ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗА ДОГОВОРОМ

Що таке довіреність?

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійсню-

ватися за довіреністю. Згідно ч. 3 ст. 244 довіреністю є письмовий

документ, що видається однією особою іншій особі для представ-

ництва перед третіми особами.

За своєю юридичною природою довіреність являє собою одно-

сторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Тому

її видача не вимагає згоди представника, а прийняття довіреності

або відмова від неї є правом представника. Довіреність адресова-

на третім особам та засвідчує повноваження представника перед

третіми особами. Зміст довіреності визначається межами право-

здатності особи, яку представляють. За загальним правилом, до-

віреність може видаватися тільки дієздатними громадянами. Не-

повнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності в

обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укла-

дання угод, які не суперечать її статутові (положенню) або загаль-

ному положенню про організації даного виду.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті ор-

гану юридичної особи. Такий акт має бути оформлений належним

чином (підписаний керівником, завірений печаткою юридично ї

особи тощо).

Довіреність на вчинення правочину представником може бути

надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо

третій особі. Таке положення випливає з того, що довіреність як

документ, що підтверджує повноваження представника, адресо-

вана тим особам, з ким можливе укладення правочинів від імені

особи, яка видала довіреність. Оскільки йдеться про врахування

саме їх інтересів, то й право на ознайомлення з довіреністю існує

насамперед у них.

Узагальнюючи зазначене вище, випливає низка вимог до дові-

реності:

1) вона може бути вчинена лише у письмовій формі;

2) як кожен документ, має містити необхідні реквізити: вказів-

ку на суб'єктів, місце, дату видачі тощо;

3) у довіреності має бути зазначений обсяг повноважень, нада-

ний представникові особою, яку представляють;

4) може бути видана без зазначення строку і зберігати чин-

ність до її припинення.

Які існують види довіреностей?

Залежно від змісту та обсягу повноважень, що надаються по-

віреному особою, яку він представляє, розрізняють три види дові-

реності:

1) загальна довіреність;

2) спеціальна довіреність;

3) разова довіреність.

Загальна, - ще її називають генеральною довіреністю, уповно-

важує представника на здійснення правочинів та інших юридич-

них дій різного характеру, тобто видається на вчиення широкого

кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральною є довіре-

ність, яка видається керівникові філії юридичної особи).

Спеціальна довіреність надає повноваження на здійснен-

ня юридичних дій або правочинів певного типу, тобто видається

представникові на здійснення багатьох однорічних юридичних

дій, наприклад, довіреність на придставництво у суді, довіреність,

яка видається експедиторові на отримання вантажів від зализниці.

Якщо особа, яку представляють, уповноважує представника

на здійснення якого-небудь одного правочину або юридичної дії,

то довіреність у цьому випадку буде називатися разовою довіре-

ністю. Такою може бути, наприклад, довіреність на отримання

зарплати, на підписання певного договору тощо.

Довіреність призначається для третіх осіб, які з її тексту дізна-

ються, якими повноваженнями наділений представник. Для само-

го повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, отри-

мане для здійснення угоди, не породжує.

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди

на її видачу з боку представника, оскільки повноваження виникає

незалежно від згоди останнього. Інша річ, що здійснення цього по-

вноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи ви-

користати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої

особи (довірителя), чи відмовитися від неї.

Якою може бути форма довіреності?

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відпо-

відно до закону має вчинятися правочин. Довіреність завжди має

письмову форму. Вона може бути простою письмовою або письмо-

вою нотаріальною. Нотаріальне посвідчення довіреності потрібне,

зокрема, на здійснення правочинів, нотаріальна форма для яких

обов'язкова (наприклад, правочини купівлі або продажу жилих

будинків).

Крім того, довіреність, що видається у порядку передоручен-

ня, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків передо-

ручення одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів,

інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів,

посилок тощо), коли довіреність може бути посвідчена посадовою

особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебу-

ває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Але передбачаються й такі випадки, коли довіреність, посвід-

чена спеціально уповноваженими на це органами, прирівнюється

до нотаріально посвідченої. Аналогічний перелік осіб, що мають

право засвідчувати довіреність, закріплений у ст.40 Закону "Про

нотаріат".

Зокрема до нотаріально посвідчених прирівнюються:

- довіреності військовослужбовців та інших осіб, що пере-

бувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-

лікувальних установах, посвідчені начальниками, їх заступниками

по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіта-

лів, санаторіїв та інших військово-лікувальних установ;

- довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації

військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних но-

таріусів, посадових осіб і органів, що здійснюють нотаріальні дії,

- також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей та чле-

нів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (началь-

никами) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

- довіреності осіб, що знаходяться у місцях позбавлення

волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Довіреність, укладена у простій письмовій формі, як і та, що

засвідчена не тим органом або посадовою особою, на які покладе-

но здійснення даних функцій, не може вважатися виданою з до-

триманням встановленого законом порядку, а отже, має бути ви-

знана недійсною.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов’язко-

вих реквізитів. Такими обов’язковими реквізитами є дата її вчи-

нення. Відсутність у довіреності дати вчинення робить її недій-

сною. Іншим обов’язковим реквізитом є підпис довірителя, а для

довіреності, яка видається від імені юридичної особи, -прикладан-

ня печатки цієї юридичної особи.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів,

пов'язаних з трудовими відносинами, на отримання винагороди

авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з уста-

нов ощадних банків, а також на отримання кореспонденції, у тому

числі грошової і посилочної, може бути посвідчена організацією, в

якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною

організацією за місцем його проживання, а також адміністрацією

стаціонарної лікувально-профілактичної установи, у якій він зна-

ходиться на лікуванні.

Довіреності, які видаються юридичними особами, крім тих, що

видаються в порядку передоручення, не потребують нотаріальної

форми. Довіреність від імені юридичної особи видається за підпи-

сом її керівника і скріплюється печаткою цієї організації.

На який строк може бути дійсна довіреність?

Строк дії довіреності, який встановлюється у ній, за загальним

правилом, не може перевищувати трьох років. Якщо термін дії у

довіреності не вказаний, вона зберігає силу аж до її припинення.

Проте існує спеціальне обмеження строку дії довіреності, ви-

даної в порядку передоручення: вона не може діяти довше, ніж

основна довіреність, на підставі якої видана довіреність про пере-

доручення.

Для того, щоб відлік терміну дії довіреності був можливим,

у кожній довіреності обов'язково має бути вказана дата її видачі.

Недотримання цієї вимоги закону спричиняє недійсність довіре-

ності як документа, що підтверджує повноваження представника.

Тобто, вона не має правового значення ні для сторін відносин до-

бровільного представництва, ні для третьої особи.

Особа, якій видано довіреність, повина особисто вчиняти ті дії,

на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення

іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примуше-

на до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала

довіреність. Передоручення оформляється нотаріально посвідче-

ною довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищува-

ти строку дії основної довіреності, на підставі якої її видано. Осо-

ба, яка передала повноваження іншій особі, має сповістити про це

того, хто видав довіреність, і подати йому неохідні відомості про

особу, якій передано повноваження. Невиконання цього обов’язку

покладає на особу, що передала повноваження, відповідальність за

дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні.

Коли довіреність припиняється?

Згідно з ч.І ст.248 ЦК, довіреність припиняється внаслідок за-

кінчення її терміну, а стосовно разової довіреності - здійсненням

представником дій, на які він уповноважений.

Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час її

скасувати, а особа, якій довіреність видано, може відмовитись від

неї, що теж призводить до припинення дії довіреності. Угода про

відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності

втрачає силу передоручення.

Довіреність припиняється в зв'язку з припиненням юридич-

ної особи, що є представником або особою, яку представляють, у

зв'язку зі смертю, визнанням недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім чи представника, чи особи, яку представля-

ють. Це положення ґрунтується на загальному правилі про те, що

і представником, і особою, яку представляють, можуть бути лише

повністю дієздатні особи.

Оскільки передоручення засновується на вперше виданій до-

віреності, то з припиненням дії останньої втрачає силу і передору-

чення.

Припинення дії довіреності має наслідком припинення повно-

важень представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють,

і її правонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала

довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про ска-

сування особу, якій довіреність видана, а також відомих їй третіх

осіб, для представництва перед якими була дана довіреність. Поді-

бні дії повинні здійснити правонаступники (спадкоємці фізичної

особи, яка померла, і правонаступники реорганізованої юридичної

особи) у випадку:

а) припинення довіреності внаслідок припинення юридичної

особи, від імені якої видана довіреність;

б) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визнання її

недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою.

Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були

визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або таки-

ми, що спрямовані на запобігання заподіянню збитків особі, яку

він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед

особою, яка видала довіреність, за завдані збитки у разі недодер-

жання ним вимог законодавства в разі відмови від вчинення дій.

Після припинення довіреності представник зобов'язаний по-

вернути довіреність особі, яку він представляє. Зробити це слід

негайно, тобто у мінімальний строк, як тільки з'явиться така мож-

ливість.

Коли довіреність скасовувається?

Дія довіреності як документа, що підтверджує повноваження,

може припинитися також у будь-який момент у зв'язку із скасу-

ванням її особою, яку представляють. Таке право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером цієї

угоди. Причому закон особливо підкреслює, що відмова від цього

права є недійсною. Проте законом може бути встановлено право

особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Це поло-

ження є винятком із загального правила про нікчемність відмови

довірителя від свого права на скасування довіреності. Застосову-

ватися воно має до тих випадків, коли впевненість представника

та третьої особи у стабільності повноважень, передбачених у дові-

реності, може бути визначальною для встановлення та існування

відповідних правовідносин. Слід зазначити, що хоча Цивільному

кодексі говориться про можливість встановлення у законі права

особи «давати безвідкличні довіреності на певний час, але, очевид-

но, у цьому випадку йдеться не про право особи, а про обмеження

права останньої на скасування довіреності протягом певного часу,

що ґрунтується на її попередній згоді на таке обмеження.

Скасування довіреності має юридичне значення для представ-

ника і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіще-

ні про це. Скасування довіреності тягне припинення повноважень

представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють, і її пра-

вонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала довіре-

ність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про скасування

особу, якій довіреність видано, а також відомих їй третіх осіб, для

представництва перед якими була дана довіреність.

Права і обов'язки стосовно третьої особи, що виникли вна-

слідок дій представника або його заступника до того, як вони ді-

зналися або повинні були дізнатися про припинення довіреності,

зберігають силу для особи, що видала довіреність, і її правонаступ-

ників. Це правило не застосовується, якщо третя особа виявилася

несумлінною, знала або повинна була знати до здійснення або в

момент здійснення угоди з представником, що дія довіреності при-

пинилася.

Правовідносини представництва можуть бути припинені не

тільки у зв'язку зі скасуванням довіреності особою, яку представ-

ляють, а й унаслідок відмови представника від вчинення дій, які

були визначені довіреністю. Таке взаємне право на одностороннє

припинення довіреності пов'язане з довірчим характером даної

угоди. Відмова від цього права є недійсною. Проте представник не може відмовитися від вчинення дій, визначених довіреністю, якщо

ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобіган-

ня завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Відмова від вчинення дій, передбачених у довіреності, має

юридичне значення для того, кого представляють, і третіх осіб

лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це. Тому

представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він пред-

ставляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіре-

ністю.

Законодавством передбачено санкції за порушення вимог про

дотримання порядку відмови представника від вчинення дій, які

були визначені довіреністю. Зокрема, представник відповідає пе-

ред особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі не-

додержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він

представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він від-

мовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці

дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобіган-

ня завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Відшкодування збитків та моральної шкоди в такому випадку від-

бувається відповідно до вимог законодавства.