ТЕМА 2. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІТЕРАТУРНИЙ, ХУДОЖНІЙ ТА ІНШИЙ ТВІР (АВТОРСЬКЕ ПРАВО)

К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

. . .

Авторське право— це сукупність правових норм, на підставі

яких виникають, змінюються чи припиняються відносини щодо

створення літературних, художніх та інших творів.

Об'єкти авторського права визначені ст. 8 Закону України «Про

авторське право і суміжні права», а також ст.433 Цивільного кодексу

України.

Зокрема, до об'єктів авторського права віднесено: • літературні

письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового,

технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні

програми; бази даних;

музичні твори з текстом і без тексту;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні

та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва;

твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

фотографічні твори, у т.ч. твори, виконані способами, подібними

до фотографії;

твори ужиткового мистецтва, у т.ч. твори декоративного ткацтва,

кераміки, різблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні

вироби тощо;

ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що

стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; ■ сценічні обробки

літературних, публіцистичних, наукових творів, і обробки фольклору,

придатні для сценічного показу;

• похідні твори;

• збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та

антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови,

що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або

упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори,

що входять до них як складові частини;

• тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування

українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

• інші твори.

Слід зауважити, що і в законі «Про авторське право і суміжні права»,

і в Цивільному кодексі перелік об'єктів авторського права завершується

словами «інші твори». Це означає, що зазначений перелік не є вичерпним,

оскільки життя породжує нові форми вираження творчої індивідуальності

особи, і на них, безумовно, повинна поширюватись чинність

законодавства про авторські права.

■ Твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від

призначення, художнього рівня, цінності або достоїнства,

незалежно від його змісту, жанру, обсягу, мети.

• Не впливає на визнання твору об'єктом правової охорони ні спосіб,

ні форма його вираження (рукопис, ноти, креслення, схеми, запис

на магнітну плівку, фотографії тощо).

• Для визнання твору об'єктом правової охорони не має значення

завершено чи незавершено твір, опубліковано (оприлюднено) твір

чи ні.

• Частина твору, яка може використовуватись самостійно, у т.ч. й

оригінальна назва твору, розглядається як твір і підлягає правовій

охороні.

Не є об'єктами авторського права (ст. 9 закону та ст. 434 ЦУ

України:

• повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер

звичайної прес-інформації;

• твори народної творчості (фольклор);

• видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні

документи політичного, законодавчого, адміністративного

характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні

стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

• державні символи України, державні нагороди; символи і знаки

органів державної влади, Збройних Сил України та інших

військових формувань;

• символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств,

установ та організацій;

• грошові знаки;

• розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач,

телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не

відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право

suiqeneris (своєрідне право, право особливого роду).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору під

псевдонімом, який ідентифікує автора.

• Авторське право на твір виникає внаслідок факту його

створення.Для виникнення і здійснення авторського права не

вимагається реєстрації твору чи будь-якого іншого спеціального

його оформлення, а також виконання будь-яких інших

формальностей.

• Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша

особа, якій на законних підставах передано авторське майнове

право на цей твір), для сповіщення про свої права може

використовувати знак охорони авторського права, який складається

з таких елементів:

• латинська літера «с», обведена колом, —©;

• ім'я особи, яка має авторське право;

• рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному

примірнику твору.

• Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком

випадку коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець

твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається

представником автора і має право захищати права останнього. Це

положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє свого

імені і не заявить про своє авторство.

• Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського

права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати

опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на

твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права

може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних

реєстрах.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в

якому втілено твір

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому

втілено твір, не залежать одне від одного.

Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає

відчуження авторського права і навпаки.

Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору

образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей

об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не

перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення.

Якщо збереження об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен

дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це

стосується архітектурної споруди— фотографії твору.

Авторське право на службові твори

Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить

автору.

Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю,

якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або)

цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить

авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються

трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором

між автором і роботодавцем.

Авторське право на аудіовізуальний твір

Авторами аудіовізуального твору є:

• режисер-постановник;

• автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

• автор спеціально створеного для аудіовізуального твору

му-зичного твору з текстом або без нього;

• художник-постановник;

• оператор-постановник.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального

твору, автори, які зробили внесок або зобов' язалися зробити внесок у

створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації,

що здійснює виробництво аудіовізуального твору чи продюсеру

аудіовізуального твору, не мають права:

За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію

чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і

(або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами

аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що

розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або

іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального

твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над

аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір

і можуть самостійно використовувати його незалежно від

аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що

здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсером

аудіовізуального твору не передбачено інше.

Авторське право на комп ютерні програми

Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Правова

охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи

форми їх вираження.

Авторське право на збірники та інші складені твори

Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові)

належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів

та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови

дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного

твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право

використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше

не передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам

здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та

(або) інших даних для створення своїх творів.

Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних

збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших

періодичних видань належать виключні права на використання таких

видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких

видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні

права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо

інше не передбачено авторським договором.

Авторське право перекладачів і авторів інших похідних

творів

Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське

право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу

переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються

авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними

прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або

іншої переробки.

Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів

не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки

тих самих творів.

Співавторство

Загалом автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа.

Проте бувають випадки, коли у створенні того чи іншого твору

приймають участь декілька осіб, яких називають співавторами, а твір,

створений декількома особами, вважається створеним у співавторстві.

Для того, щоб визнати твір таким, що створений у співавторстві,

необхідна наявність наступних умов:

• твір створений спільною творчою працею співавторів повинен бути

єдиним цілим (тобто не може існувати без складових частин як

ціле);

• спільна праця авторів повинна бути творчою (не може бути

визнана співавтором особа, яка надавала організаційну, технічну

або матеріальну допомогу без надання особистого саме творчого

внеску);

• при спільній праці над твором між співавторами укладається

договір (тобто співавторство повинно бути добровільним);

• при нероздільному співавторстві твір може використовуватись

лише за спільною згодою усіх співавторів (проте право

опублікування та іншого використання твору належить однаковою

мірою усім співавторам);

• при роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає

авторське право на свою частину. Одночасно він є співавтором

твору в цілому;

• винагорода за використання твору належить співавторам у

спільних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

■

ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

• Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім

співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне

нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має

самостійне значення.

• Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між

ними.

• Право опублікування та іншого використання твору в цілому

належить всім співавторам.

• Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне

ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав

відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання

або зміну твору.

• У разі порушення спільного авторського права кожен із співавторів

може доводити своє право у судовому порядку.

• Якщо твір, створений у співавторстві, складається із частин, кожна

з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право

використовувати створену ним частину твору на власний розсуд,

якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

• Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних

частках, якщо в угоді між ними не передбачено інше.

Співавторством також є авторське право на інтерв'ю.

Співавторами інтерв'ю є:

• особа, яка дала інтерв'ю;

• особа, яка взяла інтерв'ю.

Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи,

яка інтерв'ю дала.

Ст. 436 Цивільного кодексу України

• Авторське право на твір, створений у співавторстві належить

співавторам спільно, незалежно від того, становить твір єдине

нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати

ще й самостійне знпчення.

• Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним

частину твору, яка має самостійне значення.

• Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У

разі відсутності такого договору авторське право на твір

здійснюється всіма авторами спільно.

Від твору, створеного спільною творчою працею співавторів слід

відрізняти від складених творів, якими визнаються збірники окремих

самостійних творів, що у своїй сукупності становлять єдиний завершений

твір.

Основними ознаками складеного твору є:

• це збірники окремих, не пов'язаних між собою змістом,

самостійних творів;

• кожен із творів, що входять до збірника зберігає своє самостійне

значення;

• об'єднання окремих творів у колективний твір здійснюється на

підставі єдиної спільної мети, наприклад, інформаційної, освітньої,

виховної тощо;

• в колективному творі беруть участь значно більше авторів, ніж

співавторів у спільному творі.

Авторське право на складений твір належить фізичній чи юридичній

особі, за ініціативою і завданням якої цей твір створено.

• До складених творів належать:

• енциклопедії;

• енциклопедичні словники;

• періодичні збірники наукових праць;

• газети, журнали, інші періодичні видання тощо.

Суб'єкти авторського права на колективний твір мають право

за будь-якого використання цього твору вимагати зазначення свого найменування. При цьому автори творів, що включаються до

складеного твору, зберігають за собою право на використання своїх

творів незалежно від колективного твору.

Таким чином, спільне створення кількома авторами (співавторами)

твору і складений твір — це два різні результати творчої духовної

діяльності.

Відмінність між твором, створеним спільною працею співавторів, і

складеним твором полягає у тому, що:

• авторське право на складений твір належить фізичній чи

юридичній особі (упорядникові), за ініціативою і завданням якої

цей твір створено;

• автори окремих творів, включених до складеного твору, ав-

торського права на твір в цілому не мають;

• авторське право на твір, створений спільною творчою працею

співавторів, належить усім співавторам.

Право на визнання людини творцем (право авторства)

Означає, що тільки дійсний автор вправі називати себе автором твору,

інші особи, використовуючи даний твір, повинні посилатися на ім'я

автора.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх

випадках, крім випадків, коли твір образотворчого мистецтва чи

фотографічний твір використовується у промисловості (у цих випадках

ім'я автора не зазначається із суто технічних причин).

Право на авторське ім'я

Означає, що автор може випустити твір за власним іменем,

псевдонімом чи анонімно. Це право автора на вибір способу зазначення

імені. Але якщо автор у своєму творі порушив чиїсь права, на вимогу

слідчих органів, особи, яким відоме справжнє ім'я автора зобов'язані

розкрити його псевдонім чи анонім.

Право на недоторканість твору

Означає можливість протидіяти будь-якому перекручуванню,

спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на

твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

ТОБТО:

• забороняється без дозволу автора та його правонаступників

вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та

позначення імені автора;

• не допускається без дозволу автора супроводжувати твір, що

видається ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями,

поясненнями, доповнювати або скорочувати твір;

• переклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допускається

лише за згодою автора або його правонаступників — на підставі

договору.

За чинними в Україні типовими видавничими договорами малюнок і

навіть колір обкладинки дозволяється виконувати лише за згодою автора.

Контроль задс^иманнямвимогнедоторканості твору здійснює Держав-

не агентство України з авторських і суміжних прав (ДААСП України).

Право на оприлюднення твору

Здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і

(або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки

шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу,

публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

Іншими словами, твір вважається розкритим публіці, якщо він

виданий, публічно виконаний, переданий по радіо чи телебаченню або

будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Спосіб ВИПУСКУ залежить від форми, характеру твору:

Опублікування твору, фонограми, відеограми — випуск в обіг за

згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав

виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами

примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній

задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми,

розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм,

побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через

електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може

його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором

або передачі права власності на них чи володіння ними іншими

способами.

Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також

депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі

(депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому

примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.

Публічне виконання — подання за згодою суб'єктів авторського

права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач

організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим

способом як безпосередньо (у живому виконання), так і за допомогою

будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по

кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не

належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від

того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в

різних місцях і в різний час.

Публічна демонстрація — публічне одноразове чи багаторазове

представлення публіці за згодою суб'єктів авторського права і (або)

суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які

не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї,

аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або

будь-яких рухомих збражень.

Публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або

примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі

організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або)

суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда,

телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або

за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи

можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких

знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює по-