§ 4.7 Особливості спадкування майна нерезидентів

Спадкування майна нерезидентів здійснюється за загальними прави-

лами спадкування, визначеного цивільним законодавством України,

однак з урахуванням певних особливостей. До нерезидентів відносяться

фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без гро-

мадянства), які не є резидентами України. Резидентський чи нерезидентсь-

кий статус фізичної особи визначається в залежності від наявності в неї

постійного місця проживання в Україні. Для цілей оподаткування цей

статус визначається відповідно до вимог п. п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1

Закону України ≪Про податок з доходів фізичних осіб≫ від 22 травня 2003

року1.

В окремих випадках спадкування майна нерезидентів вимагає застосу-

вання норм відповідних міжнародних договорів і права іноземних держав.

З 1 вересня 2005 року набув чинності Закон України ≪Про міжнародне

приватне право≫ вiд 23 червня 2005 року2, відповідно до ч. 1 ст. 70 якого

визначено, що спадкові відносини з іноземним елементом (суб’єкт, об’єкт,

підстави виникнення) регулюються правом держави, в якій спадкодавець

мав останнє місце проживання. За допомогою права держави останнього

місця проживання вирішуються підстави спадкування (за законом, за за-

повітом, за спадковим договором — якщо такий вид спадкування перед-

бачений правом відповідної держави); порядок відкриття спадщини; склад

спадщини; час відкриття спадщини; заповідальний відказ; заповіт з умовою;

виконання заповіту; черговість спадкоємців за законом; визначення часток

у спадщині; особливості спадкування окремих видів рухомого майна. За пра-

вом держави, в якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент

складання заповіту або його скасування, вирішуються питання щодо здат-

ності особи складати заповіт, скасовувати його, форми заповіту та акта

його скасування.

Із цього правила існує виключення: у питаннях спадкування нерухо-

мого майна застосовується закон місця знаходження речі. Відповідно

до ст. 71 Закону України ≪Про міжнародне приватне право≫ спадкування

нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знахо-

диться це майно, а майна, що підлягає державній реєстрації в Україні

(ст. 181 ЦК України) — правом України.

У випадках якщо останнім місцем проживання спадкодавця є терито-

рія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною

та цією державою відповідного міжнародного документа (конвенції, до-

говору, угоди) про правову допомогу. У разі наявності такого договору

застосовується загальне правило спадкування майна відповідно до за-

конодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє по-

стійне місце проживання. Винятком з цього правила є спадкування не-

рухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно

оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території

якої воно знаходиться (п. 187 Інструкції про порядок вчинення нотарі-

альних дій нотаріусами України). Тобто в будь-яких випадках оформлен-

ня спадщини на нерухоме майно, розташоване на території України,

незалежно від того, був спадкодавець резидентом чи нерезидентом, здійс-

нюється за законодавством України. При цьому не виключається мож-

ливість заведення кількох спадкових справ: за місцем відкриття спадщи-

ни після спадкодавця-нерезидента і за місцезнаходженням нерухомого

майна. Видача свідоцтва про право на спадщину в вигляді нерухомого

майна, розташованого в Україні, здійснюється за цивільним законодав-

ством України.

При вирішенні питань спадкування з іноземним елементом діють

міжнародні конвенції та двосторонні договори про правову допомогу

в цивільних справах: у межах СНД — Мінська конвенція про правову до-

помогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних

справах, підписана 22 січня 1993 року, ратифікована 10 листопада 1994

року, набула чинності 14 квітня 1995 року, та Кишинівська конвенція про

правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримі-

нальних справах, підписана 7 жовтня 2002 року, Верховною Радою Укра-

їни не ратифікована, однак її норми щодо спадкування повністю дублю-

ють норми спадкування Мінської конвенції; та двосторонні міжнародні договори про правову допомогу з понад двадцятьма державами (Китай,

Польща, Литва, Молдова, Грузія, Естонія, Латвія, Монголія, Узбекистан,

В’єтнам, Македонія, Чехія, Туреччина, Угорщина, Греція, Куба, Болгарія,

Кіпр, Румунія та ін.).

Ці міжнародні документи мають єдине спрямування та визначають:

а) принцип рівності громадян у питаннях спадкування;

б) колізійні норми щодо спадкування рухомого й нерухомого майна,

щодо заповіту та його форми, провадження в справах про спадку-

вання;

в) випадки й порядок переходу спадщини до однієї з держав і порядок

спадкування;

г) компетенцію дипломатичних і консульських установ у справах про

спадкування з іноземним елементом;

д) компетенцію державних установ з охорони спадкового майна чи управ-

ління ним та ін.

При застосуванні норм міжнародних конвенцій нотаріусам слід ретель-

но вивчати їх відповідні норми про спадкування, порядок і строки набут-

тя ними чинності для України.

Крім того, спадкування майна нерезидентів має певні особливості в аспек-

ті оподаткування. Відповідно до пп. 13.2.3 п. 13.2 ст. 13 Закону України ≪Про

податок з доходів фізичних осіб≫ при отриманні спадщини будь-яким

спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента податок на доходи сплачується

в подвійному розмірі, тобто за ставкою тридцять відсотків від об’єкта опо-

даткування. Оскільки Кабінету Міністрів України надано право визначати

правила виконання ст. 13 Закону України ≪Про податок з доходів фізичних

осіб≫, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 67 від 21 січня

2005 року ≪Про реалізацію статті 13 Закону України ≪Про податок з доходів

фізичних осіб≫ державні нотаріальні контори зобов’язані подавати відпо-

відним органам державної податкової служби у строки, встановлені за-

коном для податкового кварталу, інформацію щодо виданих свідоцтв про

право на спадщину за формою, визначеною Державною податковою адмі-

ністрацією (наказ ДПА України № 451 від 29 вересня 2003 ≪Про затверджен-

ня форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого)

на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ)

та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового

розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників

податку, і сум утриманого з них податку≫, із наступними змінами і допо-

вненнями).

При цьому слід мати на увазі, що в випадках видачі свідоцтв про право

на спадщину нотаріуси не виконують функції податкових агентів, оскільки

Окремі питання спадкування 95

особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету,

є спадкоємці, які отримали спадщину (п. 13.4 ст. 13 Закону України ≪Про

податок з доходів фізичних осіб≫, лист ДПА України від 10 лютого 2005

року № 1152/6/17–3116, № 2533/7/17–3117).

Доходи, одержані платниками податку в вигляді вартості спадщини

в межах, що підлягають оподаткуванню, включаються до складу загаль-

ного річного оподатковуваного доходу такого платника податку з до-

ходів і відображаються ним у річній декларації про майновий стан

і доходи.

Практичний посібник

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Підписано до друку — 29.09.2008. Формат 60×90 1/16.

Папір офсетний. Гарнітура Minion Pro.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6.

Наклад — 5000 прим. Зам. № ________

ФО-П Лисяк Л. С.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного

реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серії ДК № 2334 від 08.11.2005

тел.: 8 (057) 719-91-89

Надруковано в друкарні

ТОВ ≪Золоті сторінки≫

м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 28