§ 4.2 Порядок розподілу (поділу) спадкового майна між спадкоємцями
Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця в спад-
щині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину
між ними. Це ж саме стосується і спадкоємців за законом, частки кожного
з них визнаються рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України). Спадкоємці за усною
домовленістю між собою щодо рухомого майна можуть змінити розмір
частки в спадщині когось із них. Що ж до спадщини в вигляді нерухомого
майна або транспортних засобів, такий договір має бути укладено письмо-
во й нотаріально посвідчено.
Після визначення розміру часток спадкоємців у спадщині, кожен
із них має право на виділ його частки зі спадщини в натурі (ч. 2 ст. 1278
ЦК України). Спадкоємці можуть домовитися про поділ спадщини в ви-
падках, коли спадкодавець у заповіті не розподілив спадщину, а лише
вказав частки кожного зі спадкоємців, або ж у заповіті розподілена
спадщина, але залишилася частка майна, не охоплена заповітом, або
спадкування здійснюється виключно за законом. При цьому нотаріусам
слід відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від
Окремі питання спадкування 73
договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих до-
говорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру
ідеальних часток у спадщині, то в другому — про поділ майна між
спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають при поділі спад-
щини в натурі, застосовуються норми, що регулюють спільну власність
(гл. 26 ЦК України).
Не може бути посвідчено договір про поділ (виділ) спадкового майна
в натурі, якщо в заповіті вказано конкретні види спадкового майна, що
перейдуть відповідним спадкоємцям.
Спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть одночасно з отриман-
ням свідоцтва про право на спадщину, або після його отримання, але
до державної реєстрації права власності на нерухоме майно, пред’яв-
лення свідоцтва про право на спадщину в вигляді вкладу до банку
(фінансової установи) тощо укласти договір про поділ спадщини в на-
турі шляхом визначення конкретного майна (квартир, будинків, земель-
них ділянок, транспортних засобів, цінних паперів, вкладів у банках,
майнових авторських прав тощо), що охоплюється належною їм часткою
в спадщині.
Після державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме май-
но (ст. 1299 ЦК України), отримання спадкоємцями вкладів спадкодавця
в банках (фінансових установах) поділ спадщини здійснюється в загаль-
ному порядку за правилами, установленими щодо договорів відчуження —
купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
Ураховуючи ту обставину, що спадкування кількома спадкоємцями
за загальним правилом призводить до встановлення спільної часткової
власності, виділ частки особи в натурі здійснюється із дотриманням норм
ЦК України, що регулюють виділ частки в праві спільної часткової власно-
сті (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
При посвідченні договору про поділ спадщині між спадкоємцями в на-
турі нотаріусу слід мати на увазі, що цей договір, будучи результатом
вільного волевиявлення всіх спадкоємців, може передбачати невідповід-
ність результатів розподілу належним спадкоємцям до ідеальних часток
у спадщині. Тобто договірний розподіл може бути проведено з відсту-
пленням від розміру часток кожного зі спадкоємців у спадщині. Така
невідповідність може бути компенсована шляхом виплати певної грошо-
вої суми (п. 230 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нота-
ріусами України), в іншому порядку, зокрема за рахунок спадкового
майна, на яке свідоцтво про право на спадщину не видавалося, тощо.
Не може бути перешкодою в посвідченні договору про поділ спадщини й повна відсутність компенсації частки спадкоємця в спадковому майні
з боку інших спадкоємців.
Договір про поділ спадщини може бути посвідчено як державними, так
і приватними нотаріусами. Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріусу
подаються раніше видані свідоцтва про право на спадщину. Однак у спра-
вах нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не залишаються, а повер-
таються спадкоємцям, зокрема для подальшої реєстрації права власності
на майно.
Державне мито за посвідчення договору про поділ спадщини сплачу-
ється за ставкою, передбаченою пп. ≪е≫ п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів
України ≪Про державне мито≫, тобто в розмірі одного неоподаткованого
мінімуму доходів громадян.
При вирішенні питання про поділ спадщини, необхідно мати на увазі,
що окремі категорії спадкоємців мають переважне право на виділ їм спад-
кового майна в натурі (ст. 1279 ЦК України). Так, спадкоємці, які разом
зі спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед
іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої
частки в спадщині.
Якщо після спливу строку для прийняття спадщини й після розподілу
її між спадкоємцями в натурі, спадщину прийняли інші спадкоємці, вона
підлягає перерозподілу, з урахуванням прав цих спадкоємців (ст. 1280 ЦК
України). Перерозподіл здійснюється за згодою спадкоємців, які прийняли
спадщину, або на підставі рішення суду про задоволення вимог спадкоєм-
ців, які з поважних причин пропустили строк для прийняття спадщини (ч. 3
ст. 1272 ЦК України). У першому випадку спадкоємці, які прийняли спад-
щину, подають нотаріусу письмові заяви про надання згоди на прийняття
спадщини тим зі спадкоємців, який пропустив установлений строк для її
прийняття. У такому разі нотаріусом усім спадкоємцям видаються нові
свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1300 ЦК України). У другому
випадку суд, задовольняючи вимоги спадкоємця про визначення додатко-
вого строку для прийняття спадщини, одночасно визнає недійсним у від-
повідній частині раніше видані свідоцтва про право на спадщину та до-
говір про поділ спадщини між спадкоємцями в натурі (якщо такий договір
було укладено). Рішення суду є підставою для перерозподілу спадщини.
≪Нові≫ спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини
майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке
претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини,
перейшло як відумерле до територіальної громади й збереглося, спадкоє-
мець має можливість вимагати його передачі в натурі. У разі реалізації
майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.