§ 2.2 Відчуження підприємства як єдиного майнового комплексу

1. Поняття підприємства.

У новому ЦК України з’явилося нове поняття підприємства, яке стало

розумітися як майно, а точніше — як єдиний майновий комплекс. Тобто,

на відміну від ЦК УРСР 1963 р., за яким підприємство було суб’єктом права,

за новим ЦК України 2003 р. підприємство стало об’єктом права1. Останнє

означає, що, як і будь-який інший об’єкт права, воно є оборотоздатним,

тобто може вільно відчужуватися, оскільки заборон щодо цього законом

не встановлено. Тим не менше відчуження підприємств зазнає настільки

вагомих складнощів, які навіть унеможливлюють його. Це пов’язано насам-

перед із тим, що підприємство являє собою складний об’єкт.

2. Склад підприємства.

До складу підприємства відповідно до ст. 191 ЦК України входять усі

види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки,

будинки, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права

вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підпри-

ємство, його продукцію, роботи й послуги (фірмові найменування, знаки

для товарів і послуг) та інші права, якщо інше не передбачено законом або

договором.

Згідно з ч. 3 ст. 191 ЦК України підприємство є нерухомістю.

На практиці постають питання: (а) як визначати предмет договорів

відчуження підприємств (єдиних майнових комплексів); (б) чи є специ-

фіка в регулюванні їх відчуження в порівнянні з іншими нерухомими

речами?

3. Предмет договорів відчуження підприємств.

Вимог щодо предмету договорів відчуження підприємств ЦК України

не містить, як не містить він і окремого регулювання договору купівлі-

1 Слід уточнити, що в ГК України збереглося регулювання підприємство як суб’-

єкта права, унаслідок чого регулювання як суб’єктів, так і об’єктів набуло під-

вищеного ступеня спірності.

Особливості посвідчення договорів відчуження 39

продажу підприємств. У ЦК України відсутні конкретні норми про пере-

лік документів на підтвердження складу підприємства. Відтак, теоретич-

но можна припустити, що в якості предмета договору на відчуження

підприємств слід указувати:

а) або підприємство (єдиний майновий комплекс) само по собі як само-

стійний об’єкт;

б) або підприємство як сукупність речей, які підлягають конкретизації

в складі цього підприємства.

З точки зору практики слід визнати прийнятним другий варіант з на-

ступних причин:

– такі складові підприємства, як будинки, будівлі, споруди, земельні ді-

лянки, будучи нерухомістю, потребують окремого позначення внаслідок

спеціальних приписів законодавства щодо їх відчуження. При цьому

не має значення те, чи входять вони до складу підприємства як іншого

об’єкта, чи відчужуються самостійно;

– якщо таке правило встановлено для нерухомих речей, тобто якщо в будь-

якому разі нерухомі речі в складі підприємства позначаються окремо,

то решта складових підприємства не можуть бути вказаними вкупі.

Вони також мають бути пойменовані.

Конкретизація предмета договору відчуження підприємств відіграє

значну роль і в тому розумінні, що предмет являє собою істотну умову

будь-якого договору (ст. 638 ЦК України). У відсутність порозуміння щодо

предмету договору, тобто досягнення домовленості з цього приводу, він

вважається неукладеним. Звичайно, що таке може статися саме тоді, коли

сторони не визначилися зі складом підприємства. Отже, у відсутність за-

конодавчих приписів стосовно деталізації складу підприємства при його

відчуженні це має бути зроблено сторонами, які зацікавлені в чіткому

визначенні предмета договору й мають ужити заходів з однозначного ви-

рішення цього питання.

4. Документи, що вимагаються при відчуженні підприємства.

На практиці відчужувач (продавець) надає такі документи на підтвер-

дження складу підприємства:

– акт інвентаризації, проведеної відповідно до встановлених правил до про-

дажу підприємства;

– бухгалтерський баланс;

– висновок незалежного аудитора про склад і вартість підприємства;

– перелік усіх боргів (зобов’язань), що включаються до складу підприєм-

ства, з указівкою кредиторів, характеру, розміру і строків їхніх вимог.

Крім цього, готуються всі документи, що вимагаються при продажу всіх

нерухомих об’єктів, які входять до його складу — правовстановлювальні та виписки з державного реєстру. Останні стосуються кожного окремо

об’єкта нерухомості. Інакше здійснити відчуження нерухомості в складі

підприємства буде неможливо.

І навпаки — підприємство, хоч і позначено як нерухомість, але держав-

ну реєстрацію права власності на нього згідно з Законом України ≪Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень≫

не врегульовано. У статті 2 зазначеного Закону йдеться лише про те, що дія

цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на об’єкти

цивільних прав, на які поширено правовий режим нерухомої речі (пові-

тряні та морські судна тощо), а також на державну реєстрацію підприємств

як суб’єктів господарювання.

Як уже вказувалося, підприємство як суб’єкт господарювання за ГК Укра-

їни слід відрізняти від підприємства як об’єкта цивільних прав за ЦК Укра-

їни. І якщо перше виходить за межі регулювання Закону України ≪Про дер-

жавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень≫, адже

воно витупає в якості суб’єкта, то державна реєстрація підприємства як юри-

дичної особи провадиться згідно з Законом України ≪Про державну реєстра-

цію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців≫. Щодо підприємства як

об’єкта, то питання державної реєстрації прав на нього мало б включатися

до сфери регулювання цього Закону, оскільки підприємство є нерухомістю,

і певний суб’єкт (наприклад, господарське товариство) має право власності

на нього. Натомість у зазначеному Законі цього не зроблено.

Отже, за ЦК та за Законом України ≪Про державну реєстрацію речових

прав на нерухоме майно та їх обмежень≫ державна реєстрація підприємств

має бути, але дотепер її не провадять. Провадиться лише державна реє-

страція тих об’єктів нерухомості, які входять до його складу — землі,

споруд, будинків тощо.

Не існує і єдиного правовстановлювального документа на підприєм-

ство. В якості такого, звичайно, не можна вважати ані його установчі

документи (бо вони підтверджують правовий статус юридичної особи),

ані бухгалтерські документи, які не встановлюють право. Для підприємств

не можуть використовуватися в якості правовстановлювальних доку-

ментів жодні з тих, які передбачені в переліку, наданому в якості додат-

ку до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав

власності на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерства юсти-

ції № 36/5 в редакції від 17.05.2004.

5. Пропонований порядок продажу підприємств.

Наведене вище свідчить, що оборотоздатність підприємств як окремих

видів майна на сьогодні неможлива, оскільки законодавець не забезпечив

процес їх відчуження правовими механізмами. Внаслідок цього стає не тіль-

Особливості посвідчення договорів відчуження 41

ки складним, а й неможливим укладення договору купівлі-продажу під-

приємства, яке позначатиметься окремим об’єктом в якості предмета до-

говору із доданням усіх необхідних документів про право на конкретні

об’єкти нерухомості, які входять до складу підприємства.

Єдине, що можливо при вирішенні на практиці цієї колізії, це познача-

ти в договорах продажу нерухомості, що вона продається у складі підпри-

ємств. І тоді для досягнення результату продажу всього підприємства

в цілому слід укладати низку договорів, предметами яких будуть певні

речі (нерухомі — кожна окремо, а рухомі — усі разом), які входять до скла-

ду підприємства з позначенням цього в договорах. Такі договори станови-

тимуть пакет, який у сукупності забезпечить перехід прав на всі складові

підприємства, а значить — на підприємство в цілому до набувача.

Те саме стосується і продажу частини підприємства. Однак, якщо мова

йде про такий предмет продажу частини підприємства, як нерухомість,

при цьому варто керуватися загальними вимогами про відчуження об’єк-

тів нерухомості.