або громадян, які не можуть

самостійно звертатися до суду (неповнолітні, інваліди, пенсіонери тощо).

Зокрема, при очевидних порушеннях прав громадян прокурор вказує

винній стороні на допущені нею порушення і пропонує їй добровільно

поновити порушене право. Цієї простої процедури досить для «мирного»

розв’язання майже всіх подібних правових суперечностей в інтересах обох

сторін.

Зрештою, значна кількість громадян свідомо звертається до

прокуратури, а не до суду у разі порушення їхніх прав. Це пов’язано з тим, що

їх відлякує тяганина, властива будь-якій судовій системі. Прокуратура,

навпаки, – маючи розгалужену систему органів та порівняно високий рівень

кваліфікації кадрів, здатна успішно вирішувати дані питання.

Безумовно, судовий порядок захисту прав і свобод, який поступово

розширюється, є найбільш надійним та ефективним. Однак це не дає підстав

стверджувати, що правозахисна діяльність прокуратури підмінює «право

громадянина на суддю», обмежує його можливість оскарження у суді

порушень законності.

В усіх цих випадках прокуратура не підміняє суд, а допомагає йому,

звільняючи від значної маси правових спорів, які могли стати, але не стали

предметом судового розгляду внаслідок своєчасного використання своїх

наглядових повноважень прокуратурою. У демократичному суспільстві

повинна бути багатоканальна система охорони і захисту прав людини.

Передусім це важливо для України, де є достатньо можливостей для

порушення основних прав і свобод. Прокуратура виступає у ролі

альтернативного органу захисту прав і свобод людини та громадянина. Це

також випливає з положень ст. 2 Міжнародного пакту про громадські та

політичні права, оскільки міжнародними стандартами всіляко заохочуються

створення в державі альтернативних органів захисту прав і свобод людини та

громадянина, громадянам надається право на свій розсуд обирати відповідний

орган, здатний забезпечити їх реалізацію.