ПОНЯТТЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА
Що ж включає в себе поняття представництва і хто
може бути представником?
Отже, представництво є однією з форм здійснення громадя-
нами та юридичними особами належних їм цивільних прав та
обов'язків.
Згідно зі статтею 237 Цивільного кодексу України представ-
ництво є правовідношенням, відповідно до якого одна сторона
(представник) забов’язана або має право вчинити правочин від
імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно з цим, представництво характеризується наступними
ознаками:
- цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійсню-
ються безпосередньо іншою;
- представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно
фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюєть-
ся);
- представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;
- представник діє виключно в межах наданих йому повнова-
жень;
- правові наслідки настають не для представника, а для особи,
яку він представляє. Якщо укладена представником угода спричи-
нила для контрагента збитки, то зобов'язаною стороною буде не
представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчи-
нення цієї угоди.
Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки
цьому інститутові юридичні особи мають можливість повніше
здійснювати свої повноваження, захищати інтереси в суді, гос-
подарському та третейському суді за допомогою кваліфікованих
юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація ци-
вільних прав недієздатними особами, малолітніми. Потреба пред-
ставництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності
за місцем постійного проживання, тяжкої хвороби та інших обста-
вин громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом можливості: отримувати заробітну плату, пенсію,
поштові перекази, керувати транспортними засобами, розпоря-
джатися майном, захищати свої інтереси в суді тощо. І саме в цих
випадках йому на допомогу приходить представник.
Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи,
яку він представляє і від імені якої виступає. Саме ці ознаки від-
різняють представництво від чималої низки подібних відносин.
Однак слід зазначити, що не всякі угоди можуть бути вчине-
ні представником. Зокрема, ч. 1 ст. 238 ЦК вказує, що представ-
ник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів,
право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Але це
не означає, що опікун, призначений малолітньому, може вчиня-
ти лише дрібні побутові правочини. Навпаки, він ніби доповнює
недостатню дієздатність малолітнього, а тому може вчиняти за
останнього будь-які правочини, крім тих, що заборонені законом.
Крім того, не допускається укладання через представника пра-
вочину, який за своїм характером може вчинятися тільки особис-
то, а також інших правочинів, вказаних в законі. Наприклад, до-
говір довічного утримання, заповіт, трудовий договір, реєстрація
шлюбу, всиновлення тощо - це ті юридичні дії, які мають здійсню-
ватися лише особисто.
Усі юридичні дії представник забов'язаний здійснювати лише
особисто. З метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого
представляють, законом встановлена заборона укладання право-
чину представником стосовно себе особисто або стосовно іншої
особи, представником якої він одночасно є. Наприклад, опікун
не може укладати угод зі своїм підопічним, а також представляти
його при укладенні угод або веденні судової справи між підопіч-
ним і своїми близькими родичами.
Логічно, що зі згоди особи, яку представник одночасно пред-
ставляє, такі дії можуть бути допущені. Така ситуація передбача-
ється ч.3 ст. 238 та ст. 243 ЦК, присвяченою комерційному пред-
ставництву. Дотальніше цей вид представництва ми розглянемо у
наступних розділах.
Отже, метою представництва є здійснення представником
угод та інших юридичних дій в інтересах і за рахунок особи, яку
він представляє. Угоди, які вчиняються представником, є його
власними, самостійними вольовими діями, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки у іншої особи
- особи, яку представляють.
Які суб’єкти можуть брати участь у відносинах
представництва?
Одже, представництво є системою, яка включає правовідноси-
ни:
- між тим, кого представляють, і представ ником (регулюються
договором доручення);
- між тим, кого представляють, і третьою особою (регулюють-
ся укладеним правочином, наприклад, договором купівлі-продажу,
дого вором застави тощо);
- між представником і третьою особою (по вноваження для
представництва надаються до віреністю).
Так, слід розрізняти трьох суб'єктів правовідно син: особу, яку
представляють, представника та третю особу.
Особою, яку представляють, може бути будь-яка правоздатна
особа: фізична – з народження, юридична – з моменту виникнен-
ня, незалежно від стану дієздатності. У випадках законного пред-
ставництва особою, яку представляють, може бути лише дієздатна
або частково дієздатна фізична особа. Що ж стосується добровіль-
ного представництва, яке ґрунтується на волевиявленні того кого
представляють, то в цьому випадку може бути лише повністю ді-
єздатна особа або особа з неповною цивільною дієздатністю.
Коло осіб, які можуть бути представниками, є більш вузь ким.
Представником є громадянин або юридична особа, які мають по-
вноваження на здійснення юридичних дій від імені особи, яку
представляють. Представники- громадяни, як правило, мають до-
статній обсяг дієздатності. За загальним правилом це повнолітні,
тобто особи, що досягли 18-літнього віку. Як виняток, представни-
ками можуть бути особи, які досягли трудового повноліття, тобто
16-річного віку.
Третьою особою, з якою внаслідок дії представника вста-
новлюються, змінюються або припиняються цивільні права та
обов'язки, може бути будь-який суб'єкт цивільного права.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але
виступає від власного імені, а також особа, уповноважена на ве-
дення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво необхідно відрізняти від інших зовнішньо
подібних до нього, але різних за правовою природою відносин, які
складаються у цивільному обороті. Так, представника потрібно
відрізняти від посередника, який сам не укладає угоду, а лише веде
переговори, сприяє укладенню правочину сторонами. Діяльність
представника дуже схожа на діяльність комісіонера, який висту-
пає як самостійний учасник цивільного обігу, сам набуваючи прав
і обов'язків за договором. Також, ще за критерієм вияву волі, від
представника відрізняється рукоприкладач, який лише допомагає
в оформленні угоди, підписує її за особу, яка не може це зробити
власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких ін-
ших причин (наприклад, підписує заповіт).