ПРО МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СИСТЕМІ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ ТА ДЖЕРЕЛА ЇЇ ФУНКЦІЙ

Як і більшість присутніх, я того покоління, яке виховане на ідеї, що як

би було добре, щоб прийшов такий цар, як Петро І, я з трепетом в юності

читав історію про те, як Петро І і навів «порядок» в країні. Я вихований саме в

цих традиціях. Але, шановні колеги, тут переді мною українці. Скажіть, будь

ласка, де було проголошено першу Конституцію – Конституцію Пилипа

Орлика? Її було проголошено в Бендерах, на території сьогоднішнього

Придністров’я. А коли її було проголошено? Тоді, коли Петро І відтіснив наші

козацькі полки, і вони відступили від російської армії в Бендери після тяжких

боїв. І я хотів би, щоб ми з вами це пам’ятали. І цей трепет стсовно Петра І в

мене трошки знижується, коли говорять про Катерину ІІ. Я теж, шановні

колеги, того покоління, яке з трепетом тримало у руках старі фоліанти з

викладом її думок. Але мені теж сьогодні добре відомо, що саме Катерина ІІ

скасувала українське гетьманство. Мені хотілося б згадати і про історію

Розумовського, який був президентом НАН Росії, і як закінчилося його життя.

А тепер, перейду до проблематики, яка сьогодні в центрі уваги.

Йдеться про необхідність перебудови і нашої прокуратури. Шановні колеги, ці

самі слова звучали в 1992 році. Минуло 14 років. Абсолютно некоректно

говорити про одне й теж: 14 років поспіль, ходячи по колу, як «кіт учений», і

нічого не робити. Це не ефективний шлях розвитку для суспільства. Треба

починати рухатись. У цьому контексті інколи звучить ідея про те, що

прокуратура – це самостійна влада.

Шановні колеги! Хотів би наголосити, що сама постановка питання є

некоректною. Якщо в когось є бажання винайти четверту владу, п’яту, шосту,

то треба сперечатися не з аспірантами, не з доцентами, а з Монтеск’є. Треба ту філософію підняти, сказати: «Я здатен спілкуватися на рівні Монтеск’є,

Вольтера, на цьому рівні». І тоді, можливо, ми зможемо винайти щось інше.

Принаймні, скажімо, я не знайшов нічого іншого. Державна влада складається

з трьох частин, саме із трьох складових. Прокуратура «за визначенням» не

може бути окремою гілкою влади, бо вона не вписується в цю схему на рівні

самостійної гілки влади. Йдеться про те, яка з гілок влади буде на політичному

рівні відповідальною за організацію прокуратури. І в цьому контексті

принаймні. И зробив би такий прогноз: прокуратура «під Міністерством

юстиції» і прокуратура в судовій владі –це одне і те ж! Коли ми говоримо про

прокуратуру в судовій владі, то ми говоримо про те, що в державі

відповідальною особою за бюджет прокуратури буде посада, яка називається

міністр юстиції. В усіх країнах світу, там, де прокурор знаходиться в структурі

судової влади, грунтується ця організаційна структура, в спрощеному варіанті,

на двох фундаментальних речах. Перша – це децентралізація прокуратури,

тобто як тільки увійшли в систему судової влади, немає місця для

централізації. Тобто децентралізація – це основна річ. Якщо говорити про

віднесення до судової влади, то не буде голова Верховного Суду відповідати

за бюджет, відповідатиме міністр юстиції.

Я повністю погоджуюся з пані Сухоцькою, що не це головне:

суміщається міністр юстиції, генеральний прокурор чи ні. Просто, якщо буде

інша схема, то тоді Міністерство юстиції буде відповідати за організацію цієї

системи. Це в плані дискусії. Давайте думати про це. Хоча, безперечно, ми

можемо дещо злукавити, як росіяни: нічого не змінюючи включити

прокуратури до глави «Суд» в Конституції.

Тепер щодо функцій. Дуже часто звучить ідея про кримінальне

переслідування. Кримінальне переслідування – це функція суб’єкта, який

називається держава. Держава як суб’єкт права здійснює кримінальне

переслідування. Від імені держави кримінальне переслідування здійснюють:

той, хто затримав особу, той, хто веде розслідування, суд, який приймає

рішення про взяття під варту. Що він робить? Він здійснює правосуддя? Ні,

шановні колеги, він здійснює кримінальне переслідування, і саме на це вказують усі міжнародно-правові акти: там, де в них йдеться про кримінальне

переслідування, йдеться й про суд. Коли ми кажемо: давайте запишемо в

Конституції і функцію кримінального переслідування прокуратурою, ми

робимо просто юридичну помилку. Прокуратура не може здійснювати як

самостійний суб’єкт кримінальне переслідування. Вона разом з іншими

суб’єктами здійснює таке переслідування від імені держави. А звідки беруться

функції прокуратури? Вони беруться з кримінального процесу. Якщо ми

будемо пам’ятати про це, мабуть, нам все-таки треба написати, що функція

прокуратури в кримінальній сфері – це здійснення обвинувачення. А потім

починаємо відлік: коли починається обвинувачення та інші стадії процесу,

коли вони закінчуються.

Принаймні такі конструкції лежали в основі підготовки концепції

судово-правової реформи 1992 року, і вони для мене більш переконливі. Я

намагаюсь дотримуватися цих позицій.